Росією керують спецслужби, історія не є найважливішим пунктом українсько-польських відносин, - Томаш Жимковський

У лютому 2018 року президент Польщі Анджей Дуда підписав зміни до закону про Інститут національної пам'яті (ІПН) та одразу направив подання до Конституційного суду Польщі щодо відповідності основному закону цих змін. Майже рік потому, 17 січня 2019 року, Конституційний суд Польщі постановив, що терміни «українські націоналісти» та «Східна Малопольща» є неточними та призупинив дію змін до закону про ІНП. Аргументуючи своє рішення суд, зокрема щодо терміну «українські націоналісти», вказав, що в польських законодавчих актах не має чіткого визначення даного поняття. Суддя Конституційного суду Польщі Анджей Зєлонацкі, обґрунтовуючи це рішення суду додав, що польські законодавці повинні чітко визначити зазначені вище терміни та здійснити відповідні корективи в існуюче правове поле Польщі.

Журналісти ІА «Західний інформаційний фронт» вирішили поцікавитись, як відреагували на зазначене рішення Конституційного суду РП особи, яких називають творцями цих контроверсійних змін. Нам вдалось поспілкуватись із польським депутатом Сейму Томашом Жимковським, який був уповноваженою особою із представлення та супроводу законопроекту у польському парламенті.

Конституційний суд Польщі визнав неконституційними положення оновленого Закону про ІНП із визначеннями «українські націоналісти» та «Східна Малопольща», так званий «антибандерівський закон». Ви були одним із авторів цих правок, як прокоментуєте рішення суду?

Я здивований, адже всі [законотворчі та дорадчі – ред. ІА «ЗІФ»] органи, що досліджували рішення президента, щодо конституційності двох термінів: «українські націоналісти» та «Східна Малопольща» визнавали їх, як відповідні законодавству. Науковці також визнали, що дані терміни є найбільш відповідними. Хочу підкреслити, що вказаним рішенням Конституційний суд фактично не заперечує, що ці норми суперечать закону, а ствердив, що вище згадані терміни потребують додаткового визначення. Суд рекомендував парламенту прописати норми детальніше.

Як пояснити, чисельні публікації де вказувалось, що правки до закону про ІНП є корисними та інспірованими третьою стороною? Зрештою, міністр Яцек Сасін літом минулого року припустив, що Конституційний суд визнає так звані українські правки до закон про ІНП не конституційними? Зрештою, єврейська частина даного закону була змінена парламентарями, без чекання на рішення Конституційного суду? Все це тяжко узгодити із позитивними рішеннями науковців, щодо змін у законі про ІНП.

В Польщі Конституційний суд перебуває під патронатом партії «Право і справедливість» - правлячої партії, саме ця партія визначає спосіб функціонування суду. Вирок у справі змін до закону про ІНП та інших рішень є досконалою ілюстрацію інструменталізації суду. Конституційний суд виконує рішення влади, про це говорять ЗМІ та польське суспільство. Щодо першої частини питання - зацікавленості третьої сторони, Російської Федерації, хочу звернути увагу на неврегульованість певних питань з українського боку, як-то: однозначна декларація історичної правди, заборона на ексгумацію.

Новий посол Польщі в Україні розпочне свою роботу маючи досить вагомий аргумент. Тобто, ПіС демонструє волю до діалогу, готовність до компромісів? Чи Ви як депутат або, можливо, лідер парламентської фракції Кукіз’15 є готові до діалогу, компромісу, можливо, навіть, коштом певний електоральних втрат чи все ж ви будете залишатися на позиціях, що наша рація є священною і непорушною?

Перший аспект: історичні питання, на мій погляд, є не другорядними, а навіть третьорядними. Ми маємо набагато більше поточних справ. Ми не вважаємо, що історія має превалювати, парадоксально, але саме українська сторона ставить історію на «вістрі» наших стосунків. Саме для України питання історії є важливими. Нажаль, Україна будує свою історичну політику на постатях, які є контроверсійними для наших добросусідських відносин. Ми, Польща, зацікавлені, щоб Україна була безпечною державою, яка може протистояти Росії, адже загроза із Сходу торкається і нас. Ми помагаємо, ми хочемо співпрацювати з Україною. Ми знаємо, що українці дуже прихильні до поляків. В Польщі працює багато українців, а польські підприємці цінують та поважають українських робітників. З року на рік в Польщі збільшується кількість українських підприємців і це дуже добре. Сфер нашої співпраці все більше і більше. Економіка і безпека – ці сфери найважливіші. Питання історії вторинні.

Гаразд, то чому сьогодні в ХХІ столітті нас цікавлять події, що відбулися 100, 300 чи 70 років тому? Хтось летить в космос, а ми постійно повертаємось до землі, до минулого? Як нам вирватись із цієї історичної петлі?

Нажаль, Польща зробила помилку. 30 років Польща не займалось аксіологічною оцінкою певних подій. Не було виражено однозначного осудження, як це мало місце з німецьким націонал-соціалізмом або російським комунізмом. Відсутність з польського боку однозначного сигналу призвело до популяризації тез Володимира В’ятровича та осіб, які мали відношення до винищення поляків.

Останнє питання: що ви думаєте про сучасну Росію, ваш стосунок до анексії Криму та війни, яка триває на Донбасі?

Росією керує група офіцерів спецслужб, зовнішнім обличчям цієї групи є Владімір Путін. Ця група осіб вирішила повернутися у зовнішній та внутрішній політиці до методів, імперіалізму та «рядянщини». Прелюдією тих злочинів, які здійснила Росія в Україні, було те, що росіяни вирішили безпардонно напасти на Грузію. Росіяни де-факто з 2008 року окупували частину Грузії, яка є стратегічною для цієї країни. Надалі, російська імперська доктрина була скерована проти України. Анексія Криму та війна на Донбасі – є свідоцтвом для всього світу, а передусім для Європи, що Кремль прагне відродження імперії, що Росія не хоче миру, вона порушує суверенітет й територіальну цілісність інших країн та народів, вона хоче розширювати сфери свого впливу. А найбільшою жертвою російського неоімперіалізму є Україна. Я вважаю, що Європа, як і вся світова спільнота, має підтримувати Україну, адже Росія анексувала частину української території, а в іншій частині України підтримує терористів та неоімперських сатрапів. І саме тому всі країни світу мусять підтримувати Україну в її зусиллях щодо відновлення територіальної цілісності та повернення окупованих територій.