Про ризики і сценарії щодо Перемоги України

Це буде серйозний текст. Для гострої дискусії з аргументами. І він буде про ризики та сценарії.

Отже, наша війна та наша перемога залежать від багатьох факторів. І є два, де ми на ситуацію не дуже впливаємо: постачання зброї та боєприпасів Заходом і застосування ядерної зброї росією.

Щодо сценарію ядерки, то його частково закрили за допомогою зусиль наших західних партнерів. Які знайшли аргументи для путіна. Щодо зброї і, важливіше, боєприпасів – усе складніше.

Не я перший про це сказав і тут немає великої таємниці: радянські боєприпаси в нас або закінчилися, або близькі до цього стану. Західні – залежать від бажання урядів нам їх постачати. Серйозне українське виробництво на нашій території в умовах війни та ракетних ударів є не зовсім реальним, принаймні – щось серійне та потужне.

Тому наші дипломати, очільники війська й особисто Президент працюють із західною аудиторією. Саме так можна розцінювати вчорашнє інтерв'ю, наприклад, Буданова, де він розказує про наступ у березні і швидку перемогу України. В це ж інтерв'ю зашиті ще два меседжі: прогнози Буданова завжди справджуються і нам потрібно багато зброї. Аналогічно треба сприймати й інтерв'ю Залужного, де, навпаки, скоро наступ на Київ. І ми його відіб'ємо, але потрібна зброя.

Між нашими керівниками немає розсинхрону та конфлікту, в них різні цільові аудиторії, або настрої в цільових аудиторіях. Грубо кажучи, меседж такий: «Україна переможе за наявності безперервного постачання зброї». Романтики чують про українські війська під москвою, скептики – про захист Києва.

Але те, що ми малюємо для заходу, чудово до певного моменту. До ситуації, за якої втома від війни переважить усе інше. І хоча воює не армія США, антивоєнні настрої можуть посилитися і за сприяння росії – перемогти. Чи є в нас план Б на цей випадок? І чи все ми робимо, щоби цей ризик мінімізувати? Бо за цього сценарію росія кине сотні тисяч м'яса, завалить нас трупами, але піде вперед. І домовитися буде неможливо.

На мою думку фактори, які суттєво знижують ці ризики, такі:

1. Демонстрація єдності всіх українців. Ми єдина сильна нація, що прагне перемоги.

2. Демонстрація перемог. Ми маємо постійно доводити нашу військову спроможність. Світ довго жив ілюзією про «другу армію світу». Їм досі приємно бачити наскільки це далеко від реалій. Тому будь-яка бавовна – це чудово. Гучна бавовна, типу Енгельс-2 чи Кримський міст – це, насправді, не стільки військова ціль, скільки демонстрація цієї самої спроможності.

3. Демонстрація ризиків і загроз. Наприклад, добре працювала історія про загрозу ядерної катастрофи на Запорізькій АЕС і те, що росіяни не здатні тримати під контролем ці об'єкти. Також не варто забувати нагадувати про їх звірства. І що після поразки України це прийде одразу в Європу.

4. Чітке і єдине бачення перемоги. Всі наші спікери та суспільство мають мати єдину візію вирішення російського питання. Це має бути чітка, реалістична картинка. І послідовні кроки її досягнення.

5. Ми маємо говорити і про план Б. І в ньому обов'язково має бути членство в НАТО. Сценарій зупинки війни не на кордонах 1991 року має обов'язково включати в себе членство в Альянсі як єдиний запобіжник від повторення 24.02.2022, і західне суспільство має бути до цього готовим. І якщо і зупиняти наш наступ, то тільки такою ціною.

Я не хочу плану Б. Його хоче росія. Ми маємо зробити так, щоби на нього ніхто не пішов. Як – дивіться вище.

Юрій Гончаренко, громадський діяч (cторінка у FB)
Ілюстрація golos.com.ua