«Перед нами сиділи люди, які ненавидять українців» - експосол України про перемовини на початку війни, страх білорусів, міністра Макея та феномен Лукашенка

«Я боюся, що можу стати останнім послом України у вашій країні», - каже Ігор Кизим. Після звільнення з посади він офіційно перебуває у відпустці та не збирається йти на пенсію. Він допомагає колегам у посольстві консультаціями і стежить за ситуацією в Білорусі. Велике інтерв’ю «Нашої Ниви».

Надзвичайним і Повноважним послом України в Білорусі Ігор Кизим працював понад шість років – украй рідкісний випадок у дипломатичній практиці для такого тривалого часу. Цього року у квітні його відкликали до Києва на консультацію. Це сталося після зустрічі Лукашенка із главою так званої «Донецької народної республіки» Денисом Пушиліним. Ігор Кизим не повернувся до Мінська. Тим часом посольство звело свою діяльність до мінімуму. 22 червня Президент України Володимир Зеленський підписав указ про звільнення Ігоря Кизима з посади посла в Білорусі.

«Страх охопив білоруське суспільство, навіть українці бояться визнати себе українцями»

«Коли я покидав Білорусь, перше, що впало в очі, це страх, який з’явився в людей. Усе суспільство було пронизане страхом.

Білоруси почали сприймати інакомислення як загрозу. Вони тримали свої думки при собі. Не дай Боже говорити погано про владу чи говорити про політику», - розповідає про ситуацію в Білорусі Ігор Кизим.

Така атмосфера відчувалася як на побутовому рівні простих білорусів, так і в поведінці людей, з якими Кизиму доводилося спілкуватися по дипломатичній роботі.

«Брехня і лицемірство людей при владі зросли, - каже він. – Стала очевидною антиукраїнська істерика влади та насторожене ставлення до всього українського. Люди не наважувалися відкрито підтримувати Україну, як це було раніше. Підтримка України стала неприйнятною».

Ліквідували майже всі організації української діаспори. Керівники цих організацій почали боятися приходити до посольства, щоби не зазнати переслідувань, додає дипломат.

Ігор Кизим зазначає, що коли він приїхав до Білорусі у 2017 році, білоруське суспільство не було відкритим, але ознаки свободи все ж були.

Після 2020 року ситуація почала погіршуватися. У 2021 році він ще давав інтерв’ю незалежним ЗМІ, а згодом «усе закрилося».

«Зараз мені здається, що ситуація досягла невідповідного піку. Сказати «ні» владі чи підтримати Україну – нереально, - продовжує він. – Коли жінка заспівала українську пісню і її відразу здали в КДБ, це свідчить про атмосферу у країні. І такі випадки непоодинокі. Навіть етнічні українці почали боятися показувати, що вони українці. Що вже казати про українські прапори чи пісні».

Коли розпочалася повномасштабна агресія Росії проти України, відбулося визначення – хто є хто, каже дипломат.

«На жаль, Білорусь опинилася на боці Росії. Я маю на увазі Білорусь не як суспільство, а як військово-політичне керівництво. Це був переломний момент», - уточнює він.

Проте погрози переслідувань за підтримку України не налякали всіх білорусів.

Ігор Кизим каже, що прості люди на вулиці переймали його та казали, що вони на боці України. Були навіть мітинги під посольством. Тоді їх почали розганяти, а активних людей підстерігали.

«На заходах біля посольства збиралося людей 15, а навколо було 15 кадебешників. А за рогом будівлі стояли два автобуси. Тому я попросив організаторів більше нічого не проводити, бо боявся за їхню безпеку», – зазначив український дипломат.

«Макей не відповів на запитання, чому Україну атакували з території Білорусі»

Ігор Кизим розповідає, що в перші години війни намагався розпитати Володимира Макея про його ставлення до агресії проти України. Домагався реакції глави білоруського МЗС на запитання: чи варто розуміти війну як кінець дружби між Білоруссю та Україною.

Свої повідомлення український дипломат надсилав Макею через WhatsApp. Відповіді не отримав, але було видно, що адресат повідомлення його побачив.

Ігор Кизим бачився з Макеєм на переговорах українців і росіян у Біловезькій пущі.

