Польська політична кухня: недипломатичні дипломати

Україна ще не подала заяви на вступ до Євросоюзу, а Польща вже готується накладати вето.

         Найкраще у даній заяві польського очільника МЗС, що чинна польська влада сповнена оптимізму, щодо реформ в Україні та швидкості нашої євроінтеграції. Отож, щоб Польща встигла накласти вето на вступ України до ЄС, Київ має виконати Копенгагенські критерії до осені 2019 року, адже саме за два роки Варшава формуватиме новий уряд. Сумно, що міністр Ващиковський не поінформований про стратегію сталого розвитку «Україна-2020», адже саме цей документ містить українську дорожню карту по євроінтеграції. Сподіваюсь, що партія міністра Ващиковського виграє вибори у 2019, а Україна у 2020 подасть заявку до ЄС.

Однак, чому головний дипломат сусідньої держави допускається настільки не дипломатичних заяв?

       Заява міністра Ващиковського не є чимось новим, подібну риторики дозволяли собі і президент Анджей Дуда, і  неформальний лідер Польщі Ярослав Качинський. На перший погляд, видається, що партія Право і Справедливість (ПіС) є монолітом, де всім керує Ярослав Качинський, проте, насправді це не так.

      Уряд Беати Шидло – це не тільки ПіС, а ще дві невеликі партії (Польща разом і Солідарна Польща) й декілька фракцій всередині самої ПіС. Зараз, головними питаннями, що дебатуються в середині ПіС – є економіка (ліберали у меншості), майбутнє Євросоюзу – євроскептики у меншості і говорять пошепки, але вони є. Натомість в «українському питання» в партії існують два табори – так звані  «Пілсудчики» і «Дмовчики». «Дмовчики» виступають за більш прагматичну, реалістичну й критичну політику стосовно України. «Пілсудчики», до яких належить Качинський та Дуда, займають більш проукраїнську позицію. Нажаль, обидві фракції дебатують виключно про історичну політику, економічна співпраця нікого не цікавить. Міністр закордонних справ належить до когорти Ярослава Качинського, але майже півроку обговорюється ймовірна відставка головного дипломата Польщі. Відповідно Ващиковський хоче підсили свої внутрішньопартійні позиції роблячи досить критичні заяви щодо України. Нагадаю, що декілька тижнів тому розгорівся публічний скандал на лінії польського МЗС та канцелярії президента Польщі щодо зволікань по призначенню польських послів та військових аташе, який дуже сильно похитнув позиції Ващиковського.

      Повертаючись до українського питання у партії ПіС слід згадати той факт, що рік тому фракція «Пілсудчиків» програла «Дмовчикам» резолюцію по Волині, натомість весною 2017 року «Пілсудчикам» вдалось не допустити прийняття закону, що визнає «український націоналізм тоталітарним устроєм, який не можна пропагувати» та реабілітації операції «Вісла». За оцінками експертів головною ж проблемою «Пілсудчиків» є відсутність сильних та харизматичних лідерів, що були б впізнавані і в Польщі, і в Україні. ПіС потребує свого «Квасневського», чи хоча б Павла Коваля. 

Один з європейських дипломатів у приватній розмові зазначив, що нинішній уряд Польщі має сформувати з Україною «між людські» стосунки, а тоді вже будувати «між морські» геополітичні союзи.   

       Міністерська аналогія до польської меншини у Німеччині та Литві в контексті поляків з України не лише не зрозуміла, а й абсолютно  недоречна.

       Порівняння проблем польських нацменшин в Німеччині та Литві із польською меншиною в Україні не витримує найменшої критики. Тут доречно нагадати пану міністру, що проблемою поляків у Німеччині є те, що федеральний уряд Німеччині не визнає поляків етнічною меншиною, а отже не надає стабільної фінансової підтримки. Поляки у Литві радянські за своїм менталітетом, але мають можливість відстоювати свої права на вибори до парламенту Литви, а головною проблемою є правопис імен та прізвищ і назв місцевостей.

      Натомість в Україні поляки є однією з найбільш українізованих національних меншин, 70% поляків України визнають рідною мовою саме українську. Польська меншина в Україні чітко та послідовно виступає за територіальну цілісність України, а етнічні поляки проходять військову службу у збройних силах України. Жодних політичних утисків поляки України не зазнають, в Україні діє дві загальноукраїнські громадські організації (Федерація польських організацій України та Спілка поляків України) та Партія поляків України, і жодна з організацій не заявляла про утиску або переслідування.  

     То які проблеми польської нацменшини в Україні буде вирішувати міністр Ващиковський залишається дуже великою загадкою.