Третій крок Китаю проти гегемонії США зроблено з Гази

Як сказав один мій знайомий, Ізраїль-- це «яйця США», натиснеш – у Вашингтоні почуєш лемент. Кому і для чого вигідна повноцінна війна палестинських арабів та Ізраїлю , що аж на день народження Путіну принесли такий подарунок – питання риторичне. Всі одразу скажуть: Росії, Ірану, частково Палестині, але не одразу скажуть що Китаю. Але насправді, Китай – ця супердержава- ляльковод, розпочала раунд підготовки до переговорів зі США на своїх умовах.

Захищаючись від політики ЄС та США з експорту «демократичних цінностей» у країни третього «недемократичного світу», ідеологічні диктатури типу Китаю, Ірану, КНДР та Росії вирішили створити «ШОС*ь» на кшталт НАТО, де власне Китай, як потуга, буде «першим серед перших».

Останнім часом розпочалося зближення Ізраїлю зі Саудівською Аравією та Туреччиною на тлі карабахської війни. Це дуже непокоїть Іран і Росію, бо змінює політичну ситуацію на Близькому Сході, зменшуючи їхні впливи. Але це не основна причина загострення.

«Великий» Китай, якого ЄС та США «нафарширували» технологіями і створили йому перше товарне виробництво у світі, переживає найпотужнішу фінансову кризу за всі часи свого існування. Завдяки невдалій неконкурентній і корумпованій партійній системі управління в Китаї криза ліквідності сягнула космічних цифр. Експерти говорять про суми від 5-ти до 10-ти трильйонів доларів браку кредитних коштів. Скоро доведеться або державу Китай визнавати банкрутом або розпочинати війну, щоби покласти провину на міжнародні санкції чи підступи США перед своїм населенням, якого очікує затримана в часі фінансова катастрофа.

Знаючи про хиткість фінансового становища країни та розуміючи, що пішовши із влади, він відкриє розслідування проти себе з боку наступників, Сі Цзіньпін здійснив конституційний переворот усередині партії. Він всупереч традиції та правилам, яких не порушив навіть Ден Сяопінь, призначив себе втретє поспіль лідером країни та демонстративно усунувши незгідних. Але незважаючи на всю глибину диктатури, ще є сміливці, які вголос йому кажуть про стратегічні помилки. Звідси і таємні відставки, і зникнення людей у керівництві компартії. Дійшло до того, що недавно Сі не поїхав на зустріч G20 через «втрату доброго самопочуття» після зустрічі зі «старійшинами компартії Китаю» - дорадчим органом Центрального комітету у складі десятки колишніх перших секретарів та прем’єр-міністрів Китаю. Останні суворо запитали «товариша Сі» за фінансову кризу та можливі наслідки для країни такої політики. Тому що Китай, який декларує стратегію двополярного геополітичного світу, «встає з колін після ганьби поразок» в опіумних війнах і шукає свою ідентифікацію у поглинанні Тайваню, пішов шляхом війни. І у цій війні він здійснює символічне самовбивство , адже виступає проти сили, яка його, власне, і породила на свою голову. Адже це США часів Кеннеді та Ніксона створювала послушний технологічний Китай на противагу брутальному та непоступливому СРСР.

Чому дійшли до такої кризи у Китаї? Бо ніяка диктатура – релігійна чи партійна – не є добрим управлінням для країни. Погляньте на Росію, Іран чи інші подібні режими. У диктатур немає конкуренції кадрів у владі, немає контролю суспільства за витратами з бюджету, немає позитивного відбору ідей і людей на принципах здорового глузду. Внаслідок цього диктатури завжди народжують фінансову кризу, від якої втікають у війну, що «все спише».

Китайські чиновники освоювали мільярди кредитних коштів на швидкісні та дорогі залізні дороги до містечок, у яких ніхто не живе, будували мільйонні міста-привиди, в яких немає роботи. І так далі. Подібне ми бачили в Росії, Олімпіада в Сочі за 60 мільярдів доларів чи будівництво космодрому в Сибіру за «дикі» кошти, яке так і не завершили.

Виглядає так, що стратегія Китаю полягає у шантажі США з метою вибити з американців кошти на порятунок китайської економіки, що падає, або розпочати війну з Тайванем у випадку невдачі. Першим кроком до послаблення США був «ковідний удар» з китайського Уханя (про це ЗІФ детально висвітлював в інтерв’ю з професором Борисом Кузьміновим).