Там проходили другий та третій їх раунди. Формальним організатором переговорів був Макей.

«Прямої відповіді на мої зауваження, навіщо та чому з території Білорусі розпочали війну, від нього не було. Зазвичай у таких випадках дипломати не дають пояснень, щоби не загострювати ситуацію під час переговорів. Тому ніякої реакції і не було», - каже Ігор Кизим.

Дипломат відмовився коментувати передчасну смерть Маккея.

«З мого боку буде некоректно про це говорити. Ми всі ходимо під Богом. Усіляке може статися. Шкода чоловіка, бо він насамперед старався для Білорусі. Я знаю, що він мав ворогів та друзів.

Але я не сумніваюся, що Макей любив Білорусь. Коли він сказав, що любить Білорусь, це були щирі слова. У тім, як і що він робив, потрібно розбиратися самим білорусам», - вважає Ігор Кизим.

Колишній посол України в Білорусі вважав Макея професіоналом своєї справи.

«Мені було з ним працювати доволі добре, - каже Кизим. – Ми знаходили порозуміння у складних ситуаціях, які виникли в наших міждержавних відносинах останніми роками. Маю на увазі офіційні, звісно, випадки. Я був із ним у нормальних стосунках. По-людськи мені шкода, що він пішов з життя».

«На пропагандистські штучки не зважав»

Ігор Кизим каже, що коли розпочалася війна, спілкування з білоруськими чиновниками зводилося до вручення нот протесту та відповідей на них.

«Наприклад, коли з України випадково вилетіла ракета чи коли з українського боку кордону вивісили біло-червоно-білий прапор. Це були претензії ні про що. У відповідь на білоруські ноти я писав, щоби підрахували, скільки російських ракет летіло з території Білорусі в Україну.

Мене важко було переконати, що прапор, вивішений на території України, завдав Білорусі більшої шкоди, ніж ракети Україні», – зазначає Ігар Кизим.

Дипломат каже, що припинив зустрічі з білоруськими чиновниками ближче до літа 2022 року. Тоді вже українське посольство на вимогу білоруської влади скоротили на 80 відсотків. Пояснили це тим, що в диппредставництві працюють виключно шпигуни. Одразу після цього розпочалася масова антиукраїнська істерія.

Ігор Кизим не звертав уваги на пропагандистів режиму Лукашенка. Хоча спостерігав за ними.

За словами Кизима, пропагандисти режиму Лукашенка поділяються на класи: є радикали, як-от Григорій Азарьонок, і є ті, хто намагається позиціонувати себе як інтелектуал, як-от Вадим Гігін.

«Їхня риторика мене не здивувала. За час своєї дипломатичної роботи ці пропагандистські штучки навчився ігнорувати. Звісно, пропагандистів зарядила влада, їм дали команду», - каже співрозмовник.

Він, як дипломат, звертає увагу на дії уряду й офіційні заяви.

«А їх було достатньо, щоби зрозуміти, що білоруське керівництво відходить від тих принципів двосторонніх відносин, які були задекларовані у всіх наших документах. Одна зі статей великого договору про дружбу між Білоруссю та Україною говорить, що територія однієї зі сторін не може бути територією агресії проти іншої. Ми це вказали в нотах», - пояснює дипломат.

«Емоційно було важко на перемовинах, тому що навпроти сиділи люди, які ненавидять українців»

Ігор Кизим каже, що війни не очікував. Українці намагалися зупинити агресію чи хоча би виграти час, тому погодилися на переговори.

Перший їх раунд відбувся в селі Лясковичі, де розташована одна з резиденцій Олександра Лукашенка. Після цього відбулися дві зустрічі в Біловезькій пущі, де розташована інша резиденція Лукашенка. Останній, четвертий раунд відбувся у Стамбулі.

«Емоційно було дуже важко, тому що перед нами сиділи люди, які ненавидять українців. Напруга була велика. Пропозиції російської сторони ми сприйняли як неадекватні. У тім вигляді, в якому відбувалися переговори, вони не мали жодної перспективи», – зазначає Ігар Кизим.

