«Ситуація патова та виникла в нас уперше». Стрижак і «калиновці» про те, що між ними сталося

Білоруські добровольці, які воюють в Україні, мають із BYSOL конфлікт. Полк Калиновського заявив, що не отримував допомоги від фонду, окрім 15 касок. За їхньою інформацією, не надходила обіцяна підтримка й іншим підрозділам. У відповідь засновник BYSOL Андрій Стрижак запросив представників полку «до відкритого та щирого діалогу». Проте, судячи з останньої заяви прес-служби формування, такої розмови не відбудеться. Зрештою, у тих, хто донатить на допомогу добровольцям, виникає питання: а що із грошима? Про це та багато іншого «Дзеркало» розпитало Андрія Стрижака і представника полку Калиновського.

Збір для підтримки білоруських добровольців в Україні на сайті BYSOL відкрито з початку війни. На нього надійшло трохи більше ніж 150 тисяч євро. На даний момент є докладний звіт, на що витратили частину цієї суми у перші сто днів війни. Наступну докладну розкладку, за словами Андрія Стрижака, вони збиралися зробити до двохсотого дня бойових дій. Але через низку причин, у тому числі «суспільної необхідності й інтересу», команді, можливо, доведеться пришвидшитися.

Якщо ж без подробиць, то, за інформацією на 18 липня, ситуація з грошима зі збору виглядає так: усього зібрано 152,5 тисячі євро. З них:

витрачено 86 тисяч євро;

зарезервовано для полку Кастуся Калиновського 38,1 тисяч євро;

залишок – 28,4 тисячі євро.

«Ми отримали відповідь, що працювати з нами не хочуть і від грошей відмовляються»

— З'ясуймо: як ви розподіляєте гроші, які збирають для білоруських добровольців в Україні?

— Коли ми розпочинали збір, розуміли: завдання фонду зробити так, щоби люди, які не можуть приїхати воювати або, припустимо, працювати медиками, але хочуть підтримати Україну, могли допомогти грошима. Ці кошти ми планували передавати білоруським добровольцям.

Пізніше ситуація стала більш зрозумілою. Ми побачили, що в Україні формується кілька ключових підрозділів, у яких беруть участь білоруси. Потрібно було розподілити зібрані кошти так, щоби не виникнула ситуація, коли ми допомагаємо лише комусь одному. Ми довго думали, як бути, і вирішили: 50% від усіх грошей спрямовувати для двох ключових формувань — полк Калиновського та полк «Погоня». А другу половину ділити між рештою добровольців. Цей механізм не є суворим. Адже зрозуміло, якщо якомусь підрозділу потрібно більше ресурсів, ми залучатимемо більше допомоги на це, щоб їм вистачило.

— Як добровольці отримували та отримують допомогу?

— На війні, особливо у першій її фазі, важче було знайти не гроші, а якісь необхідні матеріали. Наприклад, каски, бронежилети, тактичну медицину. Ми вирішили, що працюватимемо із запитами від наших бенефіціарів і закриватимемо ці потреби. Наприклад, до нас звернувся Ігор Янков (відоміший як Янкі. - Прим. ред.) і сказав, що йому необхідно забезпечити питання транспорту і таку кількість металевих ліжок. Ми купили машину, пригнали її, відремонтували та передали йому. Отримали від нього відео з подякою для тих, хто донатив. Далі він цим автомобілем користується. Та сама ситуація і з ліжками, ми сплатили їх за його запитом.

— Чи робили якісь замовлення «калиновці»?

