Патефонна «дипломатія» агресора

Ключові російські «говорючі голови» почали звинувачувати Раду Європи у «мегафонній дипломатії» після того, як Генсек організації Пейчинович-Бурич днями спрямувала листа до лаврова із вимогою в тому, щоб росія виконувала винесені проти неї рішення Європейського суду з прав людини.

Втім награність «образ» агресора через публічність вимог Ради очевидна, адже ще до листів Генсека КМРЄ схвалив 9 грудня окрему Стратегію з нагляду виконання справ ЄСПЛ проти росії і там ситуація викладена вичерпно прозоро.

Справа у тому, що росія спочатку фактично заявила про відмову співпрацювати з ЄСПЛ у березні 2022 року, одразу після її виключення з Ради, хоча щонайменш до 16 вересня вона мала відповідні обов’язки перед КМРЄ та ЄСПЛ.

Як вказав КМРС, з 3 березня така співпраця рф з Комітетом припинилася де-факто, в у червні агресор схвалив власний «закон», де заявив, що буде виконувати схвалені проти нього рішення, якщо їх дата раніше ніж 15 березня, та буде платити за ними «в рублях»; у липні було формально припинене повноваження російського агента у Страсбурзі.

Насправді ж агресор мав обов’язок не припиняти комунікацію із ЄСПЛ за усіма порушеннями, вчинення яких рф було раніше за 16 вересня, а також не міг припиняти комунікацію з КМРЄ щодо виконання всіх рішень щодо ЄСПЛ, як винесених до 2022 року, так й майбутніх, порушення в яких трапилися до 16 вересня цього року.

Втім очевидно, що агресор припинив комунікацію із КМРЄ узагалі, зокрема й за «старими» рішеннями ЄСПЛ, явно сподіваючись заплутати і Раду, і Суд та паралізувати розгляд справ «неявкою».

Але наразі, у схваленій Радою Стратегії, чітко вказане, що ЄСПЛ «продовжить розгляд справ щодо росії та Комітет міністрів продовжить нагляд за їх реалізацією».

При цьому КМРЄ буде публікувати окремий реєстр усіх не виконаних рішень ЄСПЛ проти рф, із сумами виплат, а Генсеку Ради стратегією як раз й було приписане періодично звертатися із листами до міністра закордонних справ агресора із вимогою їх виконати. Ось пані Пейчинович-Бурич й розпочала.

Можливо рф поки дійсно ставиться до таких перспектив як до «останнього китайського попередження» але щось мені підказує, що наслідки для агресора будуть болісними.

Адже у Стратегії міститься натяк на посилення співпраці Ради із конвенційними органами ООН, в яких рф ще «тримає позицію», а отже туди будуть йти, з КМРЄ та ЄСПЛ системні інформування про порушення, які автоматично переходитимуть надалі до Генасамблеї.

Також у питанні публікації сум виплат рф КМРЄ вказав на пріоритетність кошторисів справедливої сатисфакції щодо міждержавних справ проти росії; нагадаю їх більшість порушена проти агресора Україною та вони будуть вочевидь розглядатися далі. Крім того Комітет обіцяє схвалювати «загальні рішення» щодо невиконання росією своїх зобов’язань.

До речі, прогнозую, що агресор як не-член Ради відносно скоро відновить формальну взаємодію з ЄСПЛ та КМРЄ, адже його попередній «хитний план» паралізувати їх роботу протиправним «юридичним дезертирством» російських агентів та дипломатів не спрацював. Така участь агресора матиме метою затягування розгляду справ та спроби відповідного «окозамилювання».

А тому у Страсбурзі ще можна буде почути «патефонну дипломатію» російських емісарів, яка може дещо відтягне, але не змінить невідворотній фінал у справах Євросуду проти рф.

Борис Бабін, професор Національного університету «Одеська юридична академія» (сторінка у FB)