«Ми повинні переформулювати нашу боротьбу за права людини на національно-визвольну боротьбу», - правозахисниця Ольга Карач

Про стратегічні точки, на які потрібно спиратися у боротьбі за незалежну Білорусь, про геноцид білоруського народу, який влаштований маріонетковим режимом лукашенка, про необхідність дерадянізації та важливість антипризовної кампанії «Ні означає ні» розповіла у своєму виступі правозахисниця Ольга Карач, керівниця Міжнародного центру громадянських ініціатив «Наш дім».

Вона виступила на ІІ Форумі демократичних сил Білорусі, який триває 11-12 липня у Берліні. Подаємо її виступ у дещо скороченому вигляді.

Наша боротьба може бути успішною лише коли ми усвідомлюємо, в якій реальності сьогодні знаходимося. Є стратегічні точки, на які ми повинні спиратись у нашій боротьбі.

Перше. Нам усім потрібно визнати, що саме кремль є головним архітектором білоруської диктатури. І саме він спонсорує та підтримує агресивні атаки на сусідів, і не лише на них. Це важливо, бо наша боротьба повинна переформулюватися з боротьби за права людини на національно-визвольну боротьбу.

Друге. Перемога України неможлива без перемоги в Білорусі. Поки на нашій території знаходяться російські окупаційні війська, а при владі сидить маріонетковий диктатор олександр лукашенко, Білорусь є загрозою і для України, і для інших сусідів – Литви, Латвії, Польщі. Білорусь сьогодні є окупованою територією.

20 лютого була завершена окупація Білорусі російськими військами – коли вони після навчань (куди вони потрапили, на мій погляд, абсолютно нелегально) не залишили нашу територію. Ми можемо сперечатись, коли окупація розпочалася: це 1994, 1996, 1999. Але я пропоную всім погодитись, що фактична дата окупації – саме 20 лютого 2022 року, за 4 дні до активної фази війни.

Важливо пам’ятати, що війна почалась не 24 лютого. Це означає, що нам потрібно піднімати широкий визвольний рух країн та народів, які постраждали від росії. Від геноциду, який влаштовували маріонеткові диктатори, і від того, що росія робить на цих територіях. Кейс Білорусі тут повинен бути одним з перших.

Я вважаю, що усі тортури, зґвалтування у в’язницях та убивства мирних білоруських громадян, геноцид білоруського народу, знищення білоруської культури та білоруської мови – це все має бути включене в кейс у Гаазькому кримінальному суді і повинно бути додане до кейсу України саме як злочини росії, вчинені за допомогою маріонеткових режимів у Білорусі та інших країнах. І нам важливо не допустити замовчування злочинів цих маріонеткових режимів. Потрібно, аби про ці злочини говорили на найвищому рівні.

Зараз багато говорять про активну фазу війни в Україні, але хто згадує про те, що війна почалася у 2014 році? Так, говорить Україна, але це повинно звучати сильніше, і щоб про це говорили якомога більше. Так само як і про те, що відбувалось у Білорусі в 2020-22 роках. І як білоруський режим за допомогою кремля знищував білоруський протест та мирний білоруський народ.

Далі для нас я вважаю дуже важливим оголосити процеси дерадянізації, декомунізації і максимально показувати зв’язок злочинного угруповання лукашенка з історичними, так би мовити, «вчителями» з НКВС і сталінського режиму.

Ми з вами пройшли через тортури, через страшні історії. І це все не просто так. Тортури взяті з методичок НКВС, КДБ, вже відпрацьовані на людях з радянських часів. Тому дерадянізація та декомунізація сьогодні вкрай важливі для усього демократичного руху.

Також хочу нагадати, що з 1 березня 2022 року наша організація в коаліції з іншими проводить кампанію «Ні означає ні». Вона має на меті допомогти білоруським призовникам уникнути участі у війні на стороні володимира путіна та мобілізації до армії.

Сьогодні нам дуже потрібна допомога українських та європейських партнерів. Тому що міноборони Білорусі розіслало 43 тис. повісток призовникам у лютому 2022 року. Лукашенко за допомогою різноманітних маніпуляцій зумів нашкребти до армії лише 6 тис. людей.

13 тис. змогли «відкосити» якимись хитрими способами, і 20 тис. знаходяться «в бігах». Ці люди сьогодні застрягли у Туреччині та Грузії. Вони не можуть потрапити на територіє Євросоюзу, тому що ці країни нібито безпечні для білорусів.

Це не так. Нам потрібно вибудувати гуманітарні коридори для молодих «відказників», які так чинять через совість. Щоб молодим людям, які отримують повістку до армії (яка може піти на територію України воювати на стороні путіна), ми заблокували і ризики, і будь-яку навіть потенційну участь білорусів на стороні путіна в Україні.

Сьогодні йдеться про те, що політичної підтримки цієї ідеї немає. І це сумно. Нам потрібні візи та гуманітарний коридор для білоруських дезертирів та солдат-строковиків, які сьогодні є «відказниками» через совість і не хочуть іти до армії масово.

Що нам також важливо розуміти. Не можна домовитись із володимиром путіним. На жаль, іде війна на знищення – або він нас, або ми його, і це у дуже прямому сенсі.

Тому сьогодні потрібна нова архітектура безпеки в нашому регіоні. До якої були б включені і білоруський протестний рух, і особливо білоруські жінки, які показали себе у протесті (згідно з артикулом 13.25 резолюції ООН про участь жінок-миротворців). Я вважаю, що досвід білоруських жінок, які пройшли через в’язниці, тортури і переслідування, не зламались і продовжують боротись, у цій ситуації надзвичайно важливий.

Нині ви на цьому форумі є майбутньою політичною елітою. Тією силою, яка визначатиме політичний курс країни. Тому від нас усіх тут дуже залежить, де буде Білорусь – із Заходом чи зі Сходом, частиною «руського міра» чи частиною європейського світу. А найголовніше – чи існуватиме вона взагалі як країна.

Тож сьогодні стоїть питання нашої незалежності, і я закликаю усіх об’єднатись і боротися за Білорусь. Адже ми виходили на протести 2020 року тому, що у нас усіх була одна велика мрія – такий великий загальний дім, в якому є місце для усіх. Де буде затишно, і ми проведемо нарешті генеральне прибирання, виженемо усіх щурів і тарганів та заживемо нарешті щасливим, вільним і багатим народом. Живе Бєларусь!