Матрьошка Лукашенка

Євген Магда

Директор Інституту світової політики, український політолог, кандидат політичних наук, історик (закінчив з відзнакою Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка), журналіст.

26 січня 2025 року у Білорусі пройдуть президентські вибори. Центральна виборча комісія країни, якою цього разу керує не звична всім Лідія Єрмошина, а Ігар Карпенка, зареєструвала п’ятьох кандидатів у президенти. Кожному з них треба було зібрати не менше 100 тисяч підписів на свою підтримку, і вони впоралися з цим завданням.

Президентські вибори у Білорусі мало нагадують українські попри те, що сусідня держава за своєю моделлю – суперпрезидентська республіка. Агітаційна кампанія проходить у чітко відведених для цього місцях та спосіб (Ігар Карпенка анонсував поширення листівок з QR-кодами, з яких можна буде дізнатися інформацію про кандидатів у президенти. Спробуємо знайти цікавинки на політичному випаленому полі Білорусі і ми.

Аляксандр Лукашенка, нелегітимний президент Білорусі, балотуватиметься на посаду всьоме, він рекордсмен у цьому питанні. У Республіці Білорусь фізично немає іншої людини, яка працювала на посаді президента, і це унікальний для Європи випадок. Головне завдання на цих виборах – спробувати провести їх так, щоби мати підстави відновити діалог з Заходом, але при цьому не бути відлученим від російської фінансової допомоги. Над цим працюють у президентській адміністрації Дмітрій Крутой та Наталія Петкевич і міністр закордонних справ Максим Риженков.

Якщо Вам доводилося бачити дивні дії одного з колишніх  керівників порталу NEXTA Романа Протасевича або переглядати розміщений на порталі фільм про таємну боротьбу Лукашенка проти Путіна, Ви чули про звільнення політичних в’язнів Лукашенком чи спостерігаєте за взаємодією білоруських демократичних сил в екзилі у форматі «сутичка тарганів під ганчіркою» - значить, Ви приблизно розумієте політичний контекст у сусідній країні.

Там 14 років тому пройшли масові протести, які стали відомими як «Плошча». Чи вийдуть цього разу на вулиці люди, незадоволені результатами президентських виборів подібно тому, як це було у серпні 2020-го? Вірогідність цього вкрай мала не лише через сумну долю лідерів протестів 2020 року та холодну погоду. У Білорусі практично розгромлене громадянське суспільство, протести нема кому спрямувати й очолити. Обурення на кухнях може стати кульмінацією протестних настроїв.

Цікавий нюанс: 70-річному Лукашенку протистоятимуть кандидати, кожному з яких менше 50 років. Це дозволяє припустити «батьківський» контекст передвиборчої кампанії приблизно у такому вигляді – зверхньо, з відчуттям переваги прожитих років. Перефразовуючи відому фразу, авторитарні навички часом приходять не з роками, а самі по собі. Ще одна перевага – за Лукашенка начебто зібрали понад 2,5 мільйони підписів (у Білорусі 6,8 мільйона виборців). Така кількість, по ідеї, повинна зняти питання про переможця, пул кандидатів нагадує «матрьошку Лукашенка» - гладеньку конструкцію, в якій всі дії продумані.

Ганна Канопацька – політично найбільш відома кандидатка (була депутаткою Палати представників у 2016 – 2019 роках, балотувалася у президенти у 2020 році), однак декілька років перебувала на лаві запасних. Донька офіційного доларового мільйонера, вона у публічній сфері піднімає питання підтримки бізнесу та часом критикує Союзний договір з Росією (це відповідає інтересам частини оточення Лукашенка). На попередніх виборах президента зібрала 1,6% голосів на свою підтримку зараз її розглядають як приманку для помірковано опозиційних громадян Білорусі.

Поряд із позапартійною Канопацькою, яка символізує гендерну рівність у п’ятірці кандидатів, імітувати боротьбу з Лукашенком будуть ще троє: головний комуніст Білорусі Сяргей Сиранков, лідер Республіканської партії праці та справедливості Аляксандр Хижняк та головний ліберальний демократ Білорусі Алег Гайдукевич. Таке партійне представництво є непропорційним реальному впливу політичних партій у Білорусі. Сиранков і Хижняк закінчили Академію державного управління при президенті Білорусі, колишній міліціонер Гайдукевич найбільше запам’ятався дурними заявами та розміщенням дікпіку у власному телеграм-каналі. Цей білоруський послідовник Жириновського не несе загрози владі, хіба що цікаво буде екстраполювати його заяву «Навіть мої статеві органи виграли би парламентські вибори» на президентську кампанію, правда?

Формат кандидатів у президенти розрахований на імітацію боротьби. Агітаційна кампанія триватиме з 1 січня, і перевернути громадську думку було би не до снаги навіть відчайдушному популісту зі значними ресурсами. Чи виявиться хтось із кандидатів «білоруським Джорджеску»? Щоби відповісти на це запитання, нагадаю, що у Білорусі можна опинитися за ґратами чи на «домашній хімії» за підписку на телеграм-канал, який влада визнала екстремістським. Тому в разі якихось мінімально тривожних для Лукашенка тенденцій в інформаційному просторі ТікТок у Білорусі буде заблоковано швидко.

Чи відбудуться ще звільнення політичних в’язнів, адже протягом останніх місяців Лукашенко відпустив на волю понад сотню ув’язнених? Це можливо, бо крім звільнення тривають арешти тих, кого підозрюють у спробах протистояти режиму. Але навряд чи на волі опиняться знакові персонажі. Під час президентської кампанії силовики Лукашенка будуть нагадувати злого пса, якого тримають на короткому поводку, проте не поспішають надягати йому намордника. Змістовно президентська кампанія (попри анонсовані дебати кандидатів) матиме імітаційний характер, який білоруська пропаганда намагатиметься використати у власних інтересах. Довести пересічному європейцю, що у Білорусі все нормально, не дратуючи при цьому Путіна – головне завдання Лукашенка та його «молодої команди».

P.S. Низка російських телеграм-каналів повідомила, що у Білорусі готуються до державного перевороту. Ця інформація потрапила і до українського медіапростору. Нагадує пряму спробу пограти Лукашенку на нервах, адже потенційні лідери протесту перебувають або у в’язницях або за кордоном, тобто їх можливості об’єднати протестувальників мінімальні. Мати сумніви у відданості білоруських силовиків Лукашенку очевидних підстав немає, хоча у тамтешньому ГУБОЗіКу люблять хизуватися «колорадками» та портретами Путіна. Та й замість суперенергійного Міхаїла Бабича Росію у Білорусі зараз представляє досвідчений та пасивний Борис Гризлов.

Колаж – ЗІФ