Пророцтво Пазьняка. Російський імперіалізм тихо прибирає до рук Білорусь

Рівно 30 років тому – 15 січня 1994 року парламентська "Народна газета" надрукувала статтю Зянона Пазьняка "Про російський імперіалізм та його небезпеку". Програмна публікація, яка мала значний резонанс у Білорусі, є, мабуть, найвідомішим публіцистичним твором тодішнього голови Білоруського народного фронту (БНФ).

Про це у своїй статті у виданні "Позірк" пише політичний аналітик, публіцист та історик Олександр Фрідман. Пропонуємо переклад.

Радикальна антиросійська позиція стала одним із ключових чинників, що не дозволили лідерові Білоруського народного фронту (БНФ) Зянону Пазьняку перемогти на президентських виборах 1994 року. Теза Пазняка про Росію як заклятого ворога Білорусі не знайшла підтримки в білоруському суспільстві, в якому тоді домінували проросійські настрої. Відтоді ситуація докорінно не змінилася, але за умов нових політичних реалій білоруські демократичні сили змушені були взяти на озброєння антиімперські наративи.

Нещадний діагноз від лідера БНФ

Безпосереднім приводом для статті став сенсаційний успіх Ліберально-демократичної партії Росії (ЛДПР) на чолі з Володимиром Жириновським, яка набрала під час виборів до Державної думи у грудні 1993 року майже 23% голосів.

Тріумф одіозного ультранаціоналіста і правого екстреміста Жириновського сприйняли і на Заході, і на пострадянському просторі як серйозну загрозу для демократичних процесів у Росії. Стаття з'явилася на тлі загострення внутрішньополітичної ситуації в Білорусі, де через два тижні Верховна Рада відправила у відставку свого голови Станіслава Шушкевича (який за всіх своїх коливань був національно свідомою людиною), а уряд В'ячеслава Кебича робив ставку на поглиблення економічної інтеграції з Росією.

На відміну від представника радянської номенклатури Кебича, відомого проросійськими настроями, і спікера парламенту Шушкевича, який сподівався на свої особливі стосунки з російським президентом Борисом Єльциним, Пазьняк як політик завжди ставився до Росії різко негативно.

Він не вірив у перспективи її демократизації і не бачив серйозних відмінностей у світогляді "демократів" з оточення Єльцина та реваншистів на кшталт Жириновського. У сходженні вождя ЛДПР на політичний Олімп Пазьняк побачив підтвердження своєї думки про те, що імперіалістичні тенденції у суспільстві смертельно небезпечні для незалежної білоруської держави.

Тому лідер БНФ категорично відкидав будь-які форми "союзів" ("співдружностей") з Росією і не сумнівався, що Москва буде втручатися у справи пострадянських країн під приводом захисту своїх національних інтересів і російськомовного населення.

Автор наполягав на виході Білорусі з СНД та збереженні її нейтрального статусу. Майбутнє країни бачилося йому у складі Балтійсько-Чорноморської асоціації країн і "поверненні до Європи". У разі приходу БНФ до влади Пазьняк загрожував радянській, а за духом радше проросійській, номенклатурі люстрацією. Він збирався також поставити питання про якнайшвидше виведення російських військ, "возз'єднання" "східнобілоруських територій" (зокрема Смоленської області) з Білоруссю, компенсації за Чорнобильську катастрофу, а також про частку Білорусі в золотому запасі СРСР і радянське майно за кордоном.

За минулі десятиліття політична ситуація у Білорусі значно змінилася, але російська тема не втратила актуальності. Чому тези Пазняка не були сприйняті 1994 року? І чому білоруські демократичні сили звернулися до них лише через три десятки років?

Стаття викликала шок, номенклатура та маса населення мислили проросійськи

Програмна стаття Пазьняка не на жарт налякала як білоруську номенклатуру, так і її московських покровителів. Прихід БНФ до влади, що в першій половині 1990-их виглядав дуже реальним сценарієм, загрожував номенклатурникам втратою позицій і міг призвести до корінного перегляду відносин із Кремлем, послаблення його впливу на Білорусь.

