Смерть голови верховного суду рф, федеральне послання путіна та нові санкції – огляд від "Української призми"

В рамках Програми російських і білоруських студій  експерти "Української призми" Ярослав Чорногор і Антон Оксентюк представили новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

1. Помер голова верховного суду рф Вячеслав Лебедєв

Стало відомо про смерть незмінного голови верховного суду російської федерації Вячеслава Лебедєва. Він забезпечував демонстрацію формальної незалежної судової системи росії з 1991 року.

Лебедєв фактично за 34 роки повністю забезпечив поглинання російської судової та правоохоронної систем, завжди надаючи необхідні політичні рішення для влади. Його смерть важлива тим фактором, що він є одним із вищої владної верхівки рф, який фактично балансував судову систему та не допускав внутрішніх протистоянь.

Певною мірою можна навести аналогію з путіним, який аналогічно побудував усю владну систему таким чином, що будь-які серйозні публічні протистояння не допускались. На прикладі боротьби за місце Лебедєва ми маємо можливість спостерігати у мініатюрі майбутнє росії після смерті російського диктатора.

Щобільше, смерть голови верховного суду – перша із гілки майбутнього «вимирання» застарілої політичної еліти. Її унікальною властивістю є не допуск до влади представників «молодого» покоління російських чиновників. Тому ще одним наслідком смерті Лебедєва буде демонстрацію протистояння по лінії старої та нової «еліти».

На цей момент неможливо із точністю сказати, хто може зайняти його місце, хоча у публічному просторі вже спостерігаються спроби окремих політиків грати на цьому полі. Найширшим прикладом є інформація про призначення на дану посаду Мєдвєдєва, хоча подібний сценарій потенційно може знизити чинний вплив силовиків на судову систему, тому є маловірогідним.

Існує й висока ймовірність того, що путін нікого не призначить на місце голови верховного суду. Гарним прикладом цього сценарію є місце голови рахункової палати, якого російський диктатор не призначає з кінця 2022 року. В такому разі це стане гарною демонстрацією його неможливості змінювати чинний баланс у російській політичній системі.

2. Нові обмеження російської влади проти опозиційно налаштованої спільноти

російська державна дума ухвалила у першому читанні новий законопроєкт, який направлений на подальше створення проблем для тих активістів, політиків та журналістів, які перебувають в опозиції до кремля. Більшість із них включена до так званого списку «іноземних агентів».

Згідно з законопроєктом, російським громадянам та компаніям буде заборонено розміщувати будь-яку рекламу на інформаційних ресурсах, які належать людям зі списку «іноагентів». Найімовірніше, цей закон направлений суто проти одного інформаційного ресурсу – «Редакция», яка належить журналісту Алєксєю Півоварову, який має широку аудиторію, досі діє на території росії та не є підконтрольним владі. Подібні дії російської влади продовжують лінію направлену на повний контроль російського інформаційного простору.

3. Федеральне послання. Чого чекати?

Кремль підтвердив інформацію про те, що 29 лютого путін виступить із посланням федеральним зборам. Не є секретом, що він використає цю подію як частину передвиборчої агітації. Слід очікувати, що путін зосередиться на трьох основних напрямках. Першим, що випливає з його передвиборчої стратегії, стане війна та представлення «російських перемог». Майже точно російський диктатор буде повторювати про «провал українського контрнаступу» та піарити просування російської армії в районі Авдіївки, як приклад успіху його війська, при цьому замовчуючи втрати таких важливих елементів як літаків А-50У та останні втрачені кораблі чорноморського флоту. Ця частина не є неочікуваною або важливою.

Наступний елемент – соціальний. Він буде повторювати минулі роки та виразиться у роздачі грошей населенню напередодні виборів. Ймовірно цього разу ця акція буде мати ще більший характер.

Третя, та найважливіша частина, є не підтвердженою. За останні місяці, фактично після літньої української військової кампанії, кремль розпочав публічне просування наративу про готовність до «переговорів», де найбільшим прикладом стало інтерв’ю путіна Такеру Карлсону. На не публічному рівні, використовуючи посередників в особі країн Перської затоки путін намагався вийти на контакт із США на тему «заморозки війни» по лінії зіткнення. Для цього використовувались навіть завірення у готовності «відійти» від протидії вступу України до НАТО та її нейтралітету, що є абсолютним відходом від багаторічної російської стратегії. В результаті видання Reuters повідомило, що США відмовили кремлю щодо цих переговорів. Тому слід очікувати потенційного повторення путіним інформації про «готовність йти на переговори». Можливо, що кремль цього разу публічно окреслить межі власних «поступок» для створення додаткового тиску на західних лідерів та Україну.

