SPIDER WEB і спроможність «довгої волі» українських спецслужб

Після п'ятирічної паузи, яка почалася зі скандалу, українські спецслужби повертаються у вищу лігу абсолютно нарваних операцій «довгої волі».

Зашкалює не тільки складність запланованих і проведених заходів. Найбільший шок викликає тривалість управлінського процесу, на кожному кроці якого могла статися невдача. Більше того, я впевнений, що несподіванки і проблеми на такому горизонті постійно траплялися, і в цьому й полягає дивовижна особливість операції «Павутина».

Попри усі технічні та оперативні моменти вражає найбільше той факт, що визначена мета, політична воля її здійснення і управлінський процес підтримувалися протягом 18 місяців. Це тоді, коли всередині країни трапляються політичні та інформаційні «качєлі» навіть в умовах війни мало не щотижня.

Довга управлінська воля всередині спецслужб – це страшна сила. І ті самі ФСБ – тому чудовий приклад. Бо за 30 років царювання путіна можна було і мавпу навчити на велосипеді їздити по вертикальній стіні.

Операція стане сюжетом для голлівудських та нетфліксівських стрічок. Василь Васильович Малюк, випускник академії СБУ, стає в один ряд з історичними постатями українських спецслужб, починаючи з Василя Верещака та Івана Богуна.

Однак, слід пам'ятати, що головне – не момент ураження і веселі відео з Олєнєгорска.

Справжній подвиг Малюка полягає у спроможності «довгої волі», коли один раз обраний шлях пробивається місяцями. Підтримувати таку волю в умовах, коли внутрішня політична ситуація характеризується змінним темпом і окремими художествами «сусідів» та навіть «підлеглих» – це дуже важко.

В цьому полягає найвища майстерність управлінця, а також тих людей, які постійно підтримували заходи на такому довгому марафоні.

Це саме те, чому ми так дивувалися операцією з пейджерами проти Хезбалли. Бо, пріоритетом є не винахідливість, а саме спроможність «довгої волі». А щоб довга воля існувала – потрібна мінімальна повага і довіра до держапарату і спецслужб.

Як завжди, значення має не тільки управлінські феномени операції, і не тільки її результати. А й міфодизайн і творення легенди.

У зв'язку з цим, досить тривожно звучить наратив про порівняння операції з Перл-Харбором. Бо причиною Перл-Харбору був провал.

Причиною успішності «Павутини» був не провал ФСБ, а майстерність та нарваність української спецслужби.

Тому це більше подібне на «рейд Дуллітла», оспіваний у таких фільмах як «Тридцять секунд над Токіо» (1944) та «Мідвей» (2019). Він відбувся 18 квітня 1942 року, коли 16 бомбардувальників B-25 США з авіаносця USS Hornet атакували Токіо та інші міста Японії.

До цього ніхто такого не робив. Ця операція відкрила новий домен війни – бойову роботу авіаносців з важкими бомбардувальниками. Фільм 1944 року базований на мемуарах пілота Теда Лоусона. Детально показує підготовку, виконання рейду та аварійну посадку в Китаї. Рейд Дуліттла: перший авіаудар США по Японії після Перл-Гарбора. 16 B-25 бомбили Токіо, Йокогаму, Кобе. Малий матеріальний ефект, але великий психологічний вплив.

Дуже важливим є те, щоб на наступний день після операції, українські сценаристи почали одразу працювати над сценаріями блокбастерів, які описують «Павутину».

Життєво необхідним є не тільки порадіти за СБУ, але і допомогти створити і поширити метанаративи, які пояснюють, чому те, що відбулося – має епічне значення. Рекомендую передивитися «Tinker Tailor Soldier Spy».

Дмитро Золотухін, ексзаступник міністра інформполітики, експерт з інформвоєн, сторінка у FB