Мєдвєдєв озвучив неоімперські помисли щодо України

Російський пропагандон дмітрій мєдвєдєв озвучив перед молоддю думки, що сновигають у черепах головах кремлівських рашистів: Україна – це росія, а території по обидва береги Дніпра – невід'ємна частина російських історичних стратегічних кордонів.

Ці та інші хворобливі наративи заступник ради безпеки ерефії мєдвєдєв намагався втовкмачувати в голови під час свого виступу на федеральному просвітницькому марафоні 4 березня. Він навіть згадав фразу Леоніда Кучми «Україна – не росія», що стала назвою книги українського президента.

«Ця концепція повинна зникнути назавжди. Україна – це, безумовно, росія! (після цих слів у залі частина молоді почала аплодувати, - ред). Повинні канути в небуття і спроби ігнорувати російську суспільну думку. Воно (росіянське суспільство, з дозволу сказати, - ред.) справедливо вважає Україну та її населення частиною нашої загальноросійської цивілізації», - сказав дімон-алкогном.

Також він згадав путінську фразу про кордони росії, що ніде не закінчуються. Після чого публіка у залі здійняла овації, а за спиною пропагандиста на екрані появилася власне текстова фраза та портрет її автора. Вочевидь, виступ був зрежисований і ротом мєдвєдєва кремль програмував мізки молодих росіян «правильно» дивитися на світ. 

В український інформаційний простір і раніше запускали тезу про те, що росія забере тимчасово окуповану українську територію до лівого берега Дніпра з можливістю мати сухопутний коридор до Криму. Як і те, що західну частину України "окупує" Польща. Пропаганда і цього разу заготувала мапу, на тлі якої виступав мєдвєдєв. На ній синьо-жовтим кольором позначено лише територію довкола Києва.

Навіщо ідею про мир на умовах залишити за росією тимчасово окуповані українські землі російська пропаганда закидала у стомлене війною українське суспільство зрозуміло,. Насправді ці й інші наративи виконують функцію на послаблення спротиву українського народу, його роз'єднання у поглядах щодо тих чи інших ключових питань.

Про хворобливі плани путіна відновити російсько-совєцьку неоімперію писали давно. І країни так званого варшавського договору в тих планах теж присутні. А погрози "можем павтаріть", адресоване німцям чи французам – не образне мовлення. Усе залежатиме від того, чи зможе українське суспільсвтво залишатися монолітним і, основне, дієвим, а політики й урядовці у країнах Заходу нарешті зрозуміти, що путін – небезпечніший за Гітлера.   

Замість коментарю

Фахівець із комунікацій та проєкт-менеджер Юрій Богданов відреагував на сказане дописом у соцмережах про «природу такої довбограйської поведінки» мєдвєдєва. Подаємо його повністю.

- Сьогодні Мєдвєдєв вийшов з наркоманським відео про поділ України. А враховуючи, що наші, та й західні, ЗМІ продовжують цитувати цього персонажа, хочу коротко пояснити, чому він поводить себе саме так. Точніше, висловити припущення, яке базується на особливостях радянської політичної традиції, логічним продовженням якої є Путін і все його оточення. Політично вони, безумовно, фашисти. Але методологічно – учні брежнєвського СРСР, яке є похідним від СРСР сталінського. 

Так ось. В СРСР в оточенні Сталіна існував один абсолютно унікальний тип людей, які в роки великого терору і після нього були НАЙВІДДАНІШИМИ ПРИХИЛЬНИКАМИ «вождя народів». Це ті, хто в часи революції, громадянської війни або після неї були тимчасово чи доволі довго «по інший бік». Більшості цих людей позбулися 1937-1938, або навіть трохи раніше. Так ось. Ті, хто вижив, демонструючи виключно лояльність (наприклад, Вишинський, який 1917 підписував наказ про арешт Леніна), стали не просто прихильниками Сталіна, а були найбільш послідовними прихильниками усього що казав чи робив вождь. Щоб АНІ ДАЙ БОЖЕ НІХТО НАВІТЬ НЕ МІГ ПОДУМАТИ, що вони нелояльні. 

Так ось, повертаючись до Мєдвєдєва. Мєдвєдєв, коли був «президентом» (охороняв для Путіна трон), загравав з лібералами і «заходом». І, незважаючи на те, що його посада була номінальною, багато росіян і західних політиків тоді бачили в ньому гіпотетичну альтернативу Путіну, який поверне Росію на «західний шлях». (Так, такі сподівання виявилися жалюгідно наївними, але було ж). 

Зараз тов. Путін (точніше, фюрер Путін) перейшов від режиму автократії до режиму відкритої тиранії, де єдиною точкою його опори є силовий апарат. Тому для діда будь-яка особа, яка може хоча би теоретично виступати як його конкурент і можливість для його оточення вступити в діалог із Заходом про «Росію після Путіна», є загрозою. Що Навальний, що умовний «системний ліберал», що псевдо ліберальний «колишній президент Мєдвєдєв». Тому якщо людина не тупа та розуміє це, то вона буде робити все можливе, щоби здаватися найлояльнішим імперцем та кровожерливим як Путін. Або навіть більш кровожерливим, аніж Путін. Мєдвєдєв надто давно в російській системі управління, щоб очевидних речей не розуміти. 

Тому він ще після відставки з поста прем'єра робив усе, щоби зайняти максимально радикальний фланг. А ось зараз, коли вбили Навального і взагалі закручують гайки, буде робити все, щоби здаватися ще більш навіженим. Щоби система (силовики), які ніколи не вважали Дімича особливо «своїм», не думали, що він якусь хитру гру грає з «не все так однозначно». До речі, кончений пропагандист Антон Красовский (відкритий гей) теж приблизно з тих саме причин переграє з людожерством. Бо він то системі точно не «свій». Це не робить цих людей більш приємними, бо вони злу служать цілком добровільно і є злодіями. Але й ще жалюгідними до комплекту. 

Ось якось так. Проблема в тому, що зазвичай до цілком раціональних аргументів бути більш конченим і злобним, аніж диявол, додаються елементи самовиправдання і згодом дах протікає. Що ми власне і спостерігаємо. Але головна мораль цієї історії в тому, що ніякої інформаційної і політичної цінності ці всі вибрики Мєдвєдєва і йому подібних не несуть. Тому волайте, і не давайте цьому вас лякати.