— Ні, від них жодних заявок не надходило, але ми домовилися так: ми переказуємо їм частину суми від збору, і вони самі ними розпоряджаються. Було попередньо проговорено, що ці гроші вони витрачатимуть на потреби поранених і сім'ї загиблих. Такий варіант для нас видавався цілком прийнятним. Однак, оскільки йшлося про суму, що перевищувала 30 тисяч євро, ми не стали переводити її на фізособу (оскільки ми офіційна юридична особа в Литві, в майбутньому це було би непросто пояснити у місцевій податковій), а попросили їх відкрити юрособу. Розмова про це відбулася усередині березня. Спілкувався я з Павлом Кухтою – це представник полку у Варшаві. 5 травня Павло повернувся до мене з реквізитами їхньої юрособи. Далі потрібні для перекладу документи став готувати наш фонд. Це зайняло приблизно два тижні. Однак, 16 травня ми отримали від Павла відповідь, що працювати з нами вони не хочуть і від грошей відмовляються.

— Чому?

— Особистої розмови з керівництвом полку ми не мали. Сума збору з березня збільшилася, і зараз для «калиновців» у нас зарезервовано вже 38 144 євро. Формування від них відмовляється, але я вважаю, що вони мають їх отримати. Адже люди донатили не тому, що у них зайві гроші, а тому, що хотіли, щоби ці гроші дійшли до добровольців.

— І що ви збираєтесь робити далі?

— Ситуація патова та виникла у нас уперше. Моя зацікавленість тут дуже проста: є спільна справа, яку треба робити, і сваритися ніколи. Я намагався налагодити хоч якийсь контакт і комунікацію з полком, розмовляв із різними людьми, які могли би сприяти вирішенню проблеми. Але мої зусилля не привели до якогось позитивного результату.

«Нам доведеться ухвалювати рішення залежно від позиції представників полку Калиновського»

— Як ви вважаєте, чому історія з «калиновцями» спливла лише зараз – усередині липня, якщо остання розмова у вас була у травні?

— Є припущення, що це могло статися під впливом якихось третіх сил з огляду на те, що зараз відбувається велика хвиля негативу всередині всього демократичного поля. Я практик і не схильний довіряти такого роду збігам.

— Перш ніж опублікувати ситуацію, вони намагалися з вами поговорити?

— Жодних пропозицій обговорити ситуацію особисто не надходило.

— У своїй заяві калинівці кажуть, що отримали від вас 15 касок. У вашому звіті до 100-го дня війни зазначено, що фонд передав їм 100 джґутів-турнікетів для зупинки крові, 20 рюкзаків та стільки же шоломів. Чи можете це пояснити?

— Справді, ми поставили їм каски, рюкзаки та турнікети, які купили на кошти донорської та партнерської допомоги, тобто придбано за гроші, які нам безпосередньо передавали приватні донори. До коштів, що збирали на добровольців, це не має жодного стосунку. Ці речі йшли без заявок. Ми просто привозили ці позиції до України, знали: їм також треба, пропонували та передавали.

— Повернімося до «заморожених» 38 тисяч. Скільки ці гроші так лежатимуть?

— Скажу так, особисті симпатії чи антипатії для мене не мають жодного значення. Ми робимо спільну справу і в питаннях фінансування не може бути упередженого підходу, тому нам доведеться ухвалювати рішення залежно від позиції представників полку Калиновського. Виходитимемо зі здорового глузду та потреб інших добровольців. Потрібно розуміти, що ресурс на війні необхідний завжди: машини горять, спорядження псується. У результаті, якщо «калиновці» не захочуть брати ці гроші, ми витратимо їх на інших білоруських добровольців.

— А їх багато в Україні? На слуху тільки Янкі, «калиновці» та «Погоня».

— До нас надходять запити і ми стоїмо перед викликом, що призведе до переформатування роботи. Спочатку ми планували працювати зі структурами, а не з персональними історіями. Хоча, наприклад, важко сказати, чи є у повноцінному розумінні слова «білоруською структурою» підрозділ Янкі. Так, їхній командир білорус, але його підрозділ інтернаціональний. Виходить, він робив індивідуальний запит. Загалом тепер ми часто стикаємося зі ситуаціями, коли до нас звертаються білоруси (у деяких з них вже навіть українське громадянство), які не входять до складу якихось білоруських підрозділів. Ми думаємо, як працювати, щоб їх запити можна було задовольняти. Зробити це непросто, бо найбільший виклик у нашій справі – це верифікація. Нам треба розуміти, кому та на яких підставах ми щось передаємо. Зважаючи на все, ми дійшли ситуації, коли більше займатимемося індивідуальними заявками, а не запитами від структур.