Другим кроком Китаю був дозвіл сателіту – Росії, напасти на Україну з метою малої швидкої перемоги для приниження Євросоюзу та США перед усім світом за експорт демократичних цінностей поближче до своїх кордонів. Не вийшло. Але Китай підпільно Росії допомагає, і стимулює КНДР та Іран до допомоги Росії. ШОС діє, захищаючи світ диктатур.

Третім кроком Китаю стала загроза повномасштабної війни на Близькому Сході через суботню військову операцію ХАМАСу на території Ізраїлю. Операцію підготували спеціалісти генштабу Ірану, більшість із яких вчилися у Москві. Подібність тактики, яку ми спостерігали при нападі Росії на Україну, вражає. Більше того, у терористів була зброя іранського та китайського виробництва, не виключено, що використовували російські ракети типу «Корнет», широко застосовували засоби радіоелектронної боротьби та високотехнологічних дронів. Без участі Ірану, Китаю та Росії це зробити неможливо - ХАМАС і Хезболла цього у воєнторзі не купили би.

ЩО ДАЛІ?

У листопаді цього року запланована зустріч Президента США Джо Байдена з головою КНР Сі Цзіньпіном, під час якої «ділитимуть карту світу» та домовлятимуться. Китай хоче поваги і прав другої сили. Китай – не сам, Китай має союзників-сателітів, ядро яких уже окреслене: Росія, КНДР, Іран, трохи далі Казахстан та інші азійські сусіди. Китай хоче реваншу та більше прав на захоплення територій, спочатку хоча би Тайваню. В українсько-російській війні найбільшим вигодонабувачем став Китай. Путін сам потрапив у пастку, яку вміло підготували китайці. Без торгівлі з Китаєм Росія зараз просто не зможе вижити. Китайські товари захопили російський ринок, а дешеві російський газ і нафта рікою течуть у Китай. Війна ослаблює військові можливості що Росії, що західного світу, а Китаю дає можливості безкоштовно торгуватися за Тайвань чи Далекий Схід Росії. Головне, щоби не за рахунок України!..

ПОГЛЯД УКРАЇНЦЯ З ІЗРАЇЛЮ

Богдан Беген, львівський адвокат, який одружився на красуні-єврейці, випускниці Львівського медичного університету, сьогодні проживає в Ізраїлі, в місті Петах Тиква, що біля Тель-Авіва (до речі, пан Богдан святкує сьогодні, 9 жовтня, свій День народження, з чим його і вітаємо). А працює в місті Ашдод, що розташований за неповних 40 кілометрів до сектора Газа. Оскільки це давній знайомий голови ГО «Західний Інформаційний Фронт» Юрія Кмітя, ми попросили прокоментувати його причини та наслідки жорстокої війни між Ізраїлем і палестинськими арабами та їхнім крилом бойовиків з ХАМАСу. Далі – пряма мова Богдана Бегена.

ЦЕ БУВ ЕПІЧНИЙ ПРОВАЛ

В Ізраїлі більшість населення шокована цими подіями. Більше 600 вбитих і біля 2 400 поранених (станом на після обіду 9 жовтня названо цифри 800 загиблих і понад 2 500 поранених, - ЗІФ). Моя теща працює у комунальній лікарні, привозять жінок, дітей у критичному стані, вчора (7 жовтня, - ЗІФ) привезли дівчину, тіло якої було в дірках від куль наче решето. Терористи реалізували добре продуману військову операцію масованого одночасного удару по десятку міст на кордоні зі сектором Газа. Тактично для мене вона виглядала як операція удару Росії по Україні у лютому 2022 року, одночасно 2 000 ракет, одночасно в десятках місць прорвали стіну з металу і колючого дроту. Терористи увірвалися у мирні поселення, стріляли у перехожих, викрадали жінок і дітей, захопили військову частину, захопили поліцейську дільницю, забрали зброю та форму. На сьогодні (8 жовтня, - ЗІФ) оголошено стан війни, формуються підрозділи з резервістів на півдні країни, вся пустельна частина Ізраїлю оточена та заблокована, там ще можуть бути загони терористів.

Авіація третю добу бомбить Газу. Бачу із вікон свого помешкання як пролітають бойові вертольоти в напрямку Гази, часто відчутно легкий струс землі, падають спеціальні протибункерні бомби в Газі, а відчутно на декілька десятків кілометрів – аж до Ашдода. Терористи ХАМАС узяли за озброєння методику колишнього Радянського Союзу , а тепер і Ірану – робити підземні бункери з виробництвом та складами зброї під мечетями, школами та лікарнями, щоби потім звинувачувати Ізраїль в антигуманних діях у випадку руйнування.