Український дипломат допускав, що повномасштабна війна може розпочатися з Донбасу. Якщо би Білорусь не дала території для нападу на Україну, то війна та її наслідки були би зовсім іншими, зазначає він.

«Втрати, яких зазнала Україна в перші місяці війни, в тому числі від того, що Білорусь надала свою територію агресору, були величезними. І це сповільнило нашу відповідь росіянам. Це дотепер видно, тому що ми маємо прикривати північ, бо розуміємо, що там ненадійний сусід», - каже Ігор Кизим.

Як би лукашенківські пропагандисти не лементували, що Білорусі загрожують з півдня, але насправді жодної загрози немає, стверджує він.

«Україна ніколи би не напала на Білорусь, - пояснює дипломат. — До речі, моя присутність у Білорусі була ознакою того, що країна, інтереси якої я представляю, не має наміру воювати. На відміну від Білорусі, яка відкликала своє посольство».

Для 61-річного Ігоря Кизима Білорусь стала шостою країною, де він служив дипломатом. Свою кар’єру розпочав 1996 року. Протягом 27 років працював на різних посадах у дипломатичних представництвах України у Франції, Нігері, Канаді, Великій Британії.

«Те, що білоруська армія не бере участі у війні, пов’язано з менталітетом білоруського народу»

Дозволивши російським військам напасти на Україну з білоруської території, Лукашенко зробив вибір, зазначає Ігор Кизим. Його він зробив до 2022 року. Події 2020 року підштовхнули Лукашенка визначитися, на чиєму він боці, розмірковує український дипломат.

«Питання не в тому, наскільки він близький до Росії, а в тому, що йому потрібно було всіляко зберегти свою владу», – висловлює думку український дипломат.

На його погляд, рішення Лукашенка було помилковим з огляду на дружні відносини з Україною і перспектив для самого Лукашенка.

«Ні до чого доброго його вибір не приведе. Тепер в Україні дуже жорстке ставлення до всього, що пов’язано з війною, і те, що Лукашенко опинився на боці зла, як ми говоримо, це його вибір.

Він офіційно заявляв, що є учасником «спеціальної воєнної операції». Казав виразно і свідомо, що підтримує війну і політику Путіна. Більше того, допомагає боєприпасами та не приховує цього. Надав інфраструктуру для бомбардування України, і тепер бойовики її використовують», - зазначає Ігор Кизим.

На його думку, те, що білоруська армія не бере участі у війні, є заслугою не Лукашенка, а менталітету білоруського народу, який у своїх генах має антивоєнну позицію. Для білорусів війна неприйнятна.

«Які би причини не шукали для участі білоруської армії у війні, зламати білоруське суспільство буде Лукашенкові дуже важко.

Російське суспільство Путін зламав. Тому суспільству невідомо, за що воює в Україні, і виправдовує війну божевільними ідеями з минулого», - аргументує український дипломат.

«Феномен Лукашенка-господарника зліпили зі шматків»

Лукашенко справді був популярним іноземним політиком в Україні, визнає Ігор Кизим.

«У Білорусі була певна стабільність, причини якої в Україні до війни не розуміли. Була глибока ностальгія за радянським. Усі вважали, що Лукашенко зберіг у Білорусі частину радянської соціальної держави, яка підтримувала простих людей», - пояснює дипломат причини захоплення українців Лукашенком.

За словами Кизима, симпатія до Лукашенка стала помітною після 2014 року. Бойових дій у Білорусі не було, і була думка, що Лукашенко війни у Білорусі не допустив би.

«Але все це було ілюзорним. Не можна створити власну безпеку за рахунок інших. Лукашенко створив імідж Білорусі як привабливої країни для життя. Якщо по всіх каналах розповідають, як добре жити в Білорусі, то люди починають у це вірити», - каже Ігор Кизим.

Він сумнівається, що життя в Білорусі було кращим, аніж в Україні. Частина білорусів їздили в Україну на закупи. А ті люди, з якими спілкувався дипломат, сказали, що життя в Україні їм подобається.

«В Україні була розвинена свобода підприємництва, і білоруси заздрили тому, що розвивається приватний бізнес, а в Білорусі з цим були проблеми», – каже дипломат.

