Побудова нової Європи як шанс для України та миру

Юрій Кміть

Член Національної спілки журналістів України, співзасновник ІА "Західний інформаційний фронт" і Білоруського інформаційного центру у Львові.

16 вересня 2026 року у Страсбурзі, можливо, прозвучала одна з найважливіших європейських промов останнього десятиліття. Формально це була чергова щорічна доповідь президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн «Про становище Союзу» — State of the Union (SOTEU). Насправді йшлося про значно більше. Про Європу, яка поступово перестає бути лише величезним спільним ринком, політичним союзом і простором правил та починає замислюватися над собою як над самостійним центром сили.

Фон дер Ляєн сформулювала це майже програмно: у світі, де старі припущення та зв'язки руйнуються, Європа обирає власний шлях, а її майбутнє має залишатися в руках самих європейців.

Це і є ключ до розуміння SOTEU-2026. Йдеться не про розрив зі Сполученими Штатами. Не про ліквідацію НАТО. І тим більше не про європейський ізоляціонізм. Йдеться про інше - Європа більше не хоче, щоб її безпека, технології, енергетика, оборонна промисловість, дані та зрештою її політичне майбутнє критично залежали від рішень, ухвалених за межами Європи. І для України ця зміна може мати історичне значення.

Європа після епохи комфортної залежності

Протягом десятиліть європейська модель трималася на кількох простих передумовах. Американська військова сила гарантувала стратегічну безпеку.
Російські енергоносії давали дешеву енергію. Китай забезпечував значну частину промислових товарів і критичних компонентів. Глобалізований світ гарантував відкриті ринки. А Європа могла концентруватися на добробуті, торгівлі та соціальній державі. Цей світ закінчується.

У своїй промові фон дер Ляєн прямо говорить про «openly hostile world» — відверто ворожий світ. І статистика, яку вона навела, пояснює масштаби проблеми: оборонні витрати Європи за п'ять років зросли майже на 80%; залежність ЄС від Китаю за окремими критичними сировинними матеріалами перевищує 80%, а за деякими рідкісноземельними елементами — 90%. Торговельний дефіцит ЄС із Китаєм досяг приблизно €1 млрд на день.

Тобто слово «суверенітет» у Брюсселі перестає бути філософською категорією. Воно перетворюється на промислові заводи, електростанції, ракети-перехоплювачі, супутники, дата-центри, напівпровідники, власні хмарні технології, штучний інтелект і запаси критичної сировини.
Європейська рада безпеки: зародок нової архітектури?

Найцікавішою для України частиною промови стала пропозиція створити European Security Council — Європейську раду безпеки. І тут є принципова деталь.Фон дер Ляєн бачить за цим столом не тільки членів Європейського Союзу. Вона прямо назвала: Канаду, Норвегію, Україну та Велику Британію. Тобто вперше настільки чітко окреслюється безпековий контур, який є ширшим за ЄС, але водночас не тотожний НАТО.

Паралельно запропоновано своєрідний європейський аналог консультаційного механізму статті 4 НАТО — Emergency Security Protocol. Його логіка проста: якщо одна держава ЄС стає об'єктом серйозної гібридної атаки, саботажу, кібератаки чи іншої загрози нижче формального порогу війни, вона отримує можливість запустити механізм спільних європейських консультацій та відповіді.

Причина очевидна.Сучасна війна починається далеко не завжди з переходу танкової колони через кордон. Європейська система безпеки, побудована для XX століття, намагається навчитися воювати з реальністю XXI-го.

Україна переходить від статусу отримувача допомоги до виробника європейської безпеки

І ось тут відбувається, можливо, найважливіша зміна. Раніше формула звучала приблизно так: Європа допомагає Україні захищатися. Тепер поступово народжується інша: Україна допомагає Європі навчитися захищатися. Це зовсім інша політична позиція. Україна має те, чого не має практично жодна країна Європейського Союзу: величезний масив реального бойового досвіду сучасної високоінтенсивної війни.

• Дрони.
• РЕБ.
• Розподілені системи управління.
• Боротьба з крилатими та балістичними ракетами.
• Захист енергетичної інфраструктури.
• Масове виробництво дешевих безпілотних систем.
• Швидка адаптація технологій безпосередньо на полі бою.