— В описі до збору для добровольців зазначено, що зібрані гроші підуть на бійців, а не саме на «калиновців». Але на фото до збору на вашому сайті у центрі стоїть Денис Кіт – командир полку Калиновського. Виникає асоціація, що збирання йде саме на них. Чи не просили представники формування прибрати це фото?

— Щодо фото скажу так: усі помиляються, і ситуація зі знімком наша помилка. Ми неправильно зробили, що розмістили фото без дозволу людей, які на ньому зображені. Але ця фотографія належить до часів, коли точилися бойові дії на Донбасі. Вона була взята з інтернету просто тому, що потрібно було поставити якусь заставку на збір. Його відкривали у перші дні війни і там було особливо не до погоджень. За всі п'ять місяців, скільки цей знімок стояв на сайті, від «калиновців» жодного разу не надходило прохання його прибрати. Інакше ми це зробили б. Але в будь-якому випадку, просимо вибачення у людей на знімку. Ми його замінимо (на момент виходу тексту фото вже замінили. - Прим. ред.).

«Між нами та Янкі поки що просто немає жодної комунікації, і в результаті все у підвішеному стані»

— Вас здивувало, що, окрім «каліновців», роботою фонду, скажімо так, виявився невдоволений і Янкі?

— Кожна людина має право на свою думку.

— Чи всі потреби, на які він подавав заявки, було закрито?

— Ми передали йому Ford Ranger і ліжка. Крім того, він мав замовлення на ще одну машину. Ми придбали для нього Mitsubishi Pajero IV. Машина вимагала ремонту, який через те, що СТО перевантажені, затягнувся. На той момент, коли ми були готові віддати авто, Ігор вийшов із комунікації з нами. Вирішуємо, що робити з цією машиною. Найімовірніше, ми її перерозподілимо та передамо тим білорусам, які готові прийняти цю допомогу.

Варто також зазначити, що у нас відкрито окремий збір на ще одну машину для батальйону Янкі. Він поки що триває, і ми його не закриваємо доти, доки про це не попросить заявник. Ми є офіційною структурою і для нас важливе дотримання процедур. Між нами та Янкі поки що просто немає жодної комунікації, і в результаті все у підвішеному стані.

— Ви сказали, що від зібраної суми у вас зараз лишилося трохи більше 28 тисяч євро. Що буде із цими грошима?

— Гроші, які не заморожені, поступово витрачаються. Заявки надходять. Плюс треба розуміти: війна – справа дорога та тривала. Ресурс витрачається нерівномірно і, якщо ти відразу все витратиш, то через якийсь час виявиться, що все знову потрібно, а купити це вже нема за що. Тож у нас тут зважений підхід. Ми отримуємо заявки та їх задовольняємо. У той же час, розуміємо, якщо гроші є, це непогано.

— Спочатку метою було 150 тисяч євро для білоруських добровольців – цю суму зібрано. Отже, збір буде закрито?

— Ми маємо плани переформатувати концепт підтримки та розширити коло партнерів. Найближчим часом ми готуємо формат роботи на нові аудиторії, який буде ширшим за сьогоднішній.

— І насамкінець, якщо конфлікт стосується грошей, могли б ви пояснити, на що існує сам BYSOL?

— Дуже багато хто питає, який відсоток фонд бере собі за роботу. Відповім: ми не беремо собі відсоток із публічних зборів. Те, що ми зібрали для білорусів, іде на білорусів.

Структура має працювати незалежно від сум зборів, тому ми використовуємо підтримку інституційних фондів – організації, створені приватними донорами, міжнародними структурами або іноземними державами. Вони іноді проводять відкриті конкурси на проектні заявки, ми з ними співпрацюємо і так покриваємо витрати на наше утримання. Це перше. Друге – у нас на сайті кожен донат може супроводжуватись якоюсь кількістю чайових. Якщо людина хоче «відзначити» нашу роботу, вона може залишити нам чайові.

