«Путін – психопат із ознаками садиста, його провокує слабкість». Психіатр Джеймз Феллон про те, як Заходу запобігти ядерній війні

Через понад чотири місяці війни російська агресія проти України наближається до переломного моменту, українська влада анонсувала контрнаступ ЗСУ і завдала ударів з HIMARS по критичних об'єктах російських окупаційних військ. Експерти говорять про підвищення загрози ядерної ескалації: якщо Україні й справді вдасться переламати перебіг бойових дій і для Кремля виникне реальна небезпека втратити не лише Херсон, а й Крим, чи буде готовий Путін застосувати ядерну зброю? У зв'язку з цим особливо актуальним стає питання психічного здоров'я російського диктатора. Американський психіатр, нейробіолог та професор Каліфорнійського університету Джеймз Феллон, який спеціалізується на психопатичних розладах особистості, не сумнівається, що Путін – типовий психопат, причому втрачає контроль над собою. Професор упевнений, що в такій ситуації він надзвичайно небезпечний і здатний використовувати ядерну зброю. Його порада Заходу – не виявляти слабкості, але й не робити різких рухів.

Діагноз Путіна

Я вже декілька років стежу за діями Володимира Путіна, намагаючись вивчити та відтворити хід його думок щодо прийнятих рішень. Мені вдалося поспілкуватися з колишніми главами України, а також представниками керівництва Росії, Чечні, Білорусі та Німеччини та прочитати все, що вдалося знайти про його виховання та становлення. Не можна просто побачити когось по телевізору та сказати «це психопат». Але, на мій погляд, у Путіна справді були важливі передумови для розвитку так званих розладів особистості кластера B — найнебезпечніших, включаючи психопатію та нарцистичний розлад особистості.

Що таке психопатія? Я використовую визначення психопатії, запропоноване американським психіатром Герві Клеклі, який 1941 року у своїй книзі «Маска розсудливості» описав психопата як людину, яка виглядає нормальною і робить все для підтримки цієї ілюзії, але якщо дивитися в корінь, на глибинні риси, усіх психопатів вирізняє низька емоційна емпатія. Вони маніпулятори, егоїсти, агресори найвищою мірою. До певного часу здаються безстрашними, не відчувають жалю, каяття чи провини. Виявляють черствість і ставлять себе понад усе.

Психопати поділяються на первинні і вторинні. У них схожа токсична поведінка, але причини та біологічне підґрунтя двох цих психіатричних розладів відрізняються. Особистість первинного психопата закладається у віці від народження до двох-трьох років. Це відбувається в ході генетичного процесу, званого «епігенетичним маркуванням»: регуляція ключових генів змінюється майже незворотньо через травму і вплив гормонів стресу (зокрема кортизолу) на генетичні регулятори генів стресу, а значить і гормонів у лобовій та скроневих частках головного мозку. Вторинний психопат (він же соціопат) має слабшу генетичну схильність до цього розладу, і зміни, викликані емоційним, фізичним, сексуальним насильством або цькуванням, для нього частково оборотні. У поведінці первинних та вторинних психопатів (соціопатів) є велика різниця. Наприклад, соціопат розуміє аморальність своїх вчинків, але не може зупинитися, а психопат переконаний, що чинить правильно. Він вірить у свою правоту. Це невід'ємна риса особистості справжнього первинного психопата: він ніколи не сумнівається, що як належиться. Це не вдавання і не спроба нормальної людини виправдати свою провину. Саме до цього типу психопатів і належить, як на мене, Володимир Путін.