Саме тому особливо символічним виглядає Project Freyja. Українська FP-7.X компанії Fire Point має стати перехоплювачем майбутньої європейської протиракетної системи. За даними Janes, проєкт орієнтується на перехоплення балістичних цілей і передбачає масштабування виробництва до 2000 ракет-перехоплювачів на рік. До інтеграції системи залучаються європейські технологічні та оборонні компанії.

Фон дер Ляєн винесла Freyja безпосередньо на політичний рівень SOTEU. Її формула показова: український бойовий досвід та інноваційність мають поєднатися з європейським технологічним лідерством і виробничими можливостями.

І одразу після цього прозвучало ще важливіше: Freyja — лише початок. Єврокомісія планує використати залишкові кошти SAFE для нової програми спільних проєктів з українськими оборонними компаніями. Це вже не благодійність. Це поступова інтеграція українського ВПК у європейську оборонно-промислову систему.

Європейський суверенітет тепер вимірюється і в гігабайтах

Другий фронт нової європейської незалежності - технології. 3 червня 2026 року Єврокомісія представила European Technological Sovereignty Package.
До нього входять Chips Act 2.0, Cloud and AI Development Act, нова стратегія відкритого програмного забезпечення та дорожня карта цифровізації й застосування ШІ в енергетиці.

Масштаб залежності вражає. За оцінкою, наведеною самою Єврокомісією, ЄС структурно залежить від постачальників поза Союзом більш ніж у 80% цифрових продуктів, послуг, інфраструктури та інтелектуальної власності.

Тому 15 вересня - буквально напередодні SOTEU — завершилися консультації Єврокомісії щодо data sovereignty, покликані оцінити ризики доступу третіх держав до чутливих європейських даних.А у самій промові фон дер Ляєн пішла ще далі. Європа, сказала вона по суті, повинна перенести штучний інтелект «з екрана» у реальну економіку: на завод, у лікарню, у сільське господарство, в енергетичну мережу,у транспорт,в оборону і космос.

Європейська ставка - не лише створити чергову велику мовну модель. Ставка - поєднати ШІ з величезним масивом промислових даних, якими володіє європейська економіка. Це вже спроба сформувати власний технологічний полюс між США та Китаєм.

Канада: географія Європи починає змінюватися

А потім у Страсбурзі пролунала ідея, яка ще кілька років тому виглядала б політичною фантастикою. Канада може стати першим «асоційованим членом» Європейського Союзу. Такого статусу сьогодні юридично не існує. Його ще доведеться придумати. Але саме тому ця пропозиція така цікава.

Фон дер Ляєн запропонувала перейти від CETA до ширшого Alliance for the Future, що має охопити технології, оборонну промисловість, Арктику, енергетику, критичні мінерали, батареї, штучний інтелект, квантові технології, кібербезпеку та економічну безпеку.

Це означає, що поняття «Європа» поступово може перестати бути суто географічним. Воно перетворюється на простір стратегічної взаємозалежності демократій.

Реакція Вашингтона лише підкреслила геополітичний масштаб ідеї: адміністрація Дональда Трампа публічно розкритикувала перспективу особливого зближення Канади з ЄС, тоді як прем'єр Марк Карні наголосив на праві Канади самостійно визначати свої міжнародні партнерства.

Отже, виникає потенційно дуже цікава конструкція:

ЄС + Велика Британія + Норвегія + Канада + Україна. Не нове НАТО. Не федерація. І не новий Європейський Союз у класичному сенсі. Швидше — контур майбутнього європейського стратегічного простору.

А що з членством України?

Тут необхідно відділити політичні сигнали від бажаного. SOTEU-2026 не скасував право вето і не встановив нових правил вступу. Чинний процес вступу все ще передбачає рішення держав-членів, а ключові етапи потребують одностайності. Дискусія щодо застосування кваліфікованої більшості до окремих проміжних рішень справді ведеться, але остаточне рішення про членство залишається питанням одностайності. Водночас ситуація України суттєво змінилася.

У червні 2026 року ЄС і Україна відкрили перший переговорний кластер — Fundamentals, який охоплює верховенство права, основоположні права, демократичні інституції, реформу державного управління та економічні критерії.

