Прощавайте, «АліБабаєвичі»

Євген Магда

Директор Інституту світової політики, український політолог, кандидат політичних наук, історик (закінчив з відзнакою Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка), журналіст.

Після звільнення Андрія Єрмака з посади альтерего Володимира Зеленського його численні креатури стали темою обговорення на Банковій. У фінансово-економічному блоці на першому плані – голова правління Національного банку України Андрій Пишний та членкиня наглядової ради Ощадбанку Роза Тапанова. Обох вважають частиною управлінської конфігурації, сформованої за активної участі колишнього керівника Офісу президента.

Причини підвищеної уваги до обох фінансистів очевидні: управлінські рішення, що мали прямі фінансові наслідки для держави, спричинили послаблення позицій України.

Пишний на кілька мільярдів

Політика НБУ під керівництвом Андрія Пишного стала одним із чинників посилення фіскального тиску. Більш ефективна валютна та процентна політика могла б щорічно приносити бюджету до $1–1,5 млрд додаткових ресурсів і зменшити внутрішні запозичення на десятки мільярдів гривень.

Натомість НБУ зробив ставку на масштабні валютні інтервенції. У 2025 році регулятор продав $36,2 млрд для підтримки курсу гривні, значна частина яких була спрямована на покриття попиту населення через готівкові та карткові операції, а не на критичний імпорт чи оборонні потреби. Економісти застерігають, що така модель є вразливою у разі скорочення зовнішньої допомоги. Сценарій її зменшення – цілком вірогідний, і виділені ЄС 90 мільярдів євро не повинні нікого вводити в оману.

Тривале утримання облікової ставки на рівні 25% призвело до рекордних виплат за депозитними сертифікатами НБУ - ₴40,8 млрд у 2022 році, ₴91,6 млрд у 2023 році, ₴76,8 млрд у 2024 році, ₴82 млрд у 2025 році. Унаслідок цього перерахування прибутку НБУ до бюджету скоротилися практично вдвічі: з ₴72 млрд у 2022 році до ₴38,6 млрд у 2023-му , а збереження цієї тенденції у наступні роки лише закріпило негативний тренд. Критики називають це фактичним перерозподілом ресурсів від держави на користь банківського сектору у воєнний час.

Тапанова та «Гулівер»: коли держуправління призводить до зупинки бізнесу

Паралельно з критикою НБУ розгортався конфлікт навколо ТРЦ «Гулівер» – одного з ключових комерційних об’єктів столиці. Після переходу комплексу під контроль державних банків, серед яких першу скрипку грає Ощадбанк, саме цей кейс став найбільш показовим тестом на ефективність держави як власника.

Наприкінці жовтня - на початку листопада 2025 року ТРЦ «Гулівер» припинив роботу. Ощадбанк пояснив це відсутністю доступу до інженерних систем і технічної документації, що, за версією банку, створювало ризики для безпеки відвідувачів. Роботу комплексу було зупинено на невизначений термін, а повноцінне відкриття затягнулося на кілька тижнів.

Це рішення призвело до прямих фінансових втрат для орендарів. Магазини, ресторани, сервісні компанії та офісні резиденти втратили клієнтський потік напередодні новорічних та різдвяних свят. Часткове відкриття у грудні не компенсувало простою, а правова невизначеність щодо нових договорів оренди лише посилила напруження серед бізнесу.

Кураторкою кейсу «Гулівер» у межах наглядової ради Ощадбанку виступала Роза Тапанова. Саме за її участі формувалася позиція банку щодо управління активом, відтермінування його продажу та комунікації з орендарями і публічним простором. Попри заяви Ощадбанку про «саботаж» з боку колишніх менеджерів, експерти звертають увагу на інше: державний банк, отримавши контроль над активом подібного масштабу, не забезпечив безперервність його роботи.

Відсутність заздалегідь підготовленого плану приймання об’єкта, аудитів, резервного управління інженерними системами та чіткої комунікації з орендарями свідчить про слабкість управлінської моделі. Для Ощадбанку це стало одним із найгучніших іміджевих провалів останніх років, а для Тапанової – персональним ударом по репутації як управителя складних активів.

Спільний знаменник: втрата політичного захисту

Проте головна причина проблем обох фінансистів в іншому: і Пишний, і Тапанова тривалий час залишалися на посадах завдяки підтримці Андрія Єрмака. Після ослаблення його позицій цей неформальний захист зник. У нових умовах управлінські помилки більше не компенсуються політичним «дахом» і починають оцінюватися з точки зору реальних втрат – для бюджету, бізнесу та міжнародної репутації України.

Ситуація в НБУ та ТРЦ «Гулівер» є показовою та демонструє: толерантність до неефективного управління в Україні стрімко зменшується - що нормально для держави, яка воює і значно залежить від зовнішнього фінансування.