ОПЕРАЦІЯ "ВОЛИНЬ-26": як Кремль перетворив історію на зброю проти українсько-польського союзу

Юрій Кміть

Член Національної спілки журналістів України, співзасновник ІА "Західний інформаційний фронт" і Білоруського інформаційного центру у Львові.

Україна і Польща знову опинилися в центрі гострої історичної суперечки. Рішення Президента України про присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування «імені Героїв УПА» та подальше оголошення про створення Національного Пантеону Героїв викликало різку реакцію польського політикуму та спричинило новий виток дипломатичної кризи. Однак аналіз відкритих джерел показує, що справжня інформаційна битва розгорнулася не між Києвом і Варшавою. Найбільшим бенефіціаром нового конфлікту стала Росія, яка протягом кількох діб перетворила складну історичну дискусію на масштабну інформаційну кампанію для європейської аудиторії.

Західний Інформаційний Фронт провів OSINT-аналіз російських державних медіа, проросійських інформаційних ресурсів та поширення ключових інформаційних наративів у європейському інформаційному просторі.

Росія не створила конфлікт — вона його миттєво монетизувала

Наявні відкриті дані не дають підстав стверджувати, що рішення української влади або реакція польського керівництва були організовані Кремлем. Натомість дуже добре документується інше явище. Після появи польської реакції російська інформаційна машина майже синхронно почала:

максимально збільшувати кількість публікацій;

виносити тему у головні новини;

цитувати найбільш емоційні заяви;

майже повністю ігнорувати офіційну українську аргументацію;

переносити суперечку із двостороннього рівня на загальноєвропейський.

Саме така модель відповідає класичній схемі інформаційної експлуатації вже існуючих криз.

Досьє російських наративів

Наратив №1  - «Україна образила свого головного союзника» 

Основний акцент робиться не на історії, а на емоції. Ключове повідомлення: Польща десятки мільярдів допомогла Україні, а Київ прославляє УПА. Саме така конструкція активно повторювалася різними російськими майданчиками. Мета очевидна: змінити ставлення польського суспільства до українців.

Наратив №2 - «Україна не змінилася»

Паралельно почала активно просуватися інша теза. Будь-яке використання історії УПА автоматично подавалося як доказ нібито "реабілітації нацизму". При цьому повністю ігнорувався історичний контекст українського антирадянського визвольного руху, а також різноманітність оцінок УПА серед істориків різних країн.

Наратив №3 - «Польща прозріла» 

Після рішення щодо Ордена Білого Орла значна частина російських матеріалів почала будувати нову сюжетну лінію: Польща нарешті зрозуміла справжню Україну. Тобто, вже йшлося не про історичний сюжет, а про класичну психологічну операцію, спрямована на руйнування довіри між союзниками.

Наратив №4 - «Україна не потрібна Європі»

Далі конфлікт почав використовуватися як аргумент проти європейської інтеграції України. Логіка проста: якщо навіть Польща не довіряє Україні, то чому їй має довіряти Європейський Союз? Саме цей наратив є одним із найбільш небезпечних у стратегічній перспективі.

Наратив №5 - «Українсько-польський союз приречений»

Найдовший інформаційний цикл Росії. Він використовується ще з 2014 року. Будь-який конфлікт автоматично вбудовується у стару конструкцію: Волинь - УПА - Пам'ятники - Ексгумації - Зернова криза - Перевізники - Кордон. І тепер - «Герої УПА».

Кожен новий конфлікт подається як доказ того, що союз двох держав є лише тимчасовим явищем.

OSINT-ознаки координованої інформаційної експлуатації

Під час аналізу інформаційного поля простежуються кілька характерних ознак.

1. Синхронність - одні й ті самі тези майже одночасно з'являються на багатьох російських інформаційних майданчиках.

2. Єдина термінологія - повторюються однакові словосполучення: "образа Польщі"; "реабілітація УПА"; "невдячність України"; "зрада союзника"; "розкол Заходу".

3. Максимальна емоційність - майже відсутній історичний аналіз, максимум емоцій, максимум образ, мінімум фактів.

4. Експорт у Європу - після російського інформаційного вибуху тема швидко виходить на міжнародний простір. Далі її починають цитувати політики, окремі коментатори та частина європейських медіа вже без російського першоджерела. Саме це є однією з цілей сучасних інформаційних операцій.

Кому це вигідно?

Від цієї кризи не отримують жодної стратегічної вигоди ні Україна, ні Польща, ні НАТО, ні Європейський Союз. Натомість Росія отримує одразу кілька політичних дивідендів:

✓ послаблення довіри між Києвом і Варшавою;

✓ додаткові аргументи проти вступу України до ЄС;

✓ мобілізацію проросійських політичних сил у Європі;

✓ нові інформаційні приводи для власної аудиторії;

✓ відволікання уваги від російської агресії.

Висновок 

OSINT-аналіз не підтверджує твердження про те, що нинішній польсько-український конфлікт був організований Росією. Водночас відкриті дані демонструють інше: російська інформаційна машина надзвичайно швидко використала цю кризу як інструмент впливу. Через масштабне тиражування емоційних наративів вона намагалася поглибити історичні суперечності, послабити довіру між союзниками та перенести локальну дискусію в загальноєвропейський політичний контекст.

Історична пам'ять не повинна ставати зброєю. Адже щоразу, коли Київ і Варшава починають говорити один з одним мовою взаємних образ, у Кремлі це сприймають як стратегічний успіх. Не тому, що Москва створила історію, а тому, що вона вміє використовувати її для досягнення власних політичних цілей.