Польські солдати та гімн ОУН: фобії польських «фахівців»

Вже кілька днів поспіль в польському інтернет-просторі, активно мусується тема, яка на думку відомих українофобів є «ганьбою для польського війська». Йдеться саме про те, що 24 серпня 2017 року 29 польських військовослужбовців з 21 бригади Підхалянських стрільців приймуть участь у військовому параді у Києві з нагоди 26-ої річниці Дня Незалежності України.

Польські україноненависники наперебій твердять, що під час параду польські військовослужбовці нібито будуть крокувати Хрещатиком під новий марш українського війська – адаптований гімн ОУН «Зродились ми великої години». Ця «загроза» так налякала польських радикалів та українофобів, що вони засипали польське Міністерство національної оборони гнівними запитами стосовно цього «ганебного», на їх думку, факту.

В свою чергу прес-служба польського військового відомства надала наступну офіційну відповідь:

«Українська сторона надіслала запрошення на участь у військовому параді, який відбудеться 24 серпня ц.р. У військовому параді, що проводиться з нагоди Дня Незалежності України у Києві прийме участь підрозділ у складі 29 військовослужбовців з 21 бригади Підхалянських стрільців у Жешуві,  який визначений для виконання завдань в складі ЛИТПОЛУКРБРИГ»

При цьому, слід вказати, що 18 українських офіцерів зі складу командування цього військового утворення, що дислокується у місті Люблін на території РП, регулярно залучаються до вшанування національних та державних свят Польщі, а також до військово-репрезентаційних та культурно-масових заходів. До прикладу, 2 травня українські та литовські офіцери на чолі із заступником командира багатонаціональної бригади полковником Володимиром Юдановим приєдналися до польських колег, та спільно з Люблінським воєводою Пшемиславом Чарнеком вшанували Польський Національний Прапор. А вже наступного дня військові України та Литви у складі делегації ЛИТПОЛУКРБРИГ поклали вінки до національних пам’ятників Республіка Польща.

Фото: http://www.mil.gov.ua

Крім цього, декілька днів тому, 15 серпня 2017 року у Варшаві  прапороносна група Збройних сил України прийняла участь у параді з нагоди Дня Війська Польського. Під час відзначення свята у Варшаві був присутній також міністр оборони України Степан Полторак, який спільно із польськими колегами поклав квіти в українських місцях пам’яті у столиці Польщі.

В коментарі для ІА «Західний інформаційний фронт» офіцер зв’язків з громадськістю ЛИТПОЛУКРБРИГ Олександр Гайн, зокрема, повідомив, що офіцери національних складових трьох країн-засновниць багатонаціональної військової частини постійно беруть участь у заходах із вшанування пам’ятних дат України, Польщі та Литви.

«Фундаментом тісної співпраці, порозуміння та міжнародного військового побратимства у ЛИТПОЛУКРБРИГ є ті історичні постаті та події, що об’єднують наші народи. Бригада отримала ім’я князя Костянтина Острозького. А згадати лише бій під Оршею, бій біля Кобилки, протистояння більшовицькій навалі в 1920-х, Польсько-Український батальйон з литовським підрозділом під час операції в Косово, багатотисячний польсько-український контингент в Іраці - за багатовікову історію ми маємо чимало наших перемог з різних епох.

З цієї позиції військовослужбовці намагаються доносити якомога більше інформації стосовно тих чи інших подій в такому форматі. До усіх свят та визначних подій вже стало традицією проводити інформаційно-освітні лекції, а також періодитчно організовуються військово-історичні подорожі на місця битв. У цьому є символізм спільності та порозуміння військовослужбовців трьох армій із колись спільним минулим, і нині світлим добросусідським майбутнім. Цей постулат закладено і в гаслі ЛИТПОЛУКРБРИГ "Багатонаціональна бригада - об’єднані заради миру!".

А командир бригади (польський офіцер), заступник командира (український офіцер) та начальник штабу (литовський офіцер) закладають засади, аби продемонструвати, що сила наших трьох армій, наше сьогодення та майбутнє - у єдності наших народів.»

Проте, окремим «відомим персонам», в тому числі і горезвісному Тадеушу Ісаковічу-Залеському, особу якого дуже гарно «розклали на молекули» у дослідженні «Тадеуш Залеський поруч з серпом, молотом і КДБ», участь у київському параді 29 польських військовослужбовців видалась «просто жахом»!

