Про хоробру дівчину у ЗСУ, яка скрипку та кімоно поміняла на гранатомет

Ольга Рукавішнікова на псевдо «Каратист» - професійна скрипалька, володарка чорного поясу з карате і гранатометниця 112-ої Окремої бригади. У травні цього року їй дивом вдалося вижити. Проте дівчина втратила око під час бойових дій.

Про героїчну розповідає служба зв'язків із громадськістю 112-ої Окремої Бригади Сил Територіальної оборони ЗСУ. 

До повномасштабного вторгнення Олага професійно музикувала та займалася спортсм. Навчатися грі на скрипці розпочала в 4-річному віці в підготовчій групі Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. М. В. Лисенка. У 5-річному віці уже брала участь у звітному концерті в Колонній залі Національної філармонії України. 2016 року дівчина вступила до Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського й отримала ступінь магістра. Наразі здобуває вже другу вищу освіту на кафедрі оперно-симфонічного диригування.

Лауреатка багатьох премій і міжнародних конкурсів, вона брала участь у різноманітних музичних проектах та регулярно грала сольні концерти.

Паральльно із музикою із 13-ти років займається карате та є майстром спорту. Окрім цього має два стрибки з парашута та навички пілотування.

Із перших днів вторгнення Оля стала на захист своєї країни від російських окупантів, хоча мала бажання долучитися до війська попри юний вік іще 2014 року.

Хоробра і впевнена в тому, що її місце на передовій разом зі своїми побратимами. «Каратист» каже, що дуже швидко звикла до «двіжа» й абсолютно не мала в собі страху, як і ніколи не мала страху перед відповідальністю.

Фізична форма, дисципліна та витривалість – це те, що дуже допомагає їй у війську. «Навіть просто вийти на позицію, якщо це нуль, там же багато чого з собою треба тягнути і ще кілька кілометрів в будь-якому випадку йти пішки.»

Рідні спочатку не знали про те, що в травні 2022 року «Каратист» вже була зі своїм підрозділом у Луганській області: «Якщо я приймаю рішення – воно не зміниться». Тож ніхто не дорікнув їй і вона мала свободу обрати саме цей шлях.

Дівчина брала участь у боях на Київщині, Харківському, Бахмутському і Кремінському напрямках.

Військовослужбовиця володіє навичками управління БПЛА, ПКМ, MG 42, СВД та іншими типами зброї. Та як каже сама гранатометниця: «РПГ – це моє».

Оля має вже декілька днів народжень за цю війну. У травні 2022 року під Комишувахою вона отримала осколкове поранення в голову під час свого першого бойового виходу. Згодом – отримала контузію.

12 травня 2023 року, за день до свого 24-річчя, потрапивши під ворожий обстріл під час виконання бойового завдання у районі Серебрянського лісу, військовослужбовиця отримала важке поранення. Оля два дні пробула в комі та частково втратила пам’ять. Свідомість повернулася вже в Києві.

«Коли до мене вже дійшло, що я поранена і трішки вдалося відкрити очі…ну як очі – око, перша думка була «ну окей, я в Словянську чи в Краматорську, десь у шпиталі, пару днів і я на позиції. Потім мене вирубило знову. Під час другого приходу у свідомість в мене були думки, що зі мною щось сталось, я думала про те, що в мене є і чого вже немає, бо в мене рука не відчувалась…Момент, який дав мені зрозуміти, що я вже далі, а не в Слов’янську чи в Краматорську - це коли я прокидаюсь і заходить в палату мама. Перша думка була: хто розповів, кому давати пілюлєй?», - пригадує свій стан Оля.

У її голові все ще залишилися декілька дрібних уламків. Зараз замість ока в неї імплант. Жартує, що позивний можна змінювати на «Пірат». На запитання «Що сталося?» теж відповідає жартома: «щось залетіло в око» та «є нюанси».

Після лікування та відновлення «Каратист» повернулась у стрій до свого підрозділу. «У мене не було такого, що я хочу списатись». Рефлексуючи над змінами після поранення, Оля зауважує, що для неї нічого не змінилося, лиш ще більше укорінилися цінності та по-іншому почала сприймати музику: «Деякі принципи та цінності, такі як близькі люди, побратими, які стали сім’єю, свобода – стали міцнішими, закріпились. Після бойового досвіду по-іншому вже сприймаються деякі композиції, більше стало того, що можна вкласти в музику. Почала по-іншому бачити та відчувати.»

Попри поранення Ольга не лише продовжує нести службу, але й кермує автівкою, продовжує займатися карате і сподівається, що зможе приносити користь у війську вже на іншій посаді і знищувати ворогів.

Понад усе «Каратист» хоче, щоби закінчилася війна, і вона могла повернутися до музичної кар’єри. А наразі в Олі є улюблена робота, впертість, сили та гумор триматися і жартувати над своїм пораненням.

Про плани на майбутнє говорить так:

«Я буду продовжувати займатись музикою і спортом у будь-якому випадку, диригентом я буду і так, це не мрія, а факт. Єдине, що хотілося б, то це щоби суспільство більше розуміло та не забувало, що йде війна, вона не закінчилась і зараз не найспокійніша фаза цієї війни».

Старший солдат Ольга Рукавішнікова нагороджена Нагрудним знаком Головнокомандувача «Золотий хрест» і медаллю Командувача Сил Територіальної оборони Збройних сил України «За вірну службу ІІІ ступеня».

Пишаємось і дякуємо за службу, Олю!