Саміт без союзників, таємна мобілізація і нова гра на симпатії Трампа, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Ряд важливих заяв путіна на саміті у Мінську, проблеми в російсько-іранських відносинах та внесення відомостей про мобілізацію до переліку державної таємниці - у рамках Програми російських і білоруських студій експерти Антон Оксентюк та і Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Зміни до переліку інформації, яка містить державну таємницю

Путін неочікувано для багатьох підписав указ про зміни в переліку відомостей, що відносяться до державної таємниці. Ці зміни важливі насамперед тим, що стосуються теми мобілізації та підготовки до неї. Відтепер до списку держтаємниць належатимуть «відомості, що розкривають основи державної політики у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації в російській федерації».

На сьогодні ми не можемо стверджувати, що подібне рішення однозначно свідчить про намір кремля найближчим часом оголосити нову мобілізацію. Як і протягом 2023-2024 років, цей крок є радше технічною підготовкою до того, щоб у разі ухвалення рішення про мобілізацію сам процес пройшов ефективніше.

Це добре простежується на прикладі ухвалення та впровадження закону про електронний реєстр повісток і заборону на виїзд для тих, хто її отримав, над яким влада працювала весь 2024 рік. Цей приклад демонструє, що путін намагається нівелювати проблеми, з якими російська влада зіткнулася під час оголошення першої мобілізації у 2022 році.

Поточне рішення про внесення змін до переліку відомостей, що становлять державну таємницю, слід розглядати в аналогічному ключі. Найімовірніше, російська влада намагається мінімізувати ризик того, що інформація про реальну підготовку до мобілізації стане відомою, зокрема через економічні чи інші непрямі відомості.

Візит путіна на саміт Євразійського економічного союзу

27 червня в Мінську пройшов черговий саміт Євразійського економічного союзу, в якому путін особисто взяв участь. Сама зустріч лідерів цього об’єднання не стала чимось важливим, але в контексті поточних подій на міжнародній арені цей саміт продемонстрував нам одразу цілий ряд факторів, пов’язаних із російською зовнішньою політикою.

У першу чергу це стосується відсутності президента Ірану Масуда Пезешкіана, який планував особисто відвідати Мінськ та мав попередню домовленість про зустріч з путіним, але не приїхав та навіть не під'єднався онлайн, лише направив відеозвернення. Безумовно, це стало політичною демонстрацією в першу чергу ставлення щодо відсутності активної допомоги Ірану з боку росії у двотижневій ірансько-ізраїльській війні.

Аналогічно, політичною демонстрацією стала й фізична відсутність на саміті прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна, у випадку якого підключення на розмови онлайн стало одночасним сигналом для двох диктаторів, Лукашенка та путіна. Але якщо для Лукашенка це був демарш через звинувачення від вірменської влади на адресу Білоруссі щодо підтримки Азербайджану, то у відношенні путіна це можна інтерпретувати як реакцію на вірменські внутрішньополітичні події, де відбуваються затримання проросійських елементів, які, за словами Пашиняна, готувалися організувати державний переворот.

Сам путін вирішив використати саміт у Мінську фактично як можливість ще раз просунути потрібні йому зовнішньополітичні наративи. Передовсім це стосується теми мирних переговорів про врегулювання війни. Так, поміж традиційного звинувачення НАТО у “розширенні”, а Заходу - у “агресивності”, диктатор наголосив на готовності провести третій раунд українсько-російських переговорів у Стамбулі, на якому иали б бути обговорені відповідні меморандуми, якими сторони обмінялись за результатами минулої зустрічі.

Безумовно, подібна риторика використовується у першу чергу в надії отримати позитивне ставлення з боку США. Тому не дивно, що на саміті путін намагався зберігати й особисту прихильність від Дональда Трампа, для чого диктатор позитивно висловився стосовно самого американського президента, поваги до його особи, а також щодо підготовки до їх особистої зустрічі, хоча останнє, безумовно, є скоріше популістичним наративом. Ми вже бачимо, що поки путіну дійсно вдається досягти своєї мети, адже сам Трамп вже позитивно відреагував на слова російського президента.

Заяви путіна про скорочення російських витрат на оборону

Окрім доволі очікуваних заяв, пов’язаних з мирними переговорами та організацією зустрічі з Дональдом Трампом, на саміті в Мінську путін зробив ще одну  важливу заяву. Коментуючи рівень інфляції в російській економіці, він неочікувано заявив, що росія планує скорочення витрат на оборону. Ми з точністю можемо сказати, що подібний наратив є продовженням схожої ідеї, яку у грудні минулого року запропонував Дональд Трамп, і на яку путін неочікувано погодився.

