Пошкоджено Києво-Печерську лавру та десятки цивільних об'єктів: як зупинити повітряний терор

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Уночі проти 15 червня 2026 року Російська Федерація здійснила черговий масований комбінований удар по території України із застосуванням ударних безпілотних літальних апаратів та ракет повітряного і наземного базування. Основним напрямком атаки став Київ. Також під ударами опинилися Дніпро та Харків.

Загалом для проведення атаки Росія використала 681 засіб повітряного нападу, зокрема 70 ракет та 611 безпілотників різних типів. Серед них – шість гіперзвукових протикорабельних ракет 3М22 «Циркон», 34 балістичні ракети «Іскандер-М», 30 крилатих ракет Х-101 та 611 ударних БпЛА.

Сили протиповітряної та протиракетної оборони України продемонстрували високу ефективність, знищивши всі 30 крилатих ракет Х-101, п'ять із шести ракет «Циркон» та 582 безпілотники. Водночас із 34 балістичних ракет «Іскандер-М» було перехоплено 15. Основною причиною стало критичне навантаження на систему протиракетної оборони та дефіцит ракет-перехоплювачів для відбиття настільки масштабних атак балістичними засобами ураження.

Унаслідок масованого удару по Києву пошкодження та пожежі зафіксовано в усіх районах столиці. Аварійно-рятувальні служби працювали більш ніж на 50 локаціях. Значних руйнувань зазнали житлові будинки, складські приміщення, об'єкти критичної інфраструктури та підприємства. Знищено десятки автомобілів. Внаслідок влучань пошкоджено лінії електропередач, через що сотні тисяч споживачів у північній частині міста залишилися без електропостачання.

Особливий резонанс викликало влучання по території Києво-Печерської лаври, де виникла пожежа на даху Успенського собору. Також зафіксовано пошкодження Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал».

Станом на ранок у Києві підтверджено загибель шести осіб та поранення 37 людей, серед яких є діти та вагітні жінки.

Окремо слід відзначити удар по Харкову, під час якого російські війська застосували тактику повторного обстрілу. Після первинного удару, який спричинив масштабні пожежі та численні поранення серед цивільного населення, було завдано другого удару по тому самому району вже під час роботи екстрених служб. Унаслідок цього загинули п'ятеро рятувальників, ще п'ятеро отримали поранення. Значних руйнувань зазнала також інфраструктура Дніпра, де зафіксовано численні постраждалі серед цивільного населення.

Росія систематично завдає ударів по об'єктах української культурної та історичної спадщини. Черговим підтвердженням цього стала атака на Успенський собор Києво-Печерської лаври – пам'ятку світового значення, включену до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Собор було збудовано майже тисячу років тому, задовго до першої літописної згадки про Москву.

Попри постійні спроби Володимира Путіна позиціонувати себе як глибоко релігійну та православну людину, російські удари по православних святинях Києва демонструють глибоку суперечність між декларованими цінностями та реальними діями російського керівництва.

Суттєвих пошкоджень зазнав також Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал». Крім того, внаслідок ракетного удару по Національній кіностудії імені Олександра Довженка було знищено найбільшу та найстарішу костюмну колекцію України, яка налічувала близько 100 тисяч сценічних костюмів та понад три мільйони одиниць одягу, що використовувалися у вітчизняному кінематографі протягом багатьох десятиліть.

Під обстрілом також опинився Харківський художній музей, де зберігається одна з найцінніших художніх колекцій України. Пошкодження зафіксовані й на інших важливих культурно-мистецьких об'єктах у Дніпрі.

Атаки на культурну спадщину свідчать про прагнення Кремля завдати удару не лише по державній інфраструктурі України, а й по її національній ідентичності, історичній пам'яті та культурному надбанню. Такі дії суперечать нормам міжнародного гуманітарного права, зокрема положенням Гаазької конвенції про захист культурних цінностей під час збройних конфліктів.

Повторні удари по місцях роботи екстрених служб стали характерною рисою російської тактики ведення війни. Навмисне ураження медиків і рятувальників під час виконання ними професійних обов'язків є грубим порушенням Женевських конвенцій та може розглядатися як воєнний злочин.

Нездатність російської армії досягти вирішальних стратегічних успіхів на полі бою дедалі частіше компенсується терором цивільного населення в українському тилу. Не маючи можливості зламати оборону Збройних сил України, Кремль обирає цілями житлові квартали, об'єкти критичної інфраструктури, заклади освіти, медичні установи та культурні пам'ятки.

Метою такої стратегії є створення атмосфери постійного страху, гуманітарної кризи та психологічного виснаження суспільства з метою підриву стійкості української держави та її громадян.

Водночас дії Москви свідчать про підготовку до тривалого протистояння. Збільшення військових витрат, переведення економіки на воєнні рейки, масштабна мобілізація ресурсів та розширення військово-технічного співробітництва з авторитарними режимами, насамперед із Північною Кореєю, демонструють відсутність намірів припиняти агресію.

У цих умовах критично важливим залишається посилення системи протиповітряної та протиракетної оборони України шляхом додаткового постачання сучасних комплексів Patriot, NASAMS та IRIS-T. Кожна додаткова батарея ППО та кожна ракета-перехоплювач означають врятовані життя цивільних громадян, збережену інфраструктуру та захищені об'єкти культурної спадщини.

Не менш важливим є посилення санкційного тиску на Росію. Попри чинні обмеження, Москва продовжує отримувати західні мікроелектронні компоненти через посередницькі схеми та треті країни. Саме тому міжнародна спільнота має розширити механізми вторинних санкцій щодо держав, компаній та фінансових структур, які сприяють обходу обмежувальних заходів.

Водночас чинні обмеження на використання Україною західного далекобійного озброєння знижують ефективність її оборонних можливостей. Значно ефективнішим підходом є ураження підприємств військово-промислового комплексу Росії, місць виробництва ракет та безпілотників, а також логістичних центрів, ніж виключно перехоплення ракет уже над українськими містами.

Сьогодні Росія продовжує нарощувати свій ракетний потенціал, зокрема завдяки військово-технічній співпраці з Північною Кореєю, яка вже передала Москві значну кількість балістичних ракет середньої дальності. Це ще раз підтверджує необхідність розширення міжнародної підтримки України як у військовій, так і у фінансовій сфері.

Історія доводить, що агресора неможливо зупинити поступками. Єдиним дієвим механізмом примусу Росії до миру залишається поєднання жорсткого санкційного тиску, міжнародної ізоляції та масштабної підтримки України сучасним озброєнням. Саме українські військовослужбовці сьогодні стримують одну з найбільших військових загроз для європейської безпеки, захищаючи не лише власну державу, а й фундаментальні принципи міжнародного права та безпеки на континенті.

Фото і відео від ДСНС України.