Що характерно для всіх «хижацьких» розладів особистості кластера B, психопати, як шкільні задираки, завжди шукають у своїх жертвах слабкість. Вони майстерно вгадують думки людини чи групи людей, яких обрали об'єктом своєї агресії. Психопати – свого роду внутрішньовидові хижаки, здобич яких – інші люди. Як будь-якого агресора, їх провокує слабкість. Головний дар психопатів – зчитувати емоції і спонукання інших людей на тлі нездатності їх відчувати. Інакше кажучи, їм недоступна «емоційна емпатія». І, навпаки, «когнітивна емпатія» у них на висоті. Вони розуміються на чужих почуттях, страхах, тригерах і бажаннях і використовують ці знання, щоби маніпулювати жертвами й отримувати бажану реакцію, гроші, секс або просто насолоджуватися почуттям контролю.

Психопати розуміють, що ви відчуваєте. Заглядати на думку іншим людям – основа їхнього існування. Нормальна людина з такою здатністю швидше постарається допомогти тому, хто відчуває стрес, а психопат скористається слабкістю та ізоляцією іншого, щоб у слушний момент завдати удару.

Ключовий метод Путіна – не дати своїм противникам зміцніти. Завдати удару в момент їхньої найбільшої слабкості. Самодисциплінованим психопатам вистачає терпіння вичікувати місяці, роки – хоч 10 років, поки їхня жертва не виявить уразливість.

У Путіна є всі якості, за якими його можна зарахувати не лише до психопатів за Клеклі, а й до злоякісних нарцисів. Є в ньому і риси садиста, судячи з нещодавньої поведінки. Невідомо, наскільки виражені, але цього достатньо, щоби помістити його в темну тріаду. Гірше просто не буває. Проте рівень інтелекту дозволяє здаватися нормальним.

Травма Путіна

Окрім важкого дитинства, у дорослому житті Путін мав декілька травм, одна з яких очевидна – розпад Радянського Союзу, який, зокрема, призвів до створення сучасної незалежної України. Це було схоже на травму молодого Гітлера, коли він вважав, що Німеччина була віддана першими лідерами Веймарської республіки у 1918 році, наприкінці Першої світової війни. Потім, 2011 року, Путін став свідком болісної смерті лівійського диктатора Муамара Каддафі, що не могло не стривожити його глибинний страх – насильницьку зміну режиму. Все неявне розкрилося за останні декілька років, а особливо яскраво – останні кілька тижнів перед 24 лютого. Путін, як і Гітлер, розкрив свою справжню сутність, і стало зрозуміло, що він діє саме як психопат, а не соціопат і точно не як звичайна людина з поганими нахилами.

Філософ Жозеф де Местре звернув увагу, що практично всі диктатори (правого чи лівого штибу, чи навіть релігійного характеру) люблять заглядати в минуле, щоби знаходити в ньому виправдання своїх вчинків. Ключовий елемент тут – звернення до давньої, маловивченої та заплутаної історії свого міфічного народу, причому чим давнішої, тим краще. Путін теж шукає в далеких часах прив'язку до сучасності: адже можна приплести варягів, Прибалтику, будь-які території аж до Донбасу, згадати Київську Русь, яка контролювала всі річкові системи від Балтійського моря до Криму та вела по них торгівлю. Ці посилання на міфологізоване минуле і стали ключовим обґрунтуванням «реконкісти» Криму та Донбасу.

Помутніння розуму

У поведінці Путіна можна побачити риси серйозного помутніння розуму. Вгадувати, що саме до них призвело, безглуздо, це може бути будь-що – від третинного сифілісу та пухлини до нейродегенеративних захворювань, але судячи з того, що Путін від пихатого нарцисизму перейшов до параної, до відкрито ворожої, компульсивної, неврівноваженої поведінки, то дегенеративні процеси в його мозку, наприклад, у нижній частині префронтальної кори та в передній частині скроневої частки вже, ймовірно, тривають. Путін ніколи не вирізнявся імпульсивністю, але тепер непроникний покер-фейс агента КДБ у минулому. Відбулися глибинні зміни, і гіпотеза нейродегенеративного  захворювання цілком вписується в картину.