Мова йде про пропозицію американського президента знизити військові витрати США, рф та Китаю на 50%. Експерти Української призми детально аналізували тодішню позитивну реакцію російського президента. Причиною цього було те, що з моменту початку повномасштабного вторгнення витрати москви на оборони зросли майже у чотири рази. Так, плановий оборонний бюджет росії на 2025 рік становить близько 145 мільярдів доларів. В такому разі згода росії на ініціативу Трампа взагалі не вплине на стан російської армії у відносно мирний час. Адже зниження фінансування оборони на 50% дозволить москві закладати в бюджеті 72,5 мільярди доларів на власну армію. Саме така сума була закладена росіянами для витрат у перший рік повномасштабного вторгнення. При цьому навіть рівень 72 мільярдів доларів вже був набагато більшим, ніж кремль витрачав у роки до початку війни. Це означає, що росія буде здатна легко продовжувати розвиток збройних сил у майбутньому. І актуальне “повернення” путіна до цієї риторики слід розглядати саме через таку  призму. Найбільш ймовірно, що кремль бажає використати подібну “пастку” для США, аби одночасно задобрити адміністрації Трампа та знизити їх оборонний потенціал. Слід очікувати, що москва буде намагатися просувати цю ідею й у контексті можливої зустрічі Трампа з путіним.

Охолодження російсько-іранських відносин

За результатами цього тижня ми також маємо змогу спостерігати ряд реальних ознак, які демонструють охолодження російсько-іранських відносин. І мова йде не про публічну риторику, яка, безумовно, залишається позитивною, але про практичні моменти.

Ще на момент найбільшого піка напруженості близькосхідного протистояння представники Ірану фактично прямо демонстрували своє бажання побачити від москви більшої допомоги для Тегерану. За два тижні іранський парламент ратифікував славнозвісний договір про стратегічне партнерство з рф. А наступного дня після ударів з боку  Сполучених Штатів по ядерних об’єктах Ірану міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі прибув до москви для зустрічі з путіним. Цілком зрозуміло, що він шукав реальної підтримки у російського диктатора, якої так і не отримав. Все, на що була готова москва, — це лише вирсловити чергове занепокоєння “діями Ізраїлю”, а також передати «найкращі побажання» путіна президенту та верховному лідеру Ірану.

Реальне ж ставлення кремля до теми військової допомоги Тегерану було виражене самим путіним ще за чотири дні до візиту Аракчі до російської столиці. Так, під час зустрічі з російськими та китайськими ЗМІ він доволі саркастично заявив, що російська сторона свого часу пропонувала Ірану спільну роботу в галузі ППО, але Іран не виявив великого інтересу.

І останні дні якраз демонструють цілу низку натяків на подібне охолодження у двосторонніх стосунках між країнами. Спочатку стало відомо, що президент Ірану Масуд Пезешкіан, попри попередні плани, вирішив не їхати на саміт Євразійського економічного союзу. Що більше, він навіть вирішив не підключатися до обговорення онлайн. Самі російські чиновники з адміністрації президента рф, в особі путінського помічника Юрія Ушакова, намагалися нівелювати причину відсутності іранського президента та заявили, що подібні зміни відбулися через політичну ситуацію в регіоні.

Разом із цим, цей аргумент є доволі сумнівним, адже сама війна між Ізраїлем та Іраном уже кілька днів як припинена. А тому в цьому контексті найбільш ймовірно, що відсутність Пезешкіана на саміті є насамперед політичною демонстрацією. І в цій ситуації мова йде не лише про політичні демарші, але й про прямі військово-технічні наслідки відсутності російської підтримки.

Так, російські провладні видання з посиланням на іранські ЗМІ повідомили, що військові Ірану відразу після закінчення війни з Ізраїлем активізували переговори про купівлю китайських винищувачів J-10C. Ці переговори тривали майже два десятиліття, але проблемою була ціна. У цьому контексті слід розуміти, що Тегеран останні роки намагався придбати саме російські винищувачі Су-35, а також технології для їх самостійного виробництва. На початку 2025 року з’явилися новини про те, що Іран все-таки придбав ці винищувачі, хоча жодної інформації про їхню кількість або безпосереднє перебування на території Ірану не було. У цій ситуації найбільш ймовірно, що слід очікувати зниження співпраці між росією та Іраном у військовій сфері, як мінімум найближчим часом.