кремль намагається розколоти Європу та посилює вплив в Африці, - огляд політики росії 

Минулого тижня кремль продовжив спроби просувати власні геополітичні інтереси, використовуючи переговорний процес із США для пошуку санкційних послаблень, а контакти з європейськими лідерами – для посилення розбіжностей усередині Європи. Паралельно саміт «росія – Африка» продемонстрував обмеженість економічних можливостей москви, попри її амбіції зберегти вплив на континенті. Водночас усередині росії поглиблюються бюджетні проблеми регіонів, зростає боргове навантаження на бізнес і скорочуються соціальні видатки, що свідчить про посилення системного тиску на російську економіку, - в рамках Програми російських і білоруських студій експерт Антон Оксентюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Телефонна розмова путіна зі Стуббом і Стере

Доволі очікувано однією з основних подій останнього тижня стала телефонна розмова між путіним, з одного боку, та президентом Фінляндії Александром Стуббом і прем'єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стере, з іншого, яка відбулася за ініціативи лідерів двох держав Північної Європи. Фактично ці переговори слід розглядати в загальному контексті актуального етапу мирного процесу напередодні майбутньої тристоронньої зустрічі між Україною, США та росією.

Але навіть попри можливі очікування хоча б якогось результату, ця рідкісна телефонна розмова між лідерами європейських країн та путіним не принесла абсолютно жодних нових елементів ані щодо зміни переговорної позиції кремля, ані щодо самого ставлення путіна до участі Європи у мирному процесі.

За наявною інформацією, кремлівський диктатор вчергове повторив власні так звані тези про «першопричини конфлікту», а також про те, що мир можливий лише за умов виконання російських ультимативних вимог.

Проте насправді сама розмова лідерів виявилася показовою, адже вона найкраще та найбільш відкрито продемонструвала, як саме кремль діяв і продовжуватиме діяти на європейському напрямку. Для цього слід розуміти кілька важливих факторів.

По-перше, москва намагалася отримати від цього дзвінка максимум політичного ефекту. Так, коментуючи цю розмову, путінський помічник Ушаков заявив, що коли Стубб і Стере захочуть зателефонувати, кремлівський очільник «завжди візьме слухавку», а пізніше путінський речник Пєсков ще й заявив про готовність до діалогу з Макроном і Мерцом.

При цьому сам путін теж прокоментував цю телефонну розмову, заявивши, що в Європі «є люди, які не хочуть стратегічної поразки Росії і прагнуть конструктивного діалогу». Доволі очевидно, що таким чином кремль намагався зіграти на роз'єднанні європейських країн, ймовірно розраховуючи на появу відповідної конфліктної ситуації серед цих держав. При цьому, судячи з реакції, розрахунок кремля мав під собою певне підґрунтя, адже відразу після телефонної розмови прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен розкритикувала сусідів за те, що вони діють поодинці, і закликала Європу триматися разом.

Про те, що ми спостерігаємо чергову спробу москви організувати конфлікт між європейськими країнами, свідчить той факт, що путінська позиція щодо участі Європи в мирних переговорах залишається абсолютно незмінною. Адже вже наступного дня після телефонної розмови Ушаков з відвертою зневагою заявив, що домовленість про тристоронні переговори стосується лише України, США та росії, а європейці зможуть узяти в них участь, хіба що купивши квитки, додавши при цьому, що участь Європи у переговорах «навіть не обговорювалася».

Вочевидь, цей фактор випливає з двох аспектів: невизнання суверенітету європейських країн, а також довгострокової стратегії роз'єднання країн-членів ЄС.

Нещодавно експерти Української призми детально розбирали цю тему, аналізуючи путінський виступ на «валдайському форум», з якого стало зрозумілим, що кремль хоче отримати безпосередній вплив на країни Центральної та Східної Європи в питаннях безпеки. Вочевидь, у такій ситуації будь-які зміни в позиції путіна щодо участі Європи у переговорах є малоймовірними.

Потенційне зняття санкцій з російського фонду прямих інвестицій

Якщо продовжувати тему мирного процесу, необхідно звернути увагу на ще одну суттєву новину тижня, яка стосується потенційного зняття санкцій із росії. Це пов'язано з тим, що 27 жовтня видання The New York Times повідомило, що адміністрація Трампа розглядає можливість зняття санкційних обмежень з російського фонду прямих інвестицій (рфпі), головою якого є Кіріл Дмітрієв, спецпредставник путіна, який веде переговори з адміністрацією Дональда Трампа.