Ілюзія раціональності вчинків

Запитати у терориста чи сталініста, вони усьому знайдуть логічне обґрунтування. Що би вони не творили, все робиться раціонально, виправдано та на благо. Те саме і з психопатами. Це називається «екстерналізація провини»: у всіх своїх провинах вони звинувачують інших. І вони справді вважають, що мають право вершити долі людей. А якщо люди не дотягують до їхніх стандартів – наприклад, ворог на полі бою виявляє слабкість або будь-яка людина знічується в їхній присутності, вони виявляють повну неповагу. Так роблять агресори і психопати, а також диктатори з рисами соціопатії і психопатії. Для Путіна така поведінка є раціональною.

Немає єдиного визначення моральних норм, якого дотримувалося би більшість. Були й часи, цілі століття французького гуманізму, потім епоха Просвітництва, коли вважалося, що виховання вирішує все, що при народженні людина – tabula rasa, чиста дошка. Останні півтора десятки років біхевіористських і генетичних досліджень у галузі нейропсихології спростовують цю концепцію. Більшість базових особистісних якостей зумовлені генетично, проте можуть відбутися суттєві зміни експресії цих генів, генів схильності через епігенетичні процеси, що відбуваються в ранньому віці. Наприклад, якщо дитина залишається без батьків і зазнає насильства у віці від народження до двох-трьох років. Такий досвід може послужити епігенетичним тригером для перетворення на психопата. А психопати живуть у своєму власному світі, де вірять у правильність усіх своїх вчинків. Їм марно наводити мораль як аргумент. Вони виробляють власне уявлення про добро, яке може сильно розходитися із загальноприйнятими нормами моралі.

Щодо раціональності: він був спокійний, холодний і розважливий. Таким був його публічний образ усі 20 років. Але зараз видно, що він не цілком володіє собою, а значить, він дійсно вкрай небезпечний. Раніше його рішення можна було передбачити, тому що він найчастіше дотримувався обраного передбачуваного курсу. Зараз ми бачимо, що він дедалі більше втрачає адекватність: він переоцінив свої сили та може піти на крайні заходи – наприклад, стосовно тих, хто дає йому відсіч. Зрозумівши, що українці не мають наміру здаватися, він міг відчути себе в безвиході. Усі психопати й агресори розгублюються, якщо отримують рішучий опір. Нерідко вони тікають, але Путіну тікати нікуди. Він почуватиметься загнаним у кут, поки Україна чинить опір. Він думав, що йому все зійде з рук, а це типова помилка агресорів та психопатів.

Про невдачі Путіна свідчить і його міміка. По ній можна зчитати всю злість і лють, яку він відчуває. Перед нами більше не холоднокровний та промовистий домінуючий нарцис, який повністю володіє собою. Тепер він більше схожий на дикого звіра у клітці. Але від цього він став лише небезпечнішим. Адже раніше він хоча би підтримував імідж, що передбачав холоднокровність.

Гітлер із ядерною бомбою

Путін думає так само, як Гітлер, а ще має ядерну зброю. Нині він надзвичайно небезпечний. У подібних обставинах контроль над ситуацією може взяти в руки якийсь розсудливий і рішучий генерал, як це намагалися зробити в нацистській Німеччині. Ми не знаємо, напевно, чи будуть у його оточенні люди, які можуть прибрати палець із кнопки.

Психопати – не «чокнуті», вони не мають психозу, але не мають і рамок дозволеного. Вони готові піти на все що завгодно, щоби домогтися свого. Зараз питання таке: «Розв'язати ядерну війну – крок, неприйнятний для всіх. А які є альтернативи?». Альтернатива, яку він уже використовує зараз, – термобаричні бомби. Їхнє застосування допустиме для знищення військових бункерів десь у глушині, а ось бомбити ними міста для знищення населення – військовий злочин. Таким чином, він охоче йде на заходи, які весь світ вважає порушенням законів та звичаїв війни. Можна сказати, що до застосування тактичної ядерної зброї йому лишився один крок.

