Новий заступник міністра в уряді РП: ультранаціоналіст, критик ЄС та агент впливу Росії?

Адам Андрушкєвіч, крайній націоналіст, який ненавидить Дональда Туска, Німеччину та іммігрантів, і підтримує діяльність влади Білорусі, призначений заступником міністра цифризації Польщі. Згідно рапорту угорського think tank Андрушкєвіч вже більше двох років є несвідомим агентом впливу Росії.

Адама Андрушкєвіча, 28-річного колишнього очільника ультранаціоналістичної організації «Загальнопольська молодь», тісно пов'язаного із партією «Національний рух», призначено третім заступником міністра цифризації в уряді Матеуша Моравєцького. На офіційній сторінці відомства повідомлено, що 28 грудня 2018 року прем’єр-міністр Польщі офіційно призначив Андрушкєвіча на посаду держсекретаря у цьому міністерстві.

Як зазначають польські експерти Анна Мєжинська та Якуб Шимчак у Польщі «почалась нова ера – ера офіційного національного радикалізму».

Призначення на посаду заступника міністра цифризації депутата спочатку від партії Kukiz’15, пізніше члена фракції «Wolni i Solidarni», a на даний момент фактично фракції PiS, отримала значний розголос принаймні з двох причин. По-перше до уряду PiS входить явний націоналіст. По-друге, він немає жодних компетенцій для виконання цих функцій. Андрушкєвіч має антинімецькі погляди, критикує президента Франції Еммануеля Макрона, проте дуже охоче спілкується із білоруською владою. Ненавидить мусульманських біженців, представників ЛГБТ і Дональда Туска, проте вихваляє Дональда Трампа. І без жодних пересторіг відкрито висловлює свої погляди.

Призначення його на міністерську посаду це політичне рішення - PiS намагається перед виборами створити пропозицію також і для середовищ радикальних націоналістів. Але ціна, яку за це доведеться заплатити Польщі, буде дуже високою. Насамперед у сфері державного іміджу і контактів із закордонними партнерами.

Несвідомий агент впливу Росії?

Довкола персони Адама Андрушкєвіча до цього часу здіймався галас лише тричі:

• у вересні 2018 року польський канал TVN24 виявив, що у розслідуванні, яке перебуває у провадженні білостоцької прокуратури стосовно підозри у масовому фальшуваннні підписів під списками підтримки кандидатів «Загальнопольської молоді» (а цією організацію тоді керував саме Андрушкєвіч!) у виборах до органів місцевого самоврядування у Підляському воєводстві у 2017 році, зник один том справи, в якому було накопичено протоколи допитів свідків і за 10 місяців після зникнення цілого тому з цієї справи прокуратура не повідомила про це вище керівництво.
• у 2016 році отримав у Сеймі РП 40 тисяч злотих відшкодування за витрати на пальне, яке виплачується депутатам, які на власному транспорті доїжджають до Сейму РП - хоча не мав ані водійських прав, та навіть автомобіля;
• у 2016 році в угорському рапорті Political Capital Institute на тему впливів Кремля у Центральній Європі Адам Андрушкєвіч зазначений як несвідомий агент впливу Росії в Польщі (проте сам Андрушкєвіч неодноразово офіційно заперечував цей факт).

Автори угорського рапорту, описуючи ситуацію в Польщі у 2016 році, вказали безпосередніх та опосередкованих агентів впливу Росії в Польщі. Серед безпосередніх фігурують зокрема засновники проросійської партії «Змяна» (в тому числі Матеуш Піскорскі), у переліку опосередкованих – лідери польських націоналістів, зокрема і Адам Андрушкєвіч.

У рапорті не вказано їх конкретних дій, проте неодноразово наголошено на тому, що Кремль формує свій вплив в центральній Європі саме за допомогою радикальних націоналістичних середовищ, і це також стосується й Польщі.

Андрушкєвіч неодноразово заперечував, що його діяльність служить російським інтересам. У виступі на радіо TOK FM в червні 2018 року навіть заявив, що на його думку саме Росія є найбільшою загрозою для Польщі.

Проте багато його дій та кроків вписується у російську тактику розвалу єдності Заходу.

Саме він дуже активно пропагував постулат про пред’явлення Німеччині вимог щодо воєнних репарацій, неодноразово висловлювався проти дій німецьких політиків. Також критикував Францію з приводу протесту «жовтих жилетів».

Його радикальні погляди, зокрема у соціальних медіа, це погляди, які дуже сильно поляризують поляків, загострюють існуючі протиріччя, критикують демократичну опозицію – бо на його думку діячі опозиції повинні сидіти у тюрмах.

Цей напрямок діяльності відомий як один із векторів роботи російських тролів – метою російської пропаганди в Польщі є максимальний поділ поляків, оскільки набагато легше впливати на невеликі суспільні групи, аніж на суспільство в цілому. Активність Андрушкєвіча – свідомо чи несвідомо – сприяє досягненню цих цілей.

Колишній очільник «Загальнопольської молоді» був активним не лише в медіа та соціальних мережах. Активним він був у напрямку написання депутатських запитів та звернень – за три роки написав він їх аж 870, з яких 100 за останні півтора місяці.

З половини листопада до кінця грудня 2018 року Андрушкєвіч просив польських міністрів інформацію, стосовно:

• плану проведення військових навчань «Анаконда»,
• закупівлі вертольотів для поліції,
• винищувачів для війська,
• польової форми та карабінів для Збройних сил РП,
• карабінів для Прикордонної охорони,
• планів співробітництва Польщі із Азією та країнами Тихоокеанського регіону,
• початку діяльності військ захисту кіберпростору,
• зустрічі у Вашингтоні на тему розміщення постійної бази американських військ у Польщі,
• розбудови газового терміналу в Свіноуйсьцю,
• початку роботи атомної електростанції,
• планів відходу польської енергетики від використання вугілля та вуглеводнів
• рівня витрат на військово-промисловий комплекс.