Сам фонд подав відповідну заявку, і американський чиновник заявив виданню, що Мінфін США вивчає її за стандартною процедурою, аби поліпшити відносини з росією і сприяти завершенню війни. Вже наступного дня помічник путіна Ушаков підтвердив цю інформацію. Наразі рішення не ухвалене, але сам факт розгляду цієї заявки вже є показовим.

Необхідно розуміти, чому ця новина є доволі важливою. Цей російський «фонд» є структурою, через яку москва не лише здійснює фінансування різноманітних політичних операцій, але й організовує схеми для обходження західних санкцій. Санкції проти нього та особисто Дмітрієва були запроваджені відразу після початку повномасштабного вторгнення. А тому зняття санкцій із нього стало б першим кроком до «реабілітації» однієї з ключових державних фінансових структур росії від початку війни.

При цьому видання The New York Times пише, що москва просила про зняття санкцій проти цього фонду ще під час переговорів щодо «дизельної угоди», але Мінфін США вважає, що ліцензія від 9 жовтня вже дозволяє фонду працювати з дизельними транзакціями. Це означає, що якщо таке рішення дійсно буде прийняте, йтиметься саме про політичний крок.

Загалом ми спостерігаємо за продовженням тієї лінії, яку експерти Української призми аналізували на прикладі заяв Дмітрієва щодо спільних дата-центрів на базі російських атомних станцій. Путінський спецпредставник тоді окремо наголошував, що такі проекти треба починати вже зараз, не чекаючи завершення війни. Таким чином, росія отримує поступки за сам факт переговорів, але, по суті, не поступається нічим, адже її переговорна позиція не змінюється. При цьому логіка кремля є зрозумілою, а тому він буде намагатися отримати якомога більше економічних поступок, доки адміністрація Трампа вважатиме, що такі кроки наближають мир.

Аналіз результатів саміту «росія – Африка»

Наступною важливою подією тижня став саміт «росія – Африка», який пройшов у москві 28–29 жовтня та зібрав делегації 48 із 54 країн континенту, причому, за даними кремля, 22 країни були представлені на рівні глав держав. Подібний захід відбувається вже втретє. Сам цей саміт необхідно розглядати через призму двох стратегій: подальших спроб кремля збільшити власний вплив в Африці, а також окремого прагнення російської влади продовжувати спроби побудови так званої альтернативи західному світопорядку, про що ми постійно чуємо від російських представників на всіх міжнародних майданчиках.

Саме на цих факторах і слід акцентувати увагу. Так, цей саміт знову продемонстрував головну рису російської політики не лише в контексті Африки, а й Глобального Півдня загалом. Ідеться про розрив між публічною риторикою москви та її практичними можливостями, передусім економічного характеру. Наприклад, у власній промові до представників африканських країн путін говорив про те, що росія й Африка є природними союзниками у побудові «багатополярного світопорядку», про розвиток торгівлі, а також перенесення російських виробництв і будівництво російських АЕС.

При цьому сама риторика москви в цьому плані залишається незмінною та повторює те, що ми могли чути на самітах у 2019 та 2023 роках. Ще на першому саміті «росія – Африка» у Сочі у 2019 році путін офіційно обіцяв подвоїти товарообіг між росією та країнами континенту до $40 млрд протягом п'яти років. Якщо ж звернути увагу на практичні цифри, то, згідно зі статистикою, рф досі не входить до десятки головних торговельних партнерів Африки.

Так, торговельний оборот між росією та Африкою у 2025 році становив $27 млрд, тоді як товарообіг африканських країн з Європейським Союзом становить близько $395 млрд, а з Китаєм – понад $348 млрд.

Як бачимо, оголошені ще у 2019 році плани не справдилися, а сам товарообіг між росією та Африкою, попри номінальне зростання, залишається суттєво нижчим за початкові амбіції кремля.

Саме тому чергову заяву путіна про плани досягти рівня товарообігу між росією та Африкою у $50 млрд у найближчі роки також слід сприймати виключно в контексті публічної риторики, спрямованої передусім на використання як елемента зовнішньої пропаганди, яка, на відміну від російської економіки, працює набагато ефективніше.

При цьому слід розуміти, що, попри обмежені фінансові можливості, москва досі має аргумент, який вона може запропонувати. І це – власне озброєння. А тому не дивно, що найгучнішою військовою новиною на тлі цього саміту стала заява прем'єр-міністра Ефіопії про отримання країною 12 винищувачів Су-35, а також плани отримати ще й чотири батареї російських ЗРК С-400. І хоча навіть у плані безпеки та присутності власної армії на території низки африканських країн москва за останній рік зіткнулася з цілою низкою серйозних проблем та поразок, ця сфера продовжує приносити кремлю політичні дивіденди.

