Радою ЄС півроку керуватимуть орбанівці. Чого від них чекати

З 1 липня і до кінця 2024 року головування у Раді Євросоюзу від Бельгії перебрала на себе Угорщина. Таким чином елементів непостійності у світі (та на Євроконтиненті зокрема) стало ще більше.

Трохи символізму

Напрочуд багатозначним виявився символ, який Будапешт обрав для свого  головування – кубик Рубіка (його у 1974 р. винайшов угорець Ерне Рубік). При цьому 27 його деталей «символізують держави-члени ЄС, а також складність і винахідливість, необхідну для вирішення загальноєвропейських завдань».

Хто тримав цю іграшку в руках, знає – маючи відповідні навички, кубик складають за декілька секунд. Але за ті ж кілька секунд неофіт може так заплести кольорові візерунки, що потім без профі зібрати його буде вкрай складно. І тут теж є певний символізм. Зрештою, подивимося, яку роль візьмуть на себе угорці в цей період.

Інша річ, яка звертає на себе увагу – гасло «Зробимо Європу великою знову», під яким збирається працювати Угорщина.

За словами міністра Угорщини у справах Європи Яноша Бока, гасло «Зробимо Америку великою знову», з яким перегукується угорське, «описує уявлення президента Угорщини, що Євросоюз може діяти незалежно». Зрештою, вона відповідає і девізу попереднього угорського президентства у 2011 р.: «Сильна Європа».

«У вас немає відчуття дежавю через гасло Трампа. Я не знаю, чи хотів Дональд Трамп колись знову зробити Європу великою», - зазначив міністр. Щоправда, усі ці словесні викрутаси, попри їхню безглуздість, мають відверто нагадати і про хороші стосунки угорського прем’єра із американським екс-президентом, і їхню підтримку один одного (про це раніше писав ЗІФ). Але Трамп і сам про себе ще не раз нагадає – його президентська кампанія лише починається.

І нашим, і вашим

Нагадаємо, що раніше у червні Будапешт представив свої 7 пріоритетів роботи. Зокрема, йдеться про підвищення конкурентоздатності економіки ЄС, зміцнення оборонної політики, визначення курсу «політики згуртованості» (вирівнювання рівня розвитку різних країн Євросоюзу), просування «орієнтованої на фермерів» політики у сфері сільського господарства, реагування на «демографічні виклики» та забезпечення «послідовної та заснованої на заслугах політики розширення».

Загалом, звучить позитивно-нейтрально. Однак традиційно є нюанси.

Зокрема, у важливій для нас сфері Угорщина виступає за те, аби «політика розширення ЄС базувалась на заслугах, а баланс між Західними Балканами та «трійкою» — Україною, Молдовою та Грузією — був збережений». На ділі ж це означатиме, що під час свого головування в Раді ЄС Угорщина планує досягти максимально можливого прогресу саме із Західними Балканами (Албанія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Чорногорія, Північна Македонія, Косово і Сербія). Також Будапешт активно просуває ідею проведення саміту ЄС – Західні Балкани. Та обіцяє, що з Молдовою та Україною (в яких так зацікавлена москва) цьогоріч більше ніяких міжурядових конференцій не планують.

Загалом усе це схоже на контргру, коли Угорщина (узгодивши свої дії зі союзниками на кшталт кремля) проштовхуватиме певну противагу колишнім радянським республікам на шляху (від росії) до ЄС та вимагатиме паритетного ставлення до балканських країн на цьому ж маршруті.

Слід також нагадати, що десь із півроку тому Віктор Орбан обіцяв зробити період головування Угорщини в Раді ЄС «більше миротворчим». При цьому його метою є «окупувати Брюссель». А нещодавно угорський прем’єр зробив публічний висновок, що ЄС «занепадає», водночас брюссельські посадовці щоразу більше йому нагадують комуністів. При цьому домовленості європартій щодо розподілу посад після виборів він назвав «ганебним пактом».

На болотах звикло нагадали про розбіжності

Друзі Орбана на болотах наразі акуратно описують нову країну-головуючого у Раді ЄС.

Мовляв, Угорщина «з багатьох загальноєвропейських питань має власну точку зору та входить у суперечки з Євросоюзом». Наприклад, наприкінці минулого року Будапешт намагався заблокувати черговий транш допомоги для Києва, а також надання статусу кандидата в члени ЄС Україні та Молдові.

При цьому, як наголошують росіянці, Брюссель незадоволений внутрішньою політикою угорської влади: ЄС два роки тому навіть припиняв передачу Угорщини близько €30 млрд через проблеми з верховенством закону та забезпеченням прав меншин у країні (у березні 2024 року ці кошти було розблоковано). У зв’язку з цим представники деяких країн ЄС закликали позбавити Угорщину права голосу та не передавати їй головування в Єврораді, проте до цього не дійшло, і бельгійці таки передали головування угорцям.

Зрозуміло, що московити спробують скористатися статусом Орбана і пропхати у ЄС якусь капость. Але «стовпи» Євроспільноти також це розуміють і намагатимуться завадити рашавпливам. Не виключено, що ці «ігрища» триватимуть до кінця року, поки угорці стоятимуть біля штурвалу ЄС. Далі вони передадуть його у руки поляків, а ще за півроку кермуватиме Данія (кожна з 27 країн ЄС отримує головування раз на 13-14 років, воно триває 6 місяців).

Загалом, нагадаємо, країна, яка головує, керує роботою Ради, організовує засідання тощо. Також вона представлятиме всі держави-члени на переговорах з іншими інституціями ЄС.

Правіше правих?

Можливо, розуміючи відсутність власної потужної коаліції, а може традиційно зі стандартної угорської позиції «а ми все одно проти» напередодні отримання статусу головуючого Віктор Орбан поїхав до Відня представляти альянс «Патріоти за Європу».

Цю нову праву групу утворили в Європарламенті, окрім самого Орбана, лідер ультраправої Австрійської партії свободи Герберт Кікль і колишній прем’єр Чехії Андрей Бабіш (партія ANO). Трійця (їхні партії здобули перемогу на нещодавніх євровиборах у своїх країнах) уклала «патріотичний маніфест за майбутнє Європи», де заявила, що Європейський Союз «обернувся проти європейців і тепер представляє інтереси, які суперечать волі націй, регіонів і невеликих громад».

Але тепер «починається нова ера» і створюється «найсильніша права коаліція в Європі», до якої мали б приєднатися й інші учасники (для цього їм треба залучити законодавців ще принаймні з чотирьох країн ЄС).

Схоже, що принаймні орбанівська партія «Фідес», яка тривало перемовлялася із м’якими євроскептиками з групи «Європейських консерваторів та реформістів» під орудою прем’єрки Італії Джорджії Мелоні, вирішила погратися у власну альтернативу. У іншої потужної політикині Марі Ле Пен зараз у розпалі політична криза в середині Франції – їй трохи не до зовнішніх альянсів.

Тож не виключено, що сякий-такий конструкт (можливо, й не без зовнішніх впливів) правим на території колишньої австро-угорської імперії таки вдасться сформувати. Щоправда, із перспективами у нього наразі туманно. Як і в головуючої Угорщини. Як, зрештою, і в усієї Європи сьогодні.