Чи потрібний білорусам Об'єднаний кабінет?
Із моменту прес-конференції Об'єднаного перехідного кабінету (ОПК) минуло вже майже два тижні, проте ми змушені констатувати, що питань щодо ефективності Кабінету не поменшало.
Причин тому бачимо декілька.
По-перше, незважаючи на те, що Кабінет ставить перед собою серйозні завдання, досі абсолютно незрозуміло, як саме він збирається домагатися їх реалізації, наприклад, яким чином буде реалізовано (цитуємо) захист незалежності та суверенітету Білорусі, відновлення конституційної законності та порядку, реалізація заходів щодо припинення незаконного утримання влади тощо.
Виходячи з формулювань, ОПК передбачає щось інше як зміну політичної влади у країні, нехай і формулює це завдання дещо завуальовано. Такий самий туман присутній і на рівні реалізації цілей.
Ключовим питанням насправді є таке: як саме ОПК має намір досягнути зміни влади?
Можливою відповіддю на це є думка керівника BYPOL Азарова. Він каже, що BYPOL вдалося натренувати понад сто людей за такою самою схемою, що у Полку Калиновського. Однак підготовка бійців до ПКК – це просто відпрацювання у добровольців базових навичок поводження зі зброєю. По суті вона нічим не відрізняється від стандартного військового навчання при мобілізації. Чи достатньо цих 100 осіб, навіть разом із ще 300-400 бійцями ПКК, «Погоні», «Терору», щоби змінити владу в Білорусі? Логіка підказує, що ні, навіть якщо всі ці люди якимось чином зможуть потрапити до Білорусі зі зброєю. Причому навіть у неймовірному випадку успішного перевороту, яким чином ці сто добровольців зможуть утримати владу в країні?
Дещо інакше формулює метод зміни влади інший член Кабінету – Павло Латушко. Він говорить про акумулювання «всього ресурсу Білорусі» для зміни ситуації у країні.
Тоді хто працює над цим непідйомним завданням – поєднати весь ресурс Білорусі? Сам Павло Латушко повідомляє про проведені ним офіційні зустрічі з політиками понад 40 країн, на його ТГ-каналі багато міркувань про зв'язок між Путіним і Лукашенком, про те, що потрібно зробити Заходу, щоби чинити тиск на режим у Мінську, є інформація про зустрічі з діаспори. На жаль, там немає жодної інформації щодо консолідації протестного ресурсу Білорусі.
Тоді, можливо, це завдання першого заступника керівника ОПК Світлани Тихановської – Валерія Ковалевського? На жаль, це не схоже. Сьогодні (13 грудня, - ЗІФ) у твіттері транслювали експертну конференцію за участю Ковалевського, на якій йому поставили пряме запитання: які практичні кроки роблять для залучення громадянського суспільства Білорусі? Відповідь на це наступна (скорочений переклад з англійської):
«Ми намагаємося встановити канали зв'язку з людьми всередині країни через наші структури, через волонтерів і рештки громадянського суспільства. Ми підтримуємо незалежні ЗМІ – політичні новини й інформаційно-розважальний порядок денний».
Ось у принципі і все.
Проблема в тому, що в цьому переліку немає нічого, що може стати достатнім ресурсом для повалення агресивного авторитарного режиму, як і в інших випадках. Звідси у білоруса наростає когнітивний дисонанс і нерозуміння: де та сама стратегія, яка, може бути не безпосередньо, але хоча би широкими мазками може дати якусь дорослу відповідь на запит, що є у суспільства.
У Кабінету має з'явитися своя чітка, реалістична зовнішня та внутрішня політика та необхідні інтелектуальні та фінансові ресурси, інакше він не потрібний.
Відгуки
Немає відгуків.
Залишити коментар