Путін затягує час, принижує Трампа і готує війну в Європі: що стоїть за словами Лаврова

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров дав інтерв’ю NBC News у програмі Meet the Press, де окреслив позицію Кремля: «мир» можливий лише за умови нейтралітету України й відмови від НАТО під «гарантії» великих держав, а територіальні питання мають вирішуватися окремо. Водночас він заявив, що зустріч Путіна із Зеленським «не планується», бо «порядок денний не готовий», звинуватив Захід у блокуванні переговорів і заперечив удари по цивільних об’єктах в Україні, наполягаючи, що Росія начебто б’є виключно по військових цілях.

Росія знову продемонструвала свою реальну позицію : миру не буде на умовах міжнародного права. Лавров повторив неприйнятні для  Києва «стартові вимоги», як-от відмову України від НАТО, «великодержавні гарантії» безпеки замість реальної інтеграції в систему колективної оборони та фактичне прийняття російських територіальних претензій. Це не рамка перемир’я, а покрокова інструкція до капітуляції, покликана заморозити війну на умовах Кремля й зберегти важелі шантажу на майбутнє.

Ключ до зриву будь-яких переговорів - навмисна делегітимізація партнера. Лавров публічно заявив, що Володимир Зеленський «нелегітимний», отже домовлятися начебто ні з ким. Така постановка питання блокує будь-яку зустріч лідерів незалежно від змісту потенційної угоди: Москва затягує процес і водночас перекладає провину на Київ і союзників, мовляв, «Україна сама не готова до миру», що є класичною тактикою створення неприйнятних передумов, для затягування часу.

Показова «принциповість» щодо цілей завдання ударів, це спроба легалізувати подальші атаки на інфраструктуру України, у тому числі там, де є американський капітал. На пряме запитання NBC про удар по американському підприємству в Україні та території Закарпаття, Лавров відмахнувся формулою «б’ємо лише по військових і промислових об’єктах» та послався на «надійну розвідувальну інформацію». У перекладі з бюрократичної мови на людську: будь-який завод, склад або логістичний вузол, який можна на забаганку Кремля притягнути до військового призначення, Москва вважатиме «законною ціллю». Це означає, що удари по промислових об’єктах з американською участю в Україні триватимуть, а юридична казуїстика Кремля стане ширмою для нових атак в Україні по енергетиці, транспорту тощо.

Усі ці звичні для російської пропаганди формули - «ніколи не б’ємо по цивільних», «тільки військові цілі», «захист російськомовних» знову пролунали як спроба стерти межу між воєнним злочином і «легітимною ціллю». Це риторична підготовка до подальших масованих атак по енергетичних об’єктах України, транспорту та міській інфраструктурі  зі стандартною відмовою: «то були оборонні підприємства».  

Виступ Лаврова це не дипломатія, а інформаційна операція для американської аудиторії. Користуючись майданчиком відомої політичної програми, Кремль переводить розмову з права на силу: заперечує власну агресію, нав’язує «винуватість» Європи в продовженні війни та просуває меседж про «просте рішення» через поступки України.

Мета виступу зрозуміла. Розхитати суспільний консенсус у США та посварити Вашингтон із європейськими союзниками перед наступним раундом рішень щодо допомоги Києву.

Москва окреслює свої ескалаційні «червоні лінії»:

• жодних місій НАТО в Україні,
• відсутність розширення присутності союзників,
• примусовий нейтралітет України під «гарантії великих гравців».

За суттю, це право вето Росії на обороноздатність Києва та будь-яку зовнішню підтримку та незалежну політику. Будь-яка гіпотетична тренувальна чи захисна місія Заходу в Україні може бути оголошена casus belli і такий набір вимог не знижує, а підвищує ризик нової війни.

У підсумку можна констатувати, що Путін не сприймає команду Трампа та його особисто як рівноправного переговорника і грає на публіці у «поступки», яких насправді нема. Поки віце-президент Дж. Д. Венс «продає» американському електорату історію про «готовність Москви поважати територіальну цілісність України», Лавров у згаданому ефірі підриває базові передумови переговорів - від легітимності українського президента, до права України на самооборону і союзницькі гарантії.

Це не «погоджена лінія», а демонстративне приниження України, НАТО та Білого дому.  Кремль тягне час, нав’язуючи Вашингтону роль начебто «єдиного миротворця», у той час як ЄС виставляється «партнером війни». Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц також звинуватив очільника Кремля Путіна у "тактиці затягування".

А в цей час німецьке видання Bild пише про те, що нові супутникові знімки вказують на те, що Росія будує в районі Калінінграда масштабний об’єкт радіорозвідки. Він розташований лише за 25 кілометрів від кордону Росії з НАТО. Йдеться про гігантський кільцевий антенний комплекс неподалік міста Черняхівськ. Роботи з будівництва станції радіорозвідки стартували ще у березні 2023 року. Експерти вважають, що це так звана кільцева антенна решітка – система антен, яка використовується для військової радіотехнічної розвідки та зв’язку. Такі системи широко застосовувалися під час холодної війни для визначення місцезнаходження сигналів, електронного стеження та зв’язку з підводними човнами. Дальність їх дії сягає до 7400 км.