Бо, як він твердить, у Варшаві 15 серпня разом з польськими солдатами та солдатами НАТО крокувало лише 3 українські солдати. Саме тому, нібито для  дотримання «паритету», Т. Ісаковіч-Залеський вимагає направити в Україну для участі у параді також лише трьох польських військових. На додачу, польський ксьондз-пропагандист вказує що «прославлення УПА є ідеологічною основою для української армії». Більше того, він наголошує на тому, що «Україна супроти позиції Польщі законодавчо прославляє вбивць з УПА… А сама присутність польських солдатів, незалежно трьох чи тридцяти, може вважатись погодженням польської сторони із цим всім»

Вторить Т.Ісаковічу-Залеському і діючий депутат польського Сенату Ян Жарин, що представляє правлячу партію «Право і справедливість». Польський політик взагалі схиляється до ледь не конспірологічних висновків, та твердить, що «на Україні також прийнято рішення, відповідно до якого свідомо вишукуються способи, щоб змусити польську сторону до прийняття української точки зору в історичній політиці, що проводиться Україною».

Але несподівано, що до цього переліку «фанатів України» долучився і колишній військовий високопосадовець -  в минулому заступник Міністра оборони Польщі і командувач Сухопутних військ Польщі генерал Вальдемар Скжипчак.

Фото: Вальдемар Скжипчак – джерело Dziennik Gazeta Prawna

Відставний польський генерал заявив, що «Питання дипломатичної культури – не створювати будь-яких ситуацій які можуть викликати певні сумніви політичного чи історичного характеру. Не уявляю собі ситуацію, щоб військовослужбовці Польського Війська, із стягом марширували чи стояли під супровід музики, яка вшановує бандерівців». Більше того колишній генерал сказав, що особу, яка дозволить участь польських військових у київському параді слід вважати «ворогом польської держави, ворогом пам’яті вбитих осіб на Волині».

Якщо мотиви заяв про «бандерівців в Україні» Т.Ісаковіча-Залеського очевидні, бо його тісні контакти із колишніми КДБешниками не дають підстав сумніватись у його мотивації, то які ж мотиви у відставного генерала Польського Війська?

Особисті образи на сьогоднішнє керівництво Міністерства оборони Польщі? Можливо…

В 2013 році, В. Скжипчака було звільнено з посади заступника міністра оборони  Польщі. Тоді польські ЗМІ активно твердили, що приводом для звільнення стали подані Службою військової контррозвідки у військову прокуратуру матеріали щодо тендерних махінацій оборонного відомства. Щоправда, як виявилось в 2015 році, Апеляційна Прокуратура у Варшаві припинила розслідування у справі щодо підозри пана Скжипчака у протиправних діях, і більше претензій до нього не було.

Натомість, у 2017 році, за матеріалами польських ЗМІ причиною звільнення польського генерала із посади, яку він займав у Військовому технічному інституті озброєння, став конфлікт із керівництвом Міністерства оборони РП.  В. Скжипчак тоді відкрито критикував міністра оборони РП Антонія Мацєревіча, а особлива симпатія у нього була до радника міністра  оборони Бартломея Місєвіча. До речі, подейкують, що останній навіть через соціальну мережу «Фейсбук» нібито погрожував позбавити В. Скжипчака генеральського звання, проте запис в подальшому було видалено.

Але менше з тим, це особиста образа відставного генерала на очільників оборонного відомства Польщі.

А зводити рахунки із особами, що ймовірно тобі не до вподоби, при цьому апелюючи до «бандерівців в Україні» очевидно не личить особі, яка носила генеральські погони. Та й варто знати польському генералу, що в 1932 році в ОУН і гадки не мали, що ця пісня «прославлятиме бандерівців». Оскільки до лютого 1940 року, коли у Кракові на конференції українських націоналістів, прибічників Степана Бандери, було створено Революційний Провід ОУН, а тим більше до 1941 року коли першим очільником цього крила ОУН було обрано Степана Бандеру, було довгих вісім-дев’ять  років.

Чи можливо колишні зустрічі із українським адміралом-зрадником Юрієм Ільїним, з яким В.Скжипчак зустрічався у Севастополі в 2013 році за кілька місяців до анексії Криму Російською Федерацією, якось допомогли утвердити польському генералу віру у «бандеризацію України»?

Та, що дійсно дивно, так це чути від польських «діячів», які в тому чи іншому форматі пропагують потребу реалізації польських національних інтересів, ледь не за будь-яку ціну,  звинувачення у тому, що Україна робить…  те саме!

Так, дійсно Україна будує свою незалежність на прагненні сформувати національну самосвідомість населення, яке навіть після розпаду СРСР довгий час не могло себе ідентифікувати як окрема нація, залишаючись елементом імперського-інтегрального типу суспільства формату «совка».

