Напівпровідники агресії: Китай не шукає великої війни зі США, але іншого шляху домовитися про мир у нього немає

Сьогодні мала би дивувати не підготовка Китаю до великої війни, а її відсутність.  Трамп – тоді ще президент – сигналізував Сі про готовність боротися з економічним домінуванням КНР за допомогою лома (тобто сили). Тому не дивно, що червоний диктатор таким самим ломом намагається боронити свої червоні інтереси.

Сьогодні Південно-китайське море мало не закипає від амбіцій США та Китаю. Ось, наприклад, як комуністичні газети описують збільшення градуса  напруги довкола Тайваню:

• Зростає ризик конфлікту через дислокацію військових сил США, які вже мають там 9 баз.
• Торік відбулося 1 000 вильотів розвідувальних літаків США в регіоні Південно-китайського моря, також активні авіаносні ударні групи, підводні бойові групи й атомні ударні підводні човни.
• Філіппіни нещодавно оголосили про доступ американських військ до чотирьох баз, а Австралія сподівається отримати 3-5 атомних підводних човнів на початку 2030-их. Вирішила озброюватися і Японія.

Прогнозованою є поведінка обох сторін:

• США – як найпотужніша військова держава світу – збирається «перевиховати» Китай.
• КНР – як друга економіка світу під гаслом «Уникнути зовнішньої агресії» - збирає під своїм червоним прапором усіх країн-вигнанців Глобального Півдня і мріє створити полюс впливу, рівнозначний Uncle Sam.
• Між США і КНР є незакритий гештальт із Тайванем. Обидві держави ваблять не лише напівпровідникові технології, а й примара нелегітимності комуністичної влади: наприкінці 40-их у Китаї спалахнула громадянська війна між національним урядом Чан Кайши (підтримуваним США) та військами компартії Мао Цзедуна (якими мавповодив Сталін). У результаті команда Чан Кайши 1949 року програла війну і втекла на Тайвань, утворивши там уряд у вигнанні. Сі давно мріє завершити справу Мао, захопивши Тайвань.

Взаємини двох держав ще далекі від Карибської кризи та більше нагадають геополітичні змагання часів «холодної війни».

Китай, судячи із публікацій, готовий домовлятися і здати Вашингтону трофейне опудало кремлівського диктатора, натомість йому потрібно домогтися зняття трампівських санкцій на провідні компанії КНР.

Формально Білий Дім також готовий домовлятися, але водночас американські генерали наввипередки «прогнозують» велику війну між двома країнами у 2025 році. Тобто за 2 роки до того, як КНР переозброїть свою т. зв. народно-визвольну армію.

Судячи з усього, час для перемовин ще не настав. Із позицій сьогодення важко уявити, що дві ядерні держави розпочнуть відкрито воювати між собою. Тим паче, що в їх арсеналі чимало високотехнологічної, в тому числі – космічної,  зброї, значно ефективнішої, ніж ядерна. Ймовірною є економічна війна між двома полюсами, що завершиться виснаженням обох сторін.

ТГ-канал «Орестократія»