Bild вказує на те, що діаметр об’єкта може досягати до 1600 метрів, що у чотири рази більше від звичайних комплексів цього типу. Після завершення будівництва Росія, ймовірно, зможе перехоплювати радіозв’язок НАТО у Східній Європі та країнах Балтії, а також налагодити більш надійний зв’язок із підводними човнами у Балтійському морі та північній частині Атлантичного океану.

Подібна станція сприятиме пасивному збору інформації Росією відповідно до доктрини ведення електронної війни: отримання даних про комунікації, пересування чи техніку противника. Більшість подібних установок демонтували після завершення холодної війни. Однак останніми роками деякі країни знову почали їх будівництво, наприклад, Куба.

Калінінградська область, будучи ексклавом Росії, має надзвичайну стратегічну цінність для Кремля. Вона розташована між Польщею та Литвою, що дозволяє Москві створювати військовий тиск, контролювати Балтійське море та погрожувати країнам НАТО. Калінінградську область відділяє від проросійської країни-сателіта Білорусі лише вузька ділянки землі між Польщею та Литвою, відома як «Сувалкський коридор». Можливе захоплення цього коридору Росією є одним із ключових сценаріїв у військовому плануванні НАТО. Така операція могла б відрізати країни Балтії від сухопутного сполучення з іншими членами Альянсу, що створює серйозний ризик для їхньої безпеки. 

Калінінградська область вже давно є зоною активної мілітаризації. Росія розмістила тут комплекси «Іскандер», здатні нести ядерні боєголовки, а також ракетні системи берегової оборони, протиповітряні комплекси С-400 та значний флот. Ця концентрація військових засобів перетворює регіон на постійне джерело напруги. Будівництво Росією нової станції радіорозвідки в Калінінградській області є черговим етапом тривалої політики мілітаризації та ескалації напруги з боку Кремля.

Цей крок не є поодиноким, а вписується в ширший контекст системного нарощування військового потенціалу, що відбувається на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну та її ворожої риторики щодо Заходу. Нова станція, яка здатна перехоплювати радіозв'язок НАТО та вести електронну розвідку, значно посилює загрозу для безпеки країн Балтії та всієї Східної Європи. Вона демонструє готовність Росії до подальших гібридних і, за необхідності, відкритих військових операцій, оскільки дозволяє Кремлю вести збір інформації про комунікації, пересування та техніку противника.

При цьому за інформацією Bloomberg, Литва, Латвія, Естонія та Фінляндія надіслали до Міжнародного союзу електрозв’язку (ITU) лист про посилення радіонавігаційних перешкод. В ньому було вказано на «зростаючі труднощі із сигналом у повітряному русі та інших критично важливих системах».

Зокрема, Литва звинуватила Росію в організації різкого зростання глушіння GPS наприкінці липня 2025 року, що призвело до 22-кратного збільшення таких інцидентів у країні з липня 2024 року. У Естонії 85 % польотів стикалися з порушенням сигналу, а збої координат стають дедалі частішими. Країни Балтії, Фінляндія, Швеція та Польща також висловили занепокоєння через російські засоби радіо електронної боротьби (РЕБ).

Російське втручання РЕБ суттєво впливало на польоти в країнах Балтії, Польщі та Фінляндії, особливо на початку 2024 року. Зокрема коли Росія, ймовірно, заглушила супутниковий сигнал літака Королівських ВПС Великої Британії, яким тодішній міністр оборони Грант Шаппс, його команда та окремі журналісти поверталися до Сполученого Королівства з Польщі у березні 2024 року.

Москва використовує напрацювання, отримані під час війни в Україні, для перевірки слабких місць у системах навігації та зв'язку країн НАТО. Це дозволяє їй оцінити рівень готовності Альянсу до електронної війни. Щоб ефективно протидіяти гібридним атакам Росії, уряди країн-членів НАТО повинні перейти від простого засудження до рішучих та скоординованих дій, продемонструвавши консолідовану позицію.

Зокрема, слід ввести персональні санкції проти російських військових та цивільних осіб, а також компаній, причетних до виробництва та розгортання систем РЕБ. Країни-члени НАТО мають розробити чіткі протоколи, які визначать, за яких умов глушіння GPS буде розглядатися не як «збій», а як цілеспрямована агресія, що вимагає жорсткої відповіді. Країни-члени НАТО повинні розгорнути власні потужні системи РЕБ у прикордонних районах, щоб мати можливість відповідати на російські глушіння аналогічними заходами. Міжнародний союз електрозв’язку (ITU) повинен ввести суворіші санкції проти Росії за навмисне глушіння сигналів, що загрожує цивільній безпеці.

Фото - Лавров и путін, / picture-alliance/dpa / A. Zemlianichenko