Цікаво, чому ці окремі представники Польщі, держави в складі наднаціонального утворення, яким є Європейський союз, не дивуються прагненню Польщі до регіонального лідерства, намаганням РП диктувати ЄС власне бачення міграційного питання чи трактування правильності системи судоустрою. Не дивуються маршам націоналістів та радикалів у Варшаві, а подеколи й відкрито їх підтримують. Не переживають за зростаючі прояви ксенофобії і великодержавницького шовінізму у сусідній Польщі.

Проте вони панічно бояться звуків нового маршу Збройних сил України, який був написаний українськими музикантами по мотивам стройової пісні та маршу організації, що … боролась за незалежність України.

Погодьтесь дивна фобія, чи не так?

Адже ніхто в Україні ймовірно навіть і не подумає, обговорювати текст польського національного гімну, який був створений як стройова пісня Польських легіонів в Італії. Тобто польських військових підрозділів, які воювали на стороні французьких та італійських військ у 1797–1807 роках, під проводом Яна Генрика Домбровського, і метою яких, як твердять польські історики, була … боротьба за незалежність Польщі. Так, саме за незалежність Речі Посполитої після її третього поділу у 1795 році, до якого левову частку зусиль доклала ніхто інша як ….Російська Імперія.

Чому зараз, під час триваючого вже четвертий рік протистояння України із видозміненим форматом Російської імперії, польським політикам, колишнім військовим чи радикалізованим елементам у священицьких ризах, видається дивним бажання української сторони формувати свідомість нової української армії на історичних прикладах боротьби за незалежність? 

Тим більше, що очевидним фактом є антиросійська, чи навіть антирядянсько-совковська спрямованість українського національно-патріотичного світогляду в українському суспільстві та в армії, як складовій частині держави. Стрімкий зріст українського національного духу став наслідком того, що вперше в новітній історії України наші військові зіткнулись із зрадою колишніх товаришів, які присягнули на вірність державі-окупанту, вперше наших військових вбивали «Градами» з території нібито «братської Росії». Вперше український народ усвідомив, що йому «нє по путі» із імперськими амбіціями вічно ненаситної Росії, що досить плекати надії на «братство славянских народов». І зараз платить за це криваву ціну, виконуючи роль стіни, що захищає Європу від східних «зелених чоловічків».

Приємно, що подібного роду розуміння існує і в польському медійному просторі. Зокрема журналіст, слов'янський філолог (російська, українська мови, а зараз аспірант літературознавства) Мацей П`єчиньскі, у коментарі для порталу dorzeczy.pl стосовно «фобій» польських радикалів, вказує, що «хоча український націоналізм має антипольске коріння, але на даний час направлений проти Росії. Саме тому українці не розуміють, чому поляки обурюються… Слід при нагоді наголосити, що в українських медіа правого спрямування, два факти пов’язані із військовим парадом викликають дуже позитивні емоції. Перший факт – це то, що вперше під час військового параду пролунає саме гімн ОУН, але другий факт, який викликає ентузіазм над Дніпром, це те, що в цьому параді візьмуть участь підрозділи НАТО. Тобто, хоча Україна буде свою ідентичність на символіці, яка нам не подобається, вона однозначно розраховує на наш союз у війні з Росією»

Підсумовуючи описане вище, прагнемо донести до тих польських політиків, активістів та діячів, яким ввижається привид Бандери за кожним деревом в Україні, що сьогодні весь цивілізований світ підтримує Україну у боротьбі із російським агресором. До Києва на військовий парад вже зголосились прибути 10 делегацій країн НАТО, а литовські, польські та українські військові в складі ЛИТПОЛУКРБРИГу намагаються продемонструвати, що сила наших трьох армій, наше сьогодення та майбутнє наших дітей - у єдності наших народів.

Бажання окремих польських відставних генералів звести рахунки із діючим керівництвом Міністерства оборони РП, залучаючи до цього «бандерівську риторику», з легкої руки російських дезінформаторів, в одну мить може зробити колишнього польського високопосадовця черговим інструментом російської пропаганди.

Але, не зважаючи на це ми впевнені, що польські військові керівники та цивільні експерти розуміють, що в епоху гібридної війни Росії із європейською цивілізацією слід бути стійким до такого роду провокацій, навіть якщо вони на перший погляд звучать вкрай патріотично.

Використано інформацію з: dorzeczy.pl, www.money.pl, oko.press, kulisy24.com, kresy.pl 

Ілюстративне фото:  Владислав Мусієнко, джерело apostrophe.ua