Як видно, Андрушкєвіча цікавиться дуже різноманітними питаннями, у більшості стратегічними для Польщі. Велика кількість депутатських звернень, починається із слів «згідно повідомлень у медіа», a запитання найбільш часто звучать як «Чи ці інформації є правдивими?». Виглядає так, що Андрушкєвіч вичитає різні інформаційні повідомлення, але не знає, що про них має думати і які висновки зробити, і саме тому питає у міністерств.

PIS має своїх радикалів

Чому Андрушкєвіч став заступником міністра цифризації? Багато чого свідчить про те, що міністерство обрано доволі випадково, а призначення є сугубо політичним кроком. Метою якого є поглиблення поділів у крайній правих колах Польщі, та затягування бодай частки радикалів до кола прихильників PiS.

Питання в тому, що націоналісти у Польщі (за винятком середовища Андрушкєвіча) перебувають у опозиції до PiS та уряду, і вже кілька тижнів активно працюють над створенням списку кандидатів, який може конкурувати із PiS на виборах – як до Європарламенту (список із особами, які проти ЄС) так і польського парламенту. Партія «Національний рух» вже підписала порозуміння із угрупуванням «Wolnośc» палкого поціновувача Кремля Януша Корвіна-Мікке. Також обидві сторони анонсують подальші перемовини із новостворюваною партією Тадеуша Ридзика i партієюВВВВ «Федерація для Республіки Польща» Марека Якубяка, який нещодавно вийшов із лав партії «Kukiz’15».

Якщо цим партіям вдалось би створити єдиний список, PiS втрачатиме націоналістів та симпатиків отця Ридзика, що значно б зменшило електорат правлячої партії.

Тому не слід дивуватись тому, що правляча партія намагається не допустити відтоку виборців найбільш радикальних поглядів. Андрушкєвіч може виглядати урядовим радикальним крилом, такою собі альтернативою таких міністрів як Ярослав Говін, Яцек Чапутовіч чи навіть сам прем’єр-міністр Моравєцкі, які представляють більш виважене та помірковане крило PiS.

Можна припустити, що ідею створення таких «крил» PiS почерпнув із традиції партії «Громадянська платформа», яка зараз перебуває в опозиції. Ця партія роками «грала» в політиці власними «крилами»: консервативним та лівим, творячи цим самим широку політичну пропозицію.

Тепер подібного роду рух здійснює PiS. Чи завдяки цьому вдасться польській правлячій партії зупинити відтік правих радикалів із власного електорального поля? Це питання ще потребуватиме відповіді, але вже на сьогодні можна перебачити, що за призначення Андрушкєвіча польському уряду можливо доведеться заплатити високу ціну у закордонній політиці.

***

Викладені вище прогнози та припущення польських експертів, не дозволяють однозначно оцінити наслідки цього призначення для України та двосторонніх відносин з РП.

Останні заяви вищого керівництва Польщі свідчать про високий рівень підтримки України у її протистоянні із Російською Федерацією. Оприлюднені президентом та міністром закордонних справ Польщі заяви про те, що тиск на Росію слід посилити, санкції зберегти, а «Північний потік-2» загрожує безпеці України та руйнує наслідки санкцій, вказують на чітке розуміння рівня загрози та рівня імперських амбіцій Кремля. При цьому, очільник польського дипломатичного відомства зазначає, що політика Польщі та ФРН у питанні конфлікту Росії з Україною є однаковою, але вимагає від ЄС більш рішучих дій.

Дякуючи польській стороні за підтримку у питанні протистояння Кремлю в триваючій гібридній війні, українській стороні слід враховувати, що подеколи внутрішньодержавні політичні інтереси правлячої сили можу відрізнятись від зовнішньополітичних державних інтересів. Покладаючи надію на те, що в погоні за електоральним ресурсом провідними польськими політичними силами, не буде втрачено пильність, українській стороні можливо й не слід драматизувати окремі прояви політичного конформізму у сусідній країні, але...

Але «руку на пульсі» слід тримати міцно і постійно, адже «найцікавіше» у новому 2019 році «виборів-перевиборів» ще попереду.

При цьому слід погодитись із точками зору експертів, які наголошують на тому, що певне занепокоєння викликає призначення на посаду державного секретаря та заступника міністра особи:

• найближче оточення якої в минулому було тісно пов’язано із національними та неофашистськими колами, що неодноразово були викриті на зв’язках із Кремлем;
• яка була редактором польського антиукраїнського польського видання Myśl Polska;
• лише у день призначення на міністерську посаду вийшла зі складу фракції «Wolni i Solidarni», якою керує батько теперішнього прем’єра Польщі Корнель Моравєцький, відомий відвертими проросійськими та антиукраїнськими поглядами ;
• включена впливовими аналітичними осередками до переліку осіб, які сприяють (свідомо? чи несвідомо?) реалізації російських інтересів у Європейському Союзі;
• без упину «клепає» депутатські звернення та запити у різні польські державні та урядові інстанції саме на ті теми, які становлять максимальну ступінь інтересу для Кремля.

Кремль ж, в свою чергу, на фоні падаючих рейтингів «царя та свити» не шкодуватиме ресурсів для реалізації власних планів як в Україні, яка вступила у рік виборчих пертурбацій, так і у Європейському Союзі, який роздирається внутрішніми протиріччями та триваючою суспільно-політичною нестабільністю у ряді країн-членів.