Що робити з Білоруссю?

22 липня в Ukrainian Institute for the Future презентували нашу доповідь (Ігар Тышкевіч) «Що робити з Білоруссю». На жаль, у нас майже ніхто не розуміє, що відбувається в Білорусі і ми живемо в ряді ілюзорних і не завжди реалістичних уявлень про країну, звідки Путін наносить удари по нас. Лінк на всю доповідь, а тут наведу лише частину висновків.

За даними щонайменше двох опитувань, які проводили незалежні одна від одної групи в Білорусі, кількість прихильників участі у війні не перевищує 10-11%, а кількість противників більше 80%. Є суттєва підтримка російських наративів (на рівні від 27% до 35% населення), але є й 50% співчуття Україні. І це в умовах відкритого для російської пропаганди інформаційного простору.

У Білорусі, за версією українських ЗМІ, не було масових антивоєнних протестів. Водночас білоруські правозахисники говорять про понад 1 200 заарештованих саме за антивоєнні виступи. А білоруські добровольці – одна із наймасовіших груп іноземців, що воюють на боці України.

Білоруські державні медіа говорять про безальтернативність «інтеграції з РФ», водночас кількість прихильників «російського вектору інтеграції» впала (порівняно із 2020 роком) майже на 20% і стабілізувалася на рівні 43-46%, а кількість прихильників знаходження в ОДКБ лише на рівні 27-30%.

Білоруська опозиція втрачає вплив на події всередині країни, але оточення Лукашенка так само не може похвалитися розширенням своєї підтримки. Фактично йдеться про сегментацію суспільства на декілька груп, які дуже слабко пов’язані (інформаційно та політично) між собою.

З одного боку, санкції та втрата низки ринків мали б обрушити зовнішню торгівлю Білорусі. А наявне падіння товарообігу виводить показники країни на рівень… 2020 року. Сальдо ж зовнішньоторговельного балансу суттєво покращується.

Падіння економіки за результатами 2022 року буде суттєвим, але навіть міжнародні організації (СБ, ЄБРР) прогнозують його на рівні -6%… -6,5% ВВП. Це не обвал. До того ж, найбільшого удару по білоруській економіці завдають не санкції, а втрата українського ринку та можливостей транспортування вантажів через українську територію.

Подальший пошук відповідей на запитання призводить до розуміння необхідності формулювання основ української політики на білоруському напрямку, або щонайменше до артикуляції українських інтересів. Базовий інтерес будь-якої держави – мати передбачуваного, дружнього, налаштованого на співпрацю сусіда. Сьогодні режим Лукашенка не є ані передбачуваним, ані дружнім. А питання співпраці з таким сусідом є токсичними для українських політичних еліт, і це ­– констатація факту. Тож політика держави – це перетворення наявного (не завжди позитивного) порядку денного на бажаний для себе. І тут доречно розширити блок інтересів:

Тактичні інтереси – інтереси на період війни з РФ формулюються просто:

Україна має бути здатною відбити потенційне вторгнення з білоруської території і у перспективі – унеможливити удари ЗС РФ з півночі;

Україна має унеможливити (не відбити, а зняти загрозу) участь Білорусі у війні та використання її території російською армією;

За можливості – створювати умови для погіршення відносин Мінська та Москви з подальшим віддаленням (витягуванням) Білорусі зі сфери впливу Росії.

Вадим Денисенко, Український інститут майбутнього (сторінка у FB)