«Це не якесь політично мотивоване рішення»

Полк Калиновського одразу уточнює: конфлікту з BYSOL у них немає хоча би тому, що вони не мають контакту з фондом.

«Ми не розмовляємо, не ведемо дискусій», – пояснює представник керівництва полку. З міркувань безпеки він просить не називати його імені. – Ще на початку березня ми окреслили BYSOL свою позицію, суть якої в тому, що ми не комерційна організація і не хочемо збирати всі гроші світу. Наше завдання – щоби бійці мали все для ефективної діяльності. Ми озвучували це і BYSOL, і волонтерам, з якими нам не подобалося працювати на ранніх етапах війни. Коли фонд запустив для білоруських волонтерів збір з нашою фотографією, ми сказали їм, що їхні послуги як посередника нас не цікавлять. Це не якесь політично мотивоване рішення. Особливих претензій у нас не було. У зв’язку з цим ми оголосили на наших ресурсах, що збираємо допомогу на своїх рахунках, розподіляємо її в підрозділі та просимо всіх співпрацювати безпосередньо з нами.

За словами співрозмовника, така позиція не сподобалася BYSOL. Фонд намагався провести з ними кілька раундів переговорів.

— Але оскільки ми перебували в доволі гарячій фазі, ми не могли винести фінансове питання на перший план порівняно, наприклад, з військовим, - каже він. – У нас люди приїхали на війну, вони на завданнях перебували. Можливо, з боку здавалося, що ми не контактуємо.

Після цього, продовжує співрозмовник, представники фонду все одно не припиняли звертатися до них із запитаннями щодо збору. В результаті була розроблена схема, за якою «калиновці» створюють «Білоруський волонтерський фонд» (юридична особа), туди ж будуть перераховувати гроші, отримані від BYSOL.

– Ми навіть хотіли його зробити ветеранським фондом для підтримки тих, хто поранений чи вибуває зі строю, – уточнює співрозмовник.

Після цього, продовжує він, отримали відповідь, як BYSOL ділитиме зібрані гроші. А також пропозиція про трансфер на суму 33 927 євро.

— Уже тоді ми розуміли, що наше формування більше за всі разом узяті, тому визнали такий спосіб розподілу несправедливим і відмовилися від нього. У нас не було довгих переговорів з BYSOL, ми просто подякували їм і повідомили, що відмовляємося від співпраці. І все, кінець історії.

— Але історія набула розголосу.

— Ми отримали багато повідомлень в особистих повідомленнях і під час стрімів. Люди сказали, що зроблять пожертви на BYSOL тільки для нас. Питали, чи співпрацюємо ми з фондом. Ми відповіли: «Ні». Був навіть випадок, що сам фонд викликав нас на громадські обговорення, в результаті ми вирішили публічно пояснити свою позицію. Тут немає проблеми.

— А що буде з грошима, які фонд «заморозив» для полку?

— Ми не планували приймати ці гроші.

— І наостанок пояснимо. Ви перебуваєте на балансі Збройних Сил України. Чому ви взагалі збираєте гроші?

— Якщо подивитися на середньостатистичного бійця полку і класичного солдата Збройних Сил України, то різниця помітна. Одягаємо людей самі, тому що класична форма не дуже зручна і якісна. Це перше. По-друге, ми не є лінійним підрозділом, який стоїть на позиціях у складі ЗСУ. Ми працюємо за завданнями, тому використовуємо тільки власний транспорт. Це дає нам хорошу мобільність, але вимагає грошей на придбання автомобілів і ремонт. Буває, що навіть за заправку доводиться платити. Крім того, потрібні дрони, рації, тепловізори, прилади нічного бачення та багато іншого, що дозволяє ефективніше виконувати бойові завдання та рятувати життя бійців. Звісно, ​​багато в чому нам допомагають волонтери, але нам також потрібні чималі власні ресурси.

«Зеркало»