Маленькі жертви великої війни та Білорусь як співучасниця злочину

Українських дітей із територій, які окупувала Росія, вивозять не лише до самої РФ, а й до Білорусі. Але якщо за тими дітьми, які потрапили до РФ, ще намагається «доглядати» ООН, Червоний хрест і держоргани України, то тему дітей, вивезених до Білорусі, практично не порушують. Ми спробували закрити цю прогалину.

Білорусь як один із напрямків, куди вивозять дітей з окупованих територій України

4 квітня 2023 року російські силовики зупинили на кордоні з Білоруссю підлітка, якого вивезли з Маріуполя до Росії і передали там під опіку. Хлопчик намагався повернутися до України. Юнака звуть Богдан Єрмохін, і на момент початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну він був сиротою. Його законним представником був директор маріупольського коледжу, де юнак навчався (це нормальна практика для підлітків старшого віку).

Після початку війни Богдан опинився серед 31-єї дитини, яких «знайшли у підвалах Маріуполя» (за словами російської чиновниці Марії Львової-Бєлової). Його спочатку перевезли у Донецьк, а пізніше – в  Підмосков'я, де юнака передали під опіку прийомній родині. Однак пізніше він таки спробував самостійно повернутися в Україну через Білорусь.

Це не перший випадок, коли нашу країну згадують у контексті історій про дітей, яких російські окупанти вивозять з України. Нагадаємо, