Російська загроза для країн Східної Європи зараз є реальною як ніколи

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Стало зрозумілим, що повномасштабне вторгнення росії в Україну має радикально змінити підходи західних лідерів до формату забезпечення європейської безпеки. Сьогодні Збройні сили України понад два роки мужньо стримують російську армію від вторгнення рф до європейських країн та реалізації плану кремля відсунути НАТО на кордони 1997 року. Неспровокована агресія росії проти України потребує змін усієї архітектури безпеки у світі. Російське «право вето» у Раді Безпеки ООН є міжнародним парадоксом, коли держава-агресор, яка становить загрозу миру та стабільності у світі, має право піклуватися про світовий порядок.

Отже, позбавлення членства росії у РБ ООН є важливим елементом забезпечення системи світової безпеки, тим більше що існують юридичні підстави для процедури позбавлення права рф членства в ООН, що було зроблено в грудні 1991 р. без відповідної резолюції Генасамблеї.

росія не прагне миру, а хоче легалізувати захоплення тимчасово окупованих українських територій, виторгувати собі перепочинок, щоб перегрупуватися, переозброїтися та знову відновити наступ на Україну з прицілом на багато країн Європи.

рф щодня завдає значної шкоди критичній інфраструктурі України. Тому ціна зволікань із військовою допомогою постійно зростає. Україні потрібна передусім сучасна зброя, яка може змінити баланс сил на фронті: артилерія, далекобійні ракети, включаючи ATACMS, додаткові ефективні системи ППО та ПРО, а також значна кількість боєприпасів. Своєчасне постачання західними союзниками зброї та військової техніки для Збройних сил України – це найоптимальніша інвестиція у мирне майбутнє цілої Європи. Тільки збільшена та стабільна військова допомога від західних партнерів може якісно змінити ситуацію на полі бою. Головне, щоб подальші постачання відбувалися швидко та стабільно.

Високотехнологічна західна зброя стала ключовою причиною низки військових поразок росії, завдаючи удару по іміджу військових можливостей Росії. Зокрема, організоване постачання сучасних західних систем ППО та ПРО дозволило Україні захистити Київ від руйнівних російських ракетних обстрілів. Наразі також питання стоїть про захист Харкова, Сум, Одеси, Миколаєва, Запоріжжя та Дніпра.

Створення багато ешелонованої системи ПРО від північного сходу України до південно-західних регіонів створить надійний щит для життя мільйонів українців, функціонування тисяч важливих промислових та інфраструктурних об'єктів та стане підмогою для української армії у боротьбі з російським агресором.

Але для успішного закінчення війни цивілізований світ має згуртуватися та виробити план боротьби з геополітичною експансією росії. Розгром російських військ в Україні має стати нищівною поразкою імперських амбіцій путіна, а також запорукою запобігання низці воєн, конфліктів та соціально-політичних криз у Європі та в усьому світі.

Однак росія продовжує отримувати зброю з КНДР та Ірану, оминає санкції через Китай та країни ОДКБ, що є потужним імпульсом для продовження загарбницької війни проти України. Тому тільки від колективної волі Заходу щодо посилення санкцій та надання своєчасної необхідної підтримки Україні залежить, як далеко зайде експансія російської федерації чи може вона буде змушена забратися з України.

Збільшенню кількості сучасних західних озброєнь у ЗСУ російське командування може протиставити лише інтенсифікацію застосування тактики «м'ясних штурмів». Якщо США та союзники прискорять постачання всіх необхідних озброєнь Україні, тоді спроба російського наступу влітку цього року лише прискорить катастрофічний для росії фінал путінської військової авантюри. А ось затримки із виділенням допомоги вже призвели до тяжких наслідків на фронті. москва майстерно використала багатомісячні дебати в американському Конгресі про виділення допомоги Україні, щоб покращити позиції своїх збройних сил та здійснити невеликий поступ уперед.

Сьогодні путін хоче відновити російську імперію та свій вплив на Європу та бачить окупацію України одним із найважливіших етапів цього плану. Ідею повернення у сферу впливу росії всіх країн пострадянського простору глава Кремля виношував із моменту приходу до влади.

На жаль, цивілізований світ не відреагував належним чином на вторгнення росії до Грузії у 2008 році та до України у 2014 році.

Російська загроза для країн Східної Європи зараз є реальною як ніколи. Навіть за рік до повномасштабного вторгнення росії в Україну значна кількість країн світу не вірила, що путін здатний розпочати найбільшу за 80 років війну, яку супроводжують масові військові злочини.

Попри прогнози, що економіка України не витримає й кількох місяців масштабної війни, українці вже понад два роки протистоять російському агресору на фронті, водночас забезпечуючи відносно стабільне життя у тилу. Показник ВВП України минулого року зріс на 5%, незважаючи на прогнозоване від МВФ падіння 0,5%. На наступні чотири роки для України передбачено використання 50 млрд євро від ЄС у кількох секторах економіки: це енергетика, аграрний сектор, IT-сектор, критичні матеріали, логістика та переробка. Ці кошти стануть справді важливою опорою для подальшого економічного зростання України. Західним партнерам слід активізувати всебічну підтримку України. Тільки дієва коаліція всього демократичного світу здатна покласти край агресії та терору з боку росії.

Фото – Bartlomiej Magierowski/East News