І нарешті, цей саміт уперше публічно показав, як російська війна проти України почала впливати на відносини кремля з країнами Африки. Ідеться про вербування африканців до російської армії з подальшим відправленням на фронт. Нагадаємо, що протягом останнього року ця практика набула характеру політичної проблеми для відповідних африканських держав. Настільки, що в тій самій Кенії відбувалися протести родичів зниклих кенійців, а міністр закордонних справ Кенії особисто їздив до москви для переговорів про припинення російського рекрутингу. На саміті ця тема вийшла на рівень лідерів країн. Так, президент Кенії Руто заявив про те, що під час зустрічі з путіним останній пообіцяв не вербувати кенійців, а також допомогти з поверненням громадян та виплатами компенсацій. Це прецедент, який Україна може використати під час діалогу з іншими країнами Африки як демонстрацію того, що стратегія тиску на росію працює, а тому її слід використовувати для припинення кампаній із вербування африканців до російської армії.

Дефіцит регіональних бюджетів, боргові проблеми бізнесу та скорочення соціальних видатків

Стан російської економіки демонструє дедалі помітніші ознаки поглиблення фінансових проблем, які проявляються як на регіональному рівні, так і приватному секторі та соціальній сфері.

По-перше, показовою є ситуація в Іркутській області, яка посідає друге місце за обсягом валового регіонального продукту серед регіонів Сибірського федерального округу. Станом на вересень 2026 року плановий дефіцит обласного бюджету становив 25,9 млрд рублів, або 8,3% від загального обсягу видатків. Однак уже 21 жовтня після чергового перегляду бюджету цей показник зріс до 38,7 млрд рублів, або 11,8% видаткової частини. Паралельно погіршується й боргова ситуація. Станом на 1 жовтня державний борг області вже перевищив 104 млрд рублів. Верхню межу боргу на 1 січня 2027 року збільшено до 114,8 млрд рублів. На тлі дефіциту місцевих бюджетів 22 жовтня уряд Іркутської області доручив муніципалітетам скоротити чисельність працівників органів місцевого самоврядування на 15% протягом 2026 року. Окремі адміністрації вже вдаються до прихованої економії, зокрема відправляють працівників у відпустки без збереження заробітної плати або переводять їх на чотириденний робочий тиждень. Так, голова Нижньоілімського муніципального округу Павло Березовський повідомив, що звільнення «почали з адміністрації», де до кінця року буде скорочено 37% персоналу.

Ці проблеми не обмежуються одним регіоном. Сукупний дефіцит регіональних бюджетів за підсумками 2025 року досяг рекордних 1,5 трлн рублів. У першій половині 2026 року в росії відбулася чергова хвиля звільнення у бюджетному секторі. За шість місяців 4,3 тис. працівників охорони здоровʼя були звільнені через скорочення штату, ще 161,3 тис. подали заяви про звільнення за власним бажанням. Загалом із медичних і соціальних установ вибули 185,3 тис. працівників, тоді як прийняли лише 165,9 тис. осіб.

Подібна ситуація спостерігається і в Приморському краї, де через бюджетну «діру» влада попередила про можливі затримки соціальних виплат. 21 жовтня регіон скоротив видатки бюджету на 3,8 млрд рублів. Скорочення торкнулися 18 державних програм, зокрема охорони здоровʼя, освіти та соціальної підтримки. Водночас 1,5 млрд рублів додатково спрямували до резервного фонду для допомоги учасникам війни проти України та їхнім сімʼям.

По-друге, вкотре погіршується фінансове становище російського бізнесу. За даними рейтингового агентства «Эксперт РА», станом на 1 серпня 2026 року близько 200 тис. російських компаній та індивідуальних підприємців не мали достатньо коштів для своєчасного погашення кредитів і позик. Загалом проблеми з обслуговуванням кредитів мали 28% усіх позичальників російських банків – на 4 відсоткові пункти більше, ніж на початку року, і більш ніж удвічі вище за довоєнний рівень. За роки повномасштабної війни до категорії проблемних боржників перейшли понад 140 тис. підприємств і компаній.

За підсумками січня-липня 2026 року сукупний фінансовий результат російських компаній скоротився на 16% – до 13 трлн рублів. Частка збиткових підприємств зросла до 33,4%, тобто збитковою стала приблизно кожна третя компанія. Водночас кількість галузей із від'ємним фінансовим результатом збільшилася з трьох до одинадцяти. Найбільші збитки зафіксували в металургії – 269 млрд рублів, фінансовій та страховій діяльності – 247 млрд, а також у вугільній промисловості – 178 млрд рублів.