ХАМАС у Газі збудував імітаційну стіну та типове ізраїльське поселення для тренувань захоплення. Наша розвідка це бачила, але аналітики зробили абсолютно інші висновки. Їхні висновки полягали в тому, що ХАМАС хоче залякати Ізраїль, щоби випросити більше грошей на робочі місця, виробництва, розвиток. У результаті Беньямін Нетаньягу – теперішній прем’єр-міністр Ізраїлю, витратив сотні годин на переконування ФРН, США , Катару, щоби ті дали гроші на палестинський уряд і ХАМАС у Газі. Тепер ракети, куплені і зроблені за ці кошти, летять в Ізраїль. Це мені нагадує те, як колись США підгодували СРСР після війни й отримали суперника на всьому геополітичному просторі, щоби потім удруге повторити помилку і створити Аль Каїду з Бен Ладеном для боротьби з СРСР в Афганістані, а потім отримати 11 вересня та Талібан «на всю голову».

БУДУТЬ ВІДСТАВКИ І ЗМІНИ

Непростий ізраїльський народ кричить на вулиці: «Де наша Держава? Де наша армія?». Довіра до державних інститутів утрачена. У владної коаліції виникне проблема політичної довіри. А все тому, що Бібі (Нетаньягу - ЗІФ) вирішив, що зі всіма у світі можна домовитися, а так не буває. Із ворогами не домовляються, особливо з тими, які щоденно моляться про смерть Ізраїлю. Нетаньягу думав, що він відверне велику війну, бо:

• дасть арабо-палестинському ХАМАСУ багато грошей, і вони, тобто релігійні фанати, не воюватимуть проти Ізраїлю;
• проситиме США не давати Україні далекобійних ракет і літаків, бо так його просить Путін;
• взамін випросить у Путіна не давати Ірану Су-35 (і випросив, бо Іран таки літаків не отримав, не зважаючи на оплачений контракт) і технологій ядерної зброї;
• не надаватиме Україні високотехнологічної зброї та засобів ПВО, мовляв, потрапить до росіян, а звідти – до Ірану, хоча це відмовка, головна причина –зобов’язання перед Росією;
• піде на зближення зі Саудівською Аравією, аж до підписання угод та взаємовизнання;
• дасть Азербайджану сучасне озброєння у війні за Карабах і на цьому тлі нормалізує відносини з Туреччиною.

Усе розумно. І Бібі був готовий щорічно ходити з Путіним на парадах у Москві на 9 Травня, щоби зберегти свою крихку систему «противаг» на Близькому Сході. Але ця стратегія не включала власних планів Росії, Китаю та Ірану, в яких замирення всіх на Близькому Сході не входить у плани, їм потрібна війна, щоби відволікати США від допомоги Україні.

Теперішня криза управління в Ізраїлі – невипадкова. Окремими маркерами ще до воєнних подій стали непоодинокі випадки розслабленості і втрати концентрації в армії та у розвідці. Наприклад, ще до війни був випадок, що араби вкрали у військовій частині танк і каталися ним по вулиці, не маючи досвіду управління, вони в’їхали у заправку. Чудом вдалося уникнути масових жертв.

А араби швидко навчаються, народжують багато дітей і все більше вимагають рівноправності й особливих прав. І зважаючи на те, що їх вважають громадянами другого сорту, тримають образу глибоко і прагнуть помсти.

Слабість державного управління і криза в армії бере свій початок із розшарування ізраїльського суспільства на євреїв-ортодоксів та світських євреїв. Додаймо до того те, що існують окремі єврейські секти, які не визнають сучасної держави Ізраїль, чекають на свого Мойсея, який проголосить нову державу. А оскільки Мойсей до них ще не прийшов, то вони не служать в армії і не платять податків державі, яку не визнають. І живуть виключно на соціальні дотації, які держава щедро та багато роздає впливовим релігійним структурам. Офіційні євреї – ортодокси, частка яких серед населення росте і складає вже більше 10-ти відсотків, в армії категорично не служать, не працюють, а тільки читають Тору і моляться. Це вважається їхньою офіційною роботою. І народжують багато дітей, отже все більше впливають на виборчі процеси. Ця суспільна група має декілька впливових партій, які захищають їхні інтереси. Повністю провалилися спроби цивільних євреїв примусити ортодоксів служити в армії. І власне, в коаліцію Беньяміна Нетаньягу входять представники таких політичних сил. Поступово склалася негативна динаміка переваги релігійних над світськими, внаслідок чого Ізраїль поступово перетворюється на релігійну диктатуру типу Ірану. Тому, коли в Україні кажуть про позитивний досвід Ізраїлю – подумайте: чи все треба брати за приклад!