Через запровадження президентського правління у країні номенклатура сподівалася запобігти такому несприятливому для себе розвитку подій. Її кандидатом на президентську посаду став надзвичайно непопулярний прем'єр Кебич. Одним із елементів політичної гри став і депутат Олександр Лукашенко, який отримав посаду голови тимчасової комісії Верховної Ради з боротьби з корупцією. Саме ця комісія підготувала ґрунт для відставки Шушкевича, а сам Лукашенко сколотив на "викриттях" політичний капітал і заявив про свої президентські амбіції.

Кебич і Лукашенко стали саме тими кандидатами, яких вподобала Москва. Пазьняку ж білоруські державні ЗМІ створили образ "радикального русофоба", який у разі приходу до влади неодмінно дискримінуватиме російськомовне населення, посадить його на валізи.

У Білорусі 1990-их, яка зазнала за радянських часів інтенсивної русифікації, більшість громадян симпатизувала Росії, залишалася під її культурним і політичним впливом та шкодувала про розпад СРСР. Позиція Пазняка була чужою та незрозумілою значній частині суспільства, зокрема й багатьом демократично налаштованим громадянам. Для них було притаманне багато в чому наївне захоплення "демократом Єльциним", від якого очікували імпульсів до демократизації Білорусі.

Пазьняк усвідомлював настрої в суспільстві. У своїй статті в "Народній газеті" він підкреслив, що "наша нація глибоко та важко хвора", а "процес одужання йде повільно та важко, із запізненням в усвідомленні того, що відбувається".

Влучний, прозірливий і певною мірою пророчий аналіз російського імперіалізму мав вказати шлях до "одужання", але у результаті не приніс Пазьняку та БНФ політичних дивідендів.

Пазняк не мав шансів перемогти на виборах-1994

У своїй статті Пазьняк помилково припустив, що 1994 рік стане "останнім роком номенклатури". Для неї він став скоріше роком реваншу.

На президентських виборах 1994 року лідер БНФ не переміг, хоч і показав гідний результат, набравши за офіційними даними майже 13% голосів (у Мінську і Гродненській області за нього проголосували понад 20% виборців). Сергій Наумчик, колишній депутат Верховної Ради, який входив до неформальної фракції БНФ, стверджує у своїх спогадах, що президентські вибори були сфальсифіковані, а Пазьняк насправді посів друге місце, поступившись лише Лукашенкові.

Так чи інакше, шансів перемогти популіста Лукашенка, який зробив ставку на інтеграцію з Росією, Пазняк 1994 року явно не мав.

Антиімперська позиція – важкий виклик для демократичних сил

Після 1994 року і згодом, у політичній еміграції, Пазьняк не змінив свого ставлення до Росії, а авторитарний режим Лукашенко сприйняв насамперед як провідника інтересів російського імперіалізму.

У самій Білорусі антиросійські заяви та акції Пазняка знаходили відгук серед людей із національно-демократичними поглядами, але жорстко критикувалися як владою, так і низкою лідерів демократичних сил.

Ті у своїй боротьбі проти Лукашенка багато разів і безуспішно намагалися заручитися підтримкою Кремля. І за "демократа" Єльцина, і за "чекіста" Володимира Путіна у вирішальний момент благовоління Москви завжди отримував Лукашенко. Ситуація повторилася і 2020 року, коли демократичні претенденти на президентство Віктор Бабаріко, Валерій Цепкало і Світлана Тихановська навмисно обходили російську тему стороною або ж зовсім наголошували на своєму позитивному ставленні до східної сусідки.

Така стратегія була резонною в контексті впливу Росії на Білорусь і проросійських настроїв у країні. В епоху Лукашенка ставлення білорусів до Росії загалом майже не змінилося. І хоча більша їхня частина сьогодні хоче жити в незалежній державі, а ідея входження до складу РФ не має популярністі, симпатії до Росії домінують у білоруському суспільстві. На них не вплинуло її широкомасштабне вторгнення в Україну.

Однак саме війна, фактор західної підтримки демократичних сил і дедалі сильніша, нині вже майже тотальна залежність режиму Лукашенка від Москви змусили Тихановську та її оточення остаточно визначитися із ставленням до Росії. І воно мало відрізняється від позиції, яку сформулював 1994 року Пазьняк (хіба що не йдеться про територіальні претензії) і яка, як і раніше, не користується популярністю в суспільстві.

Отже, антиімперська позиція — важкий виклик для білоруських демократичних сил.

Також читайте: Білорусам потрібно щосили допомагати українцям – Зянон Пазьняк

Фото – pozirk.online