Санкції, «вибори» і чистки у фсб, - огляд політики росії

росія завершує тиждень на тлі посилення зовнішнього тиску та нових сигналів про внутрішні процеси у владній системі. США запровадили новий санкційний механізм проти москви, кремль провів парламентські «вибори» на тлі війни та голосування на окупованих територіях України, а в російських силових структурах з’явилися повідомлення про можливі кадрові зміни, - в рамках Програми російських і білоруських студій експерт Антон Оксентюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Аналіз прийнятого США санкційного закону Ліндсі Грема

Найбільш гучною новиною останнього тижня стало ухвалення в США закону Ґрема про посилення санкційних заходів проти рф. 16 вересня Палата представників Конгресу США підтримала законопроєкт 262 голосами проти 159. 18 вересня Дональд Трамп підписав документ, який набув статусу закону.

Документ «Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026» внесли до Сенату ще у квітні 2025 року. У серпні вже цього року законопроєкт підтримав Сенат 86 голосами проти 11, після чого його схвалила Палата Представників. Reuters назвав цей документ найважливішим законопроєктом, повʼязаним з Україно, ухваленим Конгресом після повернення Дональда Трампа до Білого Дому.

Закон запроваджує додаткові санкції проти рф та пролонгує санкційні положення щодо Ірану до 2031 року. Закон можна розглядати у двох вимірах: по-перше, безпосереднє посилення санкційного тиску на росію; по-друге, механізм впровадження мит до 100% щодо країн, які купують російські нафту та газ.

Санкції проти рф прописані у розділах 102-111 документу. Вони передбачають обмеження фактично проти майже всього складу політичного та воєнного істеблішменту рф – від президента та членів уряду до представників силових структур і ОПК. Окремі заходи спрямовані на фінансові установи, зокрема цб рф, сбєрбанк, втб та газпромбанку. Іншим треком помітно посилено й механізми боротьби з російським “тіньовим флотом”. Тепер страхування комерційного флоту повинно відповідати західним стандартам, а якщо страхова компанія чи посередник має контакти з росією, тиск поширюється і на транзитні вузли. Крім того, у тексті передбачено положення про “небезпечну або недстартну поведінку суден в морі”, що дає досить широке поле для трактування.

Найжорсткіший і водночас найсуперечливіший блок –  тарифний механізм. Розділ 112 передбачає можливість запровадження мит до 500% на всі товари, що імпортуються до США безпосередньо з рф. Розділ 113 передбачає запровадження до 100% тарифів для країн, які продовжують купувати значні обсяги кремлівської нафти та газу або сприяють обходу нафтових санкцій. Потенційно під прицілом можуть опинитися Китай, Індія, Туреччина. Втім механізм не такий однозначний, як здається. Те, наскільки ефективними санкції будуть проти росії, значною мірою залежатиме від Дональда Трампа. Закон залишає президенту США значний простір для визначення того, як і коли застосовувати ці тарифи.

Водночас очевидно, що закон Ґрема створює довготривалий санкційний каркас проти росії. Він закріплює наявний санкційний режим на законодавчому рівні щонайменше до 2031 року, ускладнюючи для майбутніх адміністрацій швидке й одностороннє скасування тиску. Відтак головним питанням залишається не масштаб передбачених законом обмежень, а його практична реалізація.

Ситуація навколо «енергетичного перемир'я»

Аналізуючи зовнішньополітичні дії кремля, неможливо пройти повз ситуації по переговорному треку, в якому ми побачили нові ініціативи. Так, 14 вересня Дональд Трамп опублікував у своїх соціальних мережах публікацію про те, що Україна погодилася не завдавати ударів по російських енергетичних об'єктах, а росія у відповідь погодилася зробити те саме, хоча фактично на подібної домовленості на той момент не існувало, що й було пізніше підтверджено Президентом України Володимиром Зеленським. Він заявив, що якщо партнери забезпечать реальну готовність росії не бити по українській енергетиці, Україна буде готова погодитись на енергетичне перемир’я.

Офіційну ж реакцію кремля ми почули вже наступного дня. Так, путінський речник Пєсков ніяким чином не підтвердив існування відповідної угоди, натомість назвавши ідею «дуже хорошою», але при цьому, вже традиційно для стратегії кремля, заздалегідь висунувши дві вимоги: забезпечити відсутність ударів по російських суднах, адже, за його словами, захист НПЗ і нарощування виробництва самі по собі не вирішать проблеми постачання російських нафтопродуктів на світові ринки, а також скасування санкцій. Вочевидь, що жодна з цих умов взагалі не мають нічого спільного з темою потенційного енергетичного перемир’я, для якого було б достатньо погодитись не завдавати ударів по конкретних об’єктах. А тому вони потенційно були озвучені саме для того, аби подібного енергетичного перемир’я не відбулося.

Нагадаємо, що експерти «Української призми» вже неодноразово описували подібну стратегії москви, яка грунтується на тому, що кремль під час своїх контактів зі Сполученими Штатами не може прямо відмовляти представникам Дональда Трампа чи самому американському президенту у тих чи інших ідеях, адже путін досі вважає, що здатен зробити так, аби саме його бачення “миру” було тим, на що спирався б Вашингтон в ході мирного процесу, не говорячи вже про ідеальний для москви варіант, за якого США припинили б спроби організації мирного процесу, при цьому зберігши розвиток контактів із москвою.

При цьому варто окремо виділити кремлівську вимогу щодо “безпеки нафтоналивних суден”. Сам факт її появи є показовим, адже він означає, що москва реально відчуває тиск від українських атак на тіньовий флот та від санкцій проти нього. Фактично кремль намагається використати переговорний сюжет, аби позбутися саме тих інструментів, які проти нього дійсно працюють.