А у SOTEU фон дер Ляєн знову назвала Україну та Молдову серед країн, майбутнє яких лежить усередині Союзу, і анонсувала дорожні карти для кандидатів, що досягли найбільшого прогресу. Тобто європейська інтеграція України продовжується двома коліями одночасно.

Перша — юридична: переговори про членство. Друга — стратегічна: фактичне включення України у майбутню систему європейської безпеки ще до завершення вступу.

Відтак, Європейська стратегічна автономія може змінити саму конструкцію переговорів про завершення російсько-української війни. Довгий час основною проблемою будь-якого потенційного мирного врегулювання залишалося питання: "А хто гарантуватиме виконання домовленостей?". Папір сам по собі не зупиняє ракети.Тому життєздатність будь-якого майбутнього миру залежатиме не лише від тексту угоди, а від матеріальної системи стримування, яка існуватиме після неї.

І саме тут нова європейська архітектура може стати важливою. Європейська рада безпеки, спільна ППО і ПРО, інтегрована оборонна промисловість,
українські оборонні підприємства в європейських виробничих ланцюгах, спільне виробництво боєприпасів, дронів і ракет, кіберзахист, супутникова розвідка, "Європейський Emergency Security Protocol", санкційні та економічні механізми реагування, - у такій конструкції Україна потенційно перестає бути «буфером» між Росією та Європою, вона стає східним елементом європейської системи стримування. І це принципово змінює логіку миру.

Мир через спроможність

Парадокс нової Європи полягає в тому, що шлях до миру сьогодні пролягає через створення значно сильнішої системи оборони. Це не гарантує дипломатичного результату і не визначає наперед умови майбутньої угоди. Але матеріальна здатність Європи й України захищатися без критичної залежності від одного зовнішнього постачальника може впливати на переговорне середовище.

Москва десятиліттями могла розраховувати на європейські слабкості: енергетичну залежність, фрагментованість оборонної промисловості, складність ухвалення рішень і залежність континенту від американських стратегічних спроможностей.

SOTEU-2026 показує намір поступово скорочувати ці вразливості. Саме тому слова фон дер Ляєн про Freyja значно важливіші, ніж може здатися. Українська ракета-перехоплювач у майбутній загальноєвропейській системі ПРО — це не просто військово-технічний проєкт.Це символ зміни ролей.

Ще недавно Україна просила Європу: «Дайте нам зброю, щоб ми могли захиститися», а нова модель може звучати інакше:«Будуймо зброю разом, щоб захистити Європу».

Народження політичної Європи

Європейський Союз народився після катастрофи Другої світової війни як проєкт миру, згодом він став проєктом добробуту, щоб стати потім — найбільшим спільним ринком. Тепер історія примушує його зробити наступний крок - стати проєктом сили, здатної захистити власний мир.

Саме тому SOTEU-2026 варто читати не як каталог чергових брюссельських програм. За пропозиціями щодо Європейської ради безпеки, стратегічних оборонних систем, технологічного суверенітету, критичної сировини, нового партнерства з Канадою та інтеграції українського ВПК проглядається контур набагато масштабнішого задуму. Європа намагається перейти від принципу «нас захистять» до принципу - «ми здатні захистити себе». І Україна опинилася в самому центрі цього перетворення. Не тільки тому, що війна Росії проти України змусила Європу прокинутися.
А тому, що Україна володіє тим, чого сьогодні гостро потребує нова Європа: бойовим досвідом, швидкою військово-технологічною інновацією, оборонним виробництвом і розумінням характеру сучасної війни.

Тому головний шанс України полягає вже не лише в тому, щоб увійти до Європейського Союзу. Перед Україною відкривається значно масштабніша перспектива - стати одним із співтворців нової системи європейської безпеки. А для мирного процесу це означає зміну самої формули.
Стійкий мир потребує не тільки домовленості про припинення війни. Він потребує такої архітектури безпеки, за якої нова війна стає значно складнішою і дорожчою. Саме ця архітектура зараз - крок за кроком, система за системою, завод за заводом - починає будуватися.

І, можливо, головна історична новина вересня 2026 року полягає саме в цьому: Європа нарешті починає усвідомлювати, що суверенітет — це не право, записане на папері. Суверенітет —  це здатність захистити власне право вирішувати свою долю. І цього разу Україна стоїть не за дверима цієї нової Європи. Вона вже бере участь у її будівництві.