Путін у власній пастці

Наразі кремлівська пропаганда намагається переконати росіян, а також союзників Москви у тому, що війна в Україні та події довкола неї перебувають під контролем Кремля і загалом відповідають плану, який реалізують правителі Російської Федерації. Цей елемент путінської пропаганди важливіший, ніж доводи, що Україна загрожувала Росії або що Росія не така жорстока, як показують ЗМІ.

Прихильникам ладити з бандитами Путіна такі аргументи необхідні: їм особливо потрібно показати, що Москва достатньо велика, щоби робити те, що вона хоче.

Чому це так важливо?

Бо вміння реалізовувати плани, в тому числі військові, свідчить про силу, а хаос, зміщуючи нові поняття, - про слабкість. Відповідь на запитання, що насправді відбувається за нашим східним кордоном, може спричинити, що принаймні пристосуванці залишаться з Росією або не залишиться ніхто. Варто поглянути на те, яким був сценарій цієї війни.

До кінця лютого росіяни мали взяти Київ, а до середини березня вся Україна мала розвалитися. Західний світ, наляканий швидкими діями Москви, поступиться і погодиться побудувати сіру зону в рамках НАТО, без військ блоку на кордоні з Росією та захоплених нею територіях. Сіра зона поволі ставала би російською. Швидкість військових дій підлеглих Кремлю сил мала запобігти реальній допомозі Україні та запровадженню санкцій. Такий був план. Що вийшло?

Через два тижні війни наступ на Київ повністю провалився, а через декілька наступних тижнів Москва, залишивши сотні знищених машин і тисячі загиблих, відійшла з цього напрямку та зосередилася лише на сході та частково на півдні. На півдні наступ також був невдалим. Хоча вони направду об’єднали Крим зі суходолом, але не завоювали Одесу та не дійшли до свого анклаву в Молдові. З усього військового плану Росії виконано не більше 20 відсотків.

Що стосується реакції країн НАТО, то поразка Москви майже повна. Ніхто не тільки не хоче бути союзником Кремля, але навіть немає бажання зберігати нейтралітет у цій війні. Німеччина, на яку дуже розраховував Путін, формально на боці України. Як є насправді, можна сперечатися, але Захід є монолітним в оцінюванні російської агресії. НАТО проводить найбільшу мобілізацію своїх сил в історії та вважає Росію своїм ворогом. Страшний сон Кремля, тобто розширення НАТО на Фінляндію та Швецію, відбувається прямо на наших очах. Україна та Молдова отримали статус кандидата в ЄС. Військова допомога Заходу Україні становить десятки мільярдів доларів, і хоча вона надходить повільно, але стає все ефективнішою. Санкції, навіть дуже діряві, починають душити російську економіку. Москву в міжнародних інституціях вважають бандитською країною.

Путінові нічого не йде згідно з планом. Зрівняти зі землею декілька середніх міст, не знищивши навіть війська, що їх захищали, - це не успіх Москви, а радше жест відчаю пораненого бандита. Москва демонструє свою слабкість і загрузла у війні, яку не може виграти. Путін, бажаючи врятувати Росію від ізоляції, матеріального розорення й остаточного краху, мав би давно вийти з цієї війни. Він не може цього зробити, тому що він дуже слабкий. Насправді я думав, що принаймні йому вистачить сил припинити військові дії під будь-яким приводом. Але такої можливості немає, він потрапив у пастку та загине в ній разом із залишками своїх мрій про імперію.

Томаш Сакевич (Tomash Sakevych), Gazeta polska