У людей із психопатією є одна особливість: вони можуть багато витримати, але як тільки стрес стає занадто сильним або тривалим, якщо їх зрештою заганяють у кут, вони перестають тримати себе в руках. Неможливо передбачити, коли він опиниться у цій точці. Але коли вона настане, він або втече або захоче знести все і піти до кінця.

Я вважаю, він розуміє важкі наслідки для себе і тому він суттєво ізолювався. Це тільки здається ірраціональною поведінкою, а насправді він просто перевіряє межі, крапля за краплею, як будь-який хуліган, який перевіряє когось на слабкість. Мовляв, давайте спробуємо, але якщо не вийде, ми відступимо і скажемо: «О, ні, все що ми хотіли – це Донбас».

Пресувати, але не надто різко

Психопати та соціопати бувають двох типів: запальні та харизматики. Путін – явний первинний психопат-харизматик. Він не з тих, хто виявляє агресію відкрито. Такі хижаки шукають зачіпки, виглядають слабкість у жертвах, але якщо дати їм упевнену відсіч, відступають. Проте загнаний у кут психопат почне оборонятися всіма можливими способами. І якщо пресувати його занадто різко, він вибухне.

Наприклад, одразу після провалу наступу на Київ він усе більше схожий на запального психопата: виявляв підвищену пильність хижака, скоріше готового до стрибка, ніж того, хто прагне приховати свої наміри. У цьому випадку будь-яка дія жертви викличе крок у відповідь.

Однак за поступового і постійного тиску на Путіна – він неодмінно помилиться. Це найкраща тактика у боротьбі із психопатами. Потрібно зберігати тиск, не роблячи різких рухів. Це особливо важливо, щоби здобути над ним перемогу, не спровокувавши ядерної війни. Щоби він не сказав: «Навіщо нам світ, у якому немає Росії?». Як Гітлер, який останніми днями, за деякими свідченнями, називав увесь німецький народ негідним життя через поразку.

Із Путіним може вийти така сама історія. Поки що Україна чинить опір, тягне час та вселяє впевненість, що війну можна зупинити. Зараз вживати різких, радикальних заходів – не найкращий вихід. Я не став би вибивати в нього землю з-під ніг. Навіть якщо такий удар зрештою виведе психопата з ладу, у моменті він готовий вас убити. Путін чекає з боку України на помилковий крок, який в очах більшості росіян дасть йому право на будь-яку відповідь. Але це має бути щось серйозніше, ніж ракетний удар по ЗРК за 12 км від українського кордону. Якщо ракети, спрямовані на Росію, потраплять у російські ракетні комплекси і подібні військові об'єкти – це одна справа, але більш руйнівні удари можуть дати йому привід. Йому потрібен або потужний удар з боку України по населеному пункту в Росії, або якась більша ціль.

Психопату у такій боротьбі не перемогти, адже чим довше тягнеться війна, тим більше Україна отримує західної зброї та технологій, тим слабша підтримка самого Путіна. Тривалий тиск створить вікно можливостей, період, коли інші учасники процесу можуть заявити йому, що так чинити не можна. Наприклад, це можуть бути генерали із найближчого оточення. Для цього будуть потрібні ще місяці боротьби.

Виходячи з моїх знань воєнної психології, я вважаю, Путіну варто показати, що Захід не зупиниться ні перед чим. Слід створити потужний і обачний союз, який нестиме в собі наступне послання для Путіна: «Ти підштовхуєш нас до точки, з якої ми можемо стерти тебе з землі. Ми не хочемо цього робити, але ми можемо.

Борис Цейтлін, The Insider

Довідково

Доктор Джеймз Феллон – професор психіатрії та людської поведінки, а також почесний професор анатомії та нейробіології в Каліфорнійському університеті, Ірвінська школа медицини. Автор понад 300 статей і книг, написав два мемуари, в тому числі «Психопат усередині: подорож нейробіолога на темний бік мозку».