1. Введення нових потужних санкцій проти росії

У другу річницю російського повномасштабного вторгнення та на фоні смерті російського опозиційного лідера Навального західні держави оголосили про запровадження нових санкційних обмежень проти рф.

З боку Сполучених Штатів введений пакет став найбільшим та налічує 500 юридичних та фізичних осіб. Дотримуючись введеної під кінець 2023 року стратегії, США намагаються боротись за дотриманням вже введених обмежень. Серед них слід виділити декілька найбільш важливих прикладів. Це ведення санкцій проти:

• 14 російських танкерів, які належать компанії «совкомфлот».

• девелоперської групи «пик» - найбільшого російського забудовника.

• цілої низки фінансових, банківських та інвестиційних структур, серед яких є «национальная система платёжных карт», яка є оператором російської платіжної карти «мир». Це рішення створює серйозні проблеми для її шансів вийти на міжнародний ринок та фактично перетворює у внутрішньоросійську систему.

Йдеться також про низку юридичних та фізичних осіб із третіх країн, які допомагали росії обходити санкції. До списку увійшли компанії із Китаю, ОАЕ та Сербії.

Негативним елементом цього пакету стало те, що США все ще не ввели ніяких потужних обмежень проти найбільш важливих галузей російської економіки, які дозволяють кремлю отримувати дохід. Йдеться про більш жорсткі санкції стосовно енергетичного та металургійного секторів, а також вторинні санкції стосовно російських банків.

Зі боку ЄС був введений 13 пакет санкцій. До нього увійшли 88 юридичних та 106 фізичних осіб. Обмеження в цілому направлені проти російського ВПК. Аналогічно до американських санкцій, європейський пакет ввів більш жорсткі експортні обмеження товарів подвійного призначення проти компаній із третіх країн – Індії, Шрі-Ланки, Китаю, Сербії, Казахстану, Таїланду і Туреччини.

Аналогічно нові санкції ввели Австралія, Канада та Великобританія.

2. Подальше дистанціювання Вірменії від росії

22 лютого прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян в інтерв’ю France 24 повідомив, що Вірменія фактично “заморозила” участь в ОДКБ через домінування росії. На різку заяву Пашиняна одразу відреагувало російське МЗС та почало вимагати пояснень й наголосило, що росія нібито “дотримується всіх домовленостей в Організації” і союзницьких зобов’язань щодо Вірменії. Наразі країна юридично не покидає ОДКБ, а лише звела  до певного мінімуму взаємодію в її рамках.

Також, за словами Пашиняна, “замороження” діяльності Вірменії в Організації не стосується питання перебування російських військ на території бази в Ґюмрі, тобто ніяких дискусій про їх виведення на цей момент не відбувається. Проте на сьогоднішній момент не слід відкидати і такий варіант.

Такими кроками, вірменський уряд може “промацувати червоні лінії” москви та намагатися якимось чином балансувати, щоб не завдати собі більшої шкоди.

З російського погляду перебування навіть мізерного військового контингенту на Кавказі є важливим елементом впливу на Вірменію, тому москва з високою ймовірністю буде намагатись зберегти свою військову базу.

Попри наростання напруги у відносинах, у росії залишаються істотні важелі впливу на Вірменію. В економічному плані Єреван продовжує залишатися залежним від росії, попри торговельні проблеми, які виникають, рф продовжує бути найбільшим торговельним партнером Вірменії, до якої надходить більш ніж половина вірменського експорту.

3. Потенційне постачання іранських балістичних ракет росії

Упродовж останніх місяців та на фоні контактів між представниками Ірану та росії з'являлась інформація про переговори між сторонами щодо передачі до рф іранських ракет в обмін на російські винищувачі Су-35.

Минулого тижня видання Reuters повідомило, що Іран передав 400 балістичних ракет класу "земля-земля". Керівник ГУР Кирило Буданов спростував дану інформацію. Питання передачі ракет було складним для росіян. Наскільки відомо, іранське керівництво, окрім самих винищувачів, наполягало на отриманні технологій їх виробництва та експлуатації, на що кремль не був готовий піти.

Наразі невідомо, чи ці переговори призвели до позитивного для Ірану результату та на чому ґрунтується інформація від Reuters.