Що ж до причин російської фактичної відмови від ідеї енергетичного перемир’я, то в цій ситуації путін, вочевидь, продовжує розраховувати, що удари по українській енергетиці змусять Україну піти на поступки, попри те, що за всі роки повномасштабної війни цей розрахунок не працював жодного разу.

Аналіз російських «виборів» до держдуми

У внутрішній політиці росіЇ головною подією тижня став початок проведення так званих виборів до державної думи. Це перші парламентські «вибори» від початку повномасштабного вторгнення, які кремль вирішив показово провести не лише в окупованому Криму, а й на захоплених територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.

Вочевидь, що результат цього процесу є відомим заздалегідь. Ще 10 вересня провладний фонд «общественное мнение», який вже понад два десятиліття працює на кремль, оприлюднив «прогноз результатів», за яким путінська «єдина росія» отримує 47–49%, тоді як у березні інша провладна служба, «вциом», фіксувала підтримку партії на рівні 29,3% – мінімальному показнику від початку війни. А тому найбільш ймовірно, що приблизно такі результати кремль й продемонструю публіці.

Необхідно зазначити, що для самого путіна весь цей процес «виборів» потрібен передусім як елемент демонстрації перед власною ж елітою, який дає їм зрозуміти, що кремль твердо контролює політичний режим і всі його частини, від численної бюрократії середньої ланки та закінчуючи політичним полем.

І логіка тут є доволі простою: якщо ти показуєш, що здатен технічно та політично проводити фальсифікації подібного масштабу без жодного, навіть мінімального, спротиву, тоді ти демонструєш наявність у тебе відповідного ресурсу. Адресатом цього процесу є не російське населення і навіть не інші країни, а умовний російський бюрократ, силовик та бізнесмен, які є опорою режиму. Єдиною суттєвою відмінністю цьогорічного «голосування» стало те, що тепер воно виконує ще й функцію своєрідного референдуму, покликаного зафіксувати публічну підтримку населенням війни проти України.

Саме через це вся кампанія фактично звелася до однієї теми – війни. Реальна агітація зі сторони інших партій по суті не проводилась. Натомість «єдина росія» зосередилася в першу чергу на просуванні необхідності й надалі підтримувати путіна та його політики війни проти України, та його зовнішньополітичного курсу в цілому. Це прямо підтвердив й путін, який в ході власного звернення до росіян 16 вересня прямо повʼязав вибори з війною, заявивши, що голосування має показати, що за російськими військовими стоять “мільйони людей”, а суспільство є обʼєднаним. Таким чином путін намагається представити вирішений заздалегідь результат як підтвердження внутрішньої підтримки чинного політичного курсу.

Відставка Алпатова та ситуація навколо фсб

Ще однією, цього разу дійсно важливою внутрішньою темою в росії стала неочікувана інформація про те, що керівник служби економічної безпеки фсб Сєргєй Алпатов залишив свою посаду, “за станом здоров'я”. Відповідну новину опублікувало видання «Важные истории» з посиланням на двох колишніх співробітників служби. Сам по собі цей процес не став був би дивним, якби не той факт, що дане видання повідомило й про потенційну масштабну реорганізацію відомства, яке може торкнутися ключових служб та їхніх керівників, та навіть самого директора фсб, Алєксандра Бортнікова. У випадку останнього дане видання написало, що він “давно проситься на пенсію”, а його обов'язки дедалі частіше виконує перший заступник Сєргєй Корольов.

Варто пояснити, що мова йде про дійсно важливе відомство в структурі фсб, яке контролює фінансову сферу. До його складу входить й відоме управління «К», яке курирує банківську систему. Щобільше, служба економічної безпеки ще й здійснює оперативний супровід та контроль за органами державної влади, зокрема за адміністрацією президента та урядом, а також ключовими відомствами. А тому не дивно, що й директор фсб Бортніков до 2008 року очолював саме це відомство.

Офіційна версія про стан здоров'я Алпатова пояснює небагато, а тому паралельно з'явилася інша. Нібито йдеться про зачистку тих, хто санкціонував атаки на оточення близького до путіна олігарха Аркадія Ротенберга.

Адже нагадаємо, що у липні ми спостерігали за арештом Іллі Трабера та Константіна Махова, який фактично є правою рукою Ротенберга. Ще більш цікавим є те, що про кілька тижнів тому проти Трабера зняли обвинувачення у вбивсті, яке слугувало приводом для затримання.

Вся ця ситуація є заплутаною, але вона потенційно говорить про набагато більш важливий аспект. Протягом 2026 року експерти Української призми  послідовно описували процеси всередині російської системи, які виражалися в існуванні певного протистояння двох таборів: силового блоку, який виступає за подальше посилення контролю та репресій, і умовно бюрократично-економічного, зацікавленого у збереженні політичного балансу, з яким росія фактично існувала весь час перебування путіна при владі. Нинішня ж ситуація дозволяє припустити, що ця модель більше не описує реальність, а міжусобне протистояння всередині російського режиму втрачає чіткі сторони й набуває значно хаотичнішого характеру. Саме в цій рамці можна потенційно розглядати й процес переділу власності, який ми аналізували останні тижні.

Утім, найважливішим є інше. Протягом доволі тривалого часу ми виходили з того, що путін твердо тримається позиції силового апарату й прислухається саме до фсб. Служба безпеки вважалася фактично недоторканною. Якщо ситуація з Алпатовим дійсно є елементом нового протистояння, тоді сам факт успішної атаки на фсб, а тим більше публічні розмови про реорганізацію з можливою заміною її керівника, свідчить про протилежну картину поточних реалій російського режиму. Для України це стало б суттєвим позитивом, адже будь-який хаос в путінський системі означатиме для диктатора втрату опори, на яку він спирався всі ці роки.