Несподівані слова Зеленського про білорусів – це перша пташка (ще не ластівка), яка цвіркнула, але погоду поки що не робить – Євген Магда

Лестиві зізнання Володимира Зеленського попестили его білорусів, обтяжених комплексом колективної провини за співагресію в Україні. І особливо після неприємного періоду загравань офіційного Києва з Мінськом. В ефірі італійського телеканалу Rai 1 у програмі Porta a Porta 13 травня Президент України заявив, що не вважає Білорусь частиною Росії та що «білоруси продовжують боротися за свободу».

«Понад 70% білорусів виступає проти Росії та її війни проти нас. У Білорусі теж іде своєрідна війна, і білоруський народ, незважаючи на пропаганду та випробування, продовжує боротися. Білоруси все ще б'ються за свою свободу та цінності», - заявив Зеленський, відповідаючи на запитання італійського журналіста.

А 14 травня під час вручення премії Карла Великого президент України потиснув Світлані Тихановській руку. Що стоїть за зміною риторики? Про це видання «СНплюс» спілкувалося із директором Інституту світової політики Євгеном Магдою.

– Слова Зеленського прозвучали вкрай приємно, але так само й несподівано. Особливо на тлі колишніх заяв на кшталт цього: «Якщо вдасться закінчити війну, і Олександр Григорович знову відчує себе господарем у домі, то удачі. Мені чесно байдуже. Загалом це вибір білорусів, і точно не наш». Що змінилося?

– Реакція Володимира Зеленського на те, що відбувається в Білорусі, з одного боку, є ситуативною, а з іншого – це аванс ситуації, що склалася. Найімовірніше, в оточенні Президента є різні течії: одні кажуть, що добре зберегти бізнес із Лукашенком, а інші, що Лукашенко загрався і з ним не можна мати жодних справ. Імовірно, Зеленського до заяви, що понад 70% білорусів виступають проти Росії, підштовхнули ті, хто говорить про необхідність приймати нові реалії. Це перша пташка (ще не ластівка), яка цвірінькнула, але погоду поки що не робить.

– Змінена риторика спричинить зміну реальної політики? Наприклад, стосовно Світлани Тихановської, яка вважається символом білоруської революції.

– Я не вважаю, що ставлення до неї швидко, сильно та якісно зміниться. Просто Тихановська сама часом не дуже рішуча, тому прихильники Зеленського, які вважають за можливе збереження статус-кво у відносинах з Білоруссю, мають достатньо аргументів, щоби нічого не змінювати, принаймні, почекати якийсь час.

– 14 травня під час церемонії вручення премії Карла Великого Зеленський потиснув руку Тихановській…

– Це доволі осмислений крок. Але цього мало, щоби говорити про кардинальну зміну ставлення української влади та білоруських демократичних сил. Але в контексті вікенду, напевно, багато прихильників Тихановської говоритимуть про божевільний прорив. Я хотів би, щоби Київ став ініціатором діалогу всіх білоруських демократичних сил, у тому числі передавав свій досвід у найрізноманітніших трансформаціях, які теж мають значення. Як би там не було, Україні є що розповісти нашим сусідам і партнерам щодо протидії наративам «русского міра».

– Зеленський висловився про Білорусь під час візиту до Італії. На той час Лукашенко вже п'ять днів не показувався на публіці. Чи є зв'язок між цими подіями?

– Вважаю, що ні: Зеленський зробив таку заяву у відповідь на запитання журналіста. І воно має політичне значення: коли українські політики кажуть, що між білорусами та росіянами немає різниці, вони посилюють лише Росію та росіян. Україна, на мій погляд, зацікавлена в тому, щоб якомога сильніше підкреслювати різницю між Росією та Білоруссю. Аж до того, що білоруси здатні місяцями чекати дозрівання старки, а росіяни часто п'ють бражку, не чекаючи, поки вона перебродить і стане нормальною сировиною для самогону чи горілки. Тому Україна якраз зацікавлена в тому, щоб якнайсильніше розводити в різні боки Росію та Білорусь, щоби покінчити з тезою про «триєдиний слов'янський народ», щоби нівелювати колишнє використання тези про те, ніби ми брати. Ми не брати, ми сусіди, і кожен з сусідів має свої інтереси, яких необхідно дотримуватися.

– За всіма ознаками, Лукашенко має серйозні проблеми зі здоров'ям. Як це може вплинути на внутрішньополітичну обстановку в Білорусі, на відносини між Києвом та Мінськом та на перебіг війни?

– Росія зацікавлена в тому, щоби прибрати Лукашенка – це стає все більш очевидним. Його доволі цинічно експлуатували 9 травня, але говорити про те, хто змінить Лукашенка передчасно.

Фото – ТГ-канал Світлани Тихановської