Об'єднуймося і скеровуймо гострі списи на спільного ворога – керівник Місії демократичної Білорусі у Києві Геннадій Манько

Важливим і водночас складним українським напрямком вважає завдання Місії демократичної Білорусі в Києві її нещодавно призначений керівник, колишній розвідник в Афганістані та підприємець. Андрій Манько завітав у студію Білоруського інформаційного центру у Львові, коли у складі делегації Об’єднаного перехідного кабінету демократичних сил Білорусі днями відвідував Україну. Гість БІЦу розповів про своє бачення розвитку взаємин між Україною і демократичною Білоруссю, свої першочергові завдання в Києві та вирішення проблем українських білорусів.

Фактично Геннадій Манько змінив за своїми функціями Валерія Ковалевського. Останньому у квітні 2022 року делегували право керувати Офісом білоруських демсил у Києві. Проте в Україні пан Ковалевський бував «наскоками». Тепер же зі зміною назви змінили і представника. Геннадій Манько проводив в Україні багато часу від початку повномасштабного російського вторгнення, контактував і працював із багатьма середовищами, не лише білоруськими. Тод цілком логічно, що 6 серпня у Варшаві, під час Конференції демократичних сил Білорусі, оголосили про призначення його кандидатури на посаду керівника Місії демократичної Білорусі у Києві.

Одним із першочергових завдань гість БІЦу вважає вирішити питання розблокування банківських рахунків для білорусів, які залишилися в Україні, спростити процедуру легалізації їх перебування в Україні та домогтися надання соціальних прав для бійців-добровольців з Білорусі, які воюють за Україну. Також серед завдань Геннадія Манька – налагодити взаємовідносини з органами влади в Україні, знайти спільні точки дотику для того, щоби працювати на спільну мету – Перемогу і України, і Білорусі. А також контакти із експертним середовищем і медіагрупами.

«Тобто все, - каже гість студії, - що стосується білоруського напрямку в Україні. Це зараз поставлено мені основною задачею – вибудувати відносини, зрозуміти, розібратися, знайти спільні точки дотику для того, щоби працювати на спільну мету – Перемогу і України, і Білорусі.

Тому що на сьогодні, якщо Україна перебуває в жорстокій, важкій війні, яку розв'язала росія, і є загроза її незалежності та цілісності, то Білорусь точно також перебуває під загрозою м'якої окупації, яка йде через білоруську владу режиму лукашенка».

Відсутність фахового дипломатичного досвіду Геннадій Манько, сподіватимемося, компенсує досвідом життєвим, якого за його плечами достатньо.

Це і строкова служба в радянській армії та виконання так званого інтернаціонального обов’язку в Афганістані у підрозділі розвідки. Це дозволяє швидше порозумітися з білоруськими добровольцями, які воюють у складі ЗСУ.

«Завдяки цьому мені вдалося побудувати нормальні відносини, я вважаю достатньо довірливі, з великою групою наших військових. Узагалі, я займався бізнесом, я педагог, вчитель фізичної культури та військової підготовки, але навчався потім іще в Академії управління… Але не закінчене, на третьому курсі залишив», - розповідає Геннадій Манько.

Із 1990-их він займається бізнесом – непростий час для підприємців, коли доводилося вирішувати різні суперечливі питання, зокрема, в судах.

Цікаво, що по-батьковій ліній родина Геннадія Манька теж пережила непрості часи. Дідусь доволі відомий у минулому «білий» офіцер, воював у Першу світову війну, більшовики називали його керівником найбільшої «політичної банди».

Батька, тоді ще неповнолітнього, 1948 року військовий трибунал срср приговорив до найвищої міри покарання із заміною на 25 років таборів.

Пройшов табори Комі, Екібастузу (Казахстан), брав участь у Кенгірському повстанні, сидів зі Солженіциним.

За словами співрозмовника БІЦу, батько під час повстання дуже близько зійшовся з українцями з УПА, бандерівцями.

У Білорусі активною політикою розпочав займатися із 2001 року, потім були вибори 2020-го року. Лукашенко не уявляв собі, що Світлана Тихановська може стати гідною суперницею. Сталося інакше, але режим «бульбофюрера» витримав..Тепер потрібно робити висновки та не упустити наступного шансу.

Геннадій Манько вірить, що білоруси хочуть нормально жити та мати європейський вибір. Бо з-посеред пострадянських країн найбільшу кількість віз отримали громадяни Білорусі, які їздили в Європу та бачили тамтешній рівень життя й умови.

Режим лукашенка щораз більше загострює ситуацію, репресує людей, залякує. Але в будь-яку мить може відбутися потужний народний вибух… І його каталізатором може стати будь-що.

Окремо розповів Геннадій Манько про зустріч делегації ОПК із радником Офісу Президента України Михайлом Подоляком.

«Хороша розмова, я вважаю, дуже позитивна. Бачу, що ситуація змінилася у кращий бік. Так, вона ще немає такого тепла з боку Офісу, тобто вони обережно до цього ставляться. Я розумію, чому це так», - зазначає гість БІЦу.

Так, система інтересів доволі складна. З одного боку лукашенко, що захопив владу, яку не визнає офіційний Київ. Між Білоруссю та Україною 1 084 кілометри спільного режиму. Оскільки лукашенко діє спільно з путіним, Україна змушена тримати свої війська напоготові на північному напрямку, зважаючи на постійні військові навчання у Білорусі, появу «вагнерівців» і постійне недотримання слова лукашенком…

Поки що баланс такий, але він потихеньку змінюється, вважає Геннадій Манько. Наполеглива праця демократичної частини білорусів, підтримка міжнародної спільноти, участь білорусів-добровольців на боці України сприяють відлизі у взаємостосунках.

Потрібно об'єднати зусилля і гострі списи скерувати не проти один одного, а на спільного ворога – російську федерацію та режим лукашенка.

32 добровольці з Білорусі, які загинули в боях проти російських окупантів, віддали своє життя не лише за вільну Україну, але й вільну Білорусь.

Фото – Юрій Сколоздра