За його словами, захоплювалися створеною Лукашенком системою люди з радянським менталітетом, які звикнули гроші не заробляти, а отримувати. Ті ж, хто їх заробив своєю працею, почувались добре в Україні без Лукашенка.

Коли Лукашенко приїжджав на форуми, то заявляв, що любить Україну. Певна частина українців пов’язувала його тривале перебування при владі зі стабільністю. Мовляв, в Україні змінилося 5 президентів і зміни все не припиняються.

«Феномен Лукашенка складався із фрагментів. Із них зліпили хорошого господарника», - каже Ігор Кизим.

«Білоруси не підтримують війну – це істотний аргумент, щоби говорити з ними іншим тоном, аніж з росіянами»

Хто такий Лукашенко, українці зрозуміли, коли по них розпочали стріляти з території Білорусі. Чи не надто дорогою є ціна такої науки?

Ігор Кизим вважає, що війна проти України дорого обходиться Лукашенкові.

«Так, для українців він був певним символом, але після своєї помилки втратив підтримку», – зазначає дипломат.

Ігор Кизим зазначає, що не звернув би особливої уваги на Лукашенка, якби не розумів, що він практично єдина людина, яка приймає всі рішення в Білорусі. Білорусь живе за його законами.

«Лукашенко створив країну під себе, і білорусам доведеться з ним розбиратися», - зазначає він.

Ігор Кизим проти колективної відповідальності. Він вважає, що відповідальність за війну проти України має нести той політичний клас, який приймав відповідне рішення.

«Так, зараз ставлення до білорусів в Україні не дуже добре. Особливо поганим воно було в перші дні війни. Коли я намагався довести, що білоруси різні, що більшість не підтримує війну, то це сприймали неоднозначно», - зазначає дипломат.

На його думку, українцям з білорусами після війни буде легше порозумітися, ніж із росіянами, бо білоруси не зомбовані війною. Більшість адекватно мислить і навіть якщо не висловлює своїх думок, то не підтримує війну.

«75-80 відсотків російського суспільства вважає, що Путін, розпочавши війну, вчинив добре. Це буде вагомий аргумент для того, щоби вести розмови з білорусами в іншій тональності.

Але те, що військово-політичному керівництву Білорусі доведеться відповідати за свої дії – безперечно», – каже Ігор Кизим.

«Я переживаю, що можу стати останнім послом України в Білорусі»

Ігор Кизим переконаний, що фундаментом майбутніх відносин України з новою Білоруссю без Лукашенка стане те, що білоруські добровольці захищають країни від російської агресії.

«Полк Калиновського не просто добровольці – вони частина Збройних Сил України. Вони не загін найманців, як «вагнерівці». Як підрозділ Збройних Сил України калиновці борються з нашим спільним ворогом», – уточнює він.

Білоруська політична еміграція підтримує Україну на міжнародній арені.

«Багато людей підтримує Україну і в самій Білорусі. Вони щиро хочуть миру та хочуть, щоби війна швидше закінчилася. Ті, з ким я спілкувався, не хочуть воювати проти українців.

Дивує, що такі білоруси залишилися в Білорусі і їх не змогли зламати», - зазначає дипломат.

Ігор Кизим допускає, що в Білорусі українського посла довго не буде, і його непокоїть, що він може стати останнім керівником дипломатичного представництва.

«Інтеграція Білорусі та Росії відбувається семимильними кроками, чи збереже Білорусь свій суверенітет і незалежність – питання відкрите.

Якщо станеться найгірше, то Білорусь буде «незалежною», як у Радянському Союзі. Тоді ж ули у республіках міністерства закордонних справ. Те, яку державу спробують склепати Путін і Лукашенко, цікаво буде побачити», – скептично говорить український дипломат.

Він вважає, що розривати дипломатичні відносини між Україною та Білоруссю не варто. Канал комунікацій повинен залишатися. Окрім того, посольство допомагає українцям вирішувати проблеми. Консульські питання стали актуальними. З Росії до Білорусі приїжджає багато українців по допомогу.

«Це той рівень дипломатичних відносин, який білоруське керівництво заслужило», - зазначає він.