Унаслідок цього ЦАХАЛ – армія Ізраїлю, відчуває брак вибору кадрів, за 60 років населення втомилося від війни. У країні панує релігійна пропаганда, мовляв, краще знати Тору ніж англійську, що краще читати Тору, ніж служити в армії. Кількість арабів росте. Кількість єврейських ортодоксів росте. Кількість світських, тих хто працює, хто утримує саму державу і служить в армії – навпаки поступово зменшується. Яка перспектива у такої стратегії?

Тому вихід у Нетаньягу один – жорстка війна на знищення терористів в Газі та Лівані, щоби забезпечити спокій на найближчі 50 років, або… в нього ще не закрита кримінальна справа, євреї злопам’ятні, владі помилок не пробачають.

КОМЕНТАР

 Директор Інституту світової політики, експерт iSANS, політолог Євген Магда:

 - Є декілька особливостей у війнах на Близькому Сході, які на сьогодні мало хто сприймає і мало хто на них зважає. По-перше, вони завжди швидкоплинні, тому що там клімат не сприяє масштабним протистоянням, і, в принципі, це велике протистояння на сьогодні не є можливим.

 Друге – це те, що у військовому сенсі протистояти один-одному армія оборони Ізраїлю або ЦАХАЛ та ХАМАС чи навіть ХАМАС і Хезболла, в принципі, не можуть, тому що ХАМАС-Хезболла – це фактично партизанські загони, легко озброєна піхота. Тоді як у Ізраїлі є всі компоненти сучасної армії і, можливо, навіть ядерна зброя.

Третє, фактор, який треба враховувати,- це те, що ядерна зброя, можливо, є в Ірану. Це дуже серйозний виклик, бо Іран активно підтримує ХАМАС і, відповідно, він може дати необхідну реакцію в тому випадку, якщо вважатиме за потрібне.

Четверте, фактор планування і організації цієї операції, він виглядає таким, що навряд чи ХАМАС без сторонньої допомоги зміг це зробити. Це на сьогодні виглядає просто нереалістично.

Уже й західна преса пише про Іран, його допомогу. На мою думку, тут є допомога Росії, у всякому разі, з точки зору окремих тактичних рухів.

П'яте, – це те, що внутрішньо-політична криза в Ізраїлі, пов'язана ініціативою Нетаньягу здійснити судову реформу, очевидно підірвала довіру політиків до військових і розвідників.

Тобто, не можна сказати, що силовий компонент Ізраїлю просто перестав працювати в один чудовий момент. Просто він не спрацював у тому сенсі, що політики його не використали.

Ну і також треба розуміти, що Нетаньягу під час бойових дій ніхто не відправить у відставку, але після завершення активної фази бойових дій з високою долею вірогідності в Ізраїлі буде новий уряд.

Іще один момент, сьомий. Дуже цікаво, що в перший день ХАМАС практично заповнив інформаційне поле своїми відео. Тобто вони в такий спосіб показували світові свою силу. І в такий спосіб, вважаю, вони намагатимуться уникнути ударів по своїх позиціях.

Хоча для Ізраїлю це слабкий аргумент, але Ізраїль зараз опиниться під інформаційним тиском: як це вони вбивають арабських жінок і дітей.

Це вже не перший раз таке відбувається і це, так би мовити, стандартна достатньо схема.

Восьме – це те, що Україна має в цій ситуації наголошувати на тому, що державний тероризм є небезпечним для будь-кого, і на нього треба реагувати спільно: спільними діями, спільними перетвореннями, спільними реакціями. Якщо ми про це не говоримо, то ми просто втрачаємо можливість використати кон'юктуру у власних інтересах.

Також треба враховувати, що у мусульман є культура шахідів. І загинути в бою з «невірними» може бути великою перевагою для низки з них. Це одна з проблем палестинської спільноти, що там багато людей освічених, але які не знайшли своєї реалізації у повсякденному житті.

А друга – це захоплені десятки заручників чи полонених ізраїльтян. І з огляду на те, що кожен громадянин важливий для Ізраїлю, це буде дуже суттєвий фактор, який обмежуватиме дії власне Ізраїлю. Бо терористи їх розмістять так, щоби зашкодити можливим ударам по головних стратегічних об'єктах бойовиків.

Юрій Кміть, голова ГО «Західний Інформаційний Фронт», співзасновник Білоруського інформаційного центру у Львові