Польща отримала свого Януковича

Юрій Кміть

Директор юридичної компанії LEXIA, член Національної спілки журналістів України, співзасновник ІА "Західний інформаційний фронт" і Білоруського інформаційного центру у Львові.

У братній сусідній Польщі, якій Україна завдячує допомогою у перші дні війни, на президентських виборах переміг Кароль Навроцький. Лідер першого туру Рафал Тшасковський, незважаючи на те, що за результатами екзитполів він нібито отримував більшість і перемагав, програв за підсумками реального підрахунку голосів: 49% проти 51%.

Ситуація до самого дня волевиявлення залишалася хиткою, і багато чого залежало від рівня мобілізації виборців. Я не виключаю залучення церковних кіл до мобілізації голосів за Навроцького – адже чимало поляків традиційно у неділю зранку відвідують костел.

Водночас припущення про можливий приїзд Майка Пенса для підтримки Кароля Навроцького не підтвердилося.

Тактика команди Тшасковського щодо пошуку компромату на Навроцького (вишибайло, який постачав повій клієнтам) могла спричинити зворотній ефект для польського консервативного суспільства: «свій хлопець» Кароль Навроцький, схоже, виявився ближчим пересічному виборцеві за метросексуального та «чистенького» Рафала Тшасковського.

Звертає на себе увагу дуже грамотна кампанія Славоміра Менцена, який фактично брав участь у фінальній частині перегонів, нав’язуючи власну гру навіть після поразки в першому турі. Менцен робить ставку на руйнацію «дуополя» – співіснування «Громадянської платформи» та ПіС протягом тривалого часу, у якому третій силі (щоразу різній) перепадало не більше як 10% голосів виборців. Він зі своїми 15% у першому турі президентських виборів вирвався з цього «електорального гетто». Очевидно, Менцен може стати бенефіціаром проведення дочасних парламентських виборів, шанси на які після перемоги Кароля Навроцького багаторазово зросли.

⁠У зовнішній політиці РП відносно України після перемоги Кароля Навроцького варто очікувати змін. Насамперед, у сфері фінансової та військової підтримки, підтримки євроінтеграції нашої держави, вступу в НАТО тощо.

Втім, публічно висловлений скепсис Кароля Навроцького щодо вступу України до НАТО та ЄС, висловлений ще під час виборчої кампанії, може бути нівельований за допомогою низки факторів. Перш за все, радниками Навроцького можуть стати досвідчені фахівці, зокрема, Пшемислав Пьотр Журавський-Граєвський. Крім того, Україні варто продемонструвати додану політичну вартість своєї участі у таких проєктах, як Тримор’я та Люблінський трикутник, якому у липні виповнюється 5 років.

Тепер щодо проблемних питань українсько-польських відносинах – імпорт зерна, Волинська трагедія і ексгумаційні роботи тощо.

Не варто розраховувати на зміну політики Польщі у питанні імпорту зерна, адже підходи урядів Моравецького та Туска були ідентичними. Польський істеблішмент розглядає це питання як елемент впливу на фермерів, тому навряд чи полишить власні упередження. Натомість доцільним є пошук спільної можливості просувати українське збіжжя на ринки Глобального Півдня за допомогою польської дипломатії.

Ексгумація як політичний інструмент довела власну ефективність під час президентської кампанії, коли дозволила нейтралізувати провокацію на горі Монастир. Продовження ексгумаційних робіт виглядає логічним за будь-якого результату президентської кампанії у Польщі. Тільки варто вже сьогодні у контакті з церковними колами розробити церемонію перепоховання у Пужниках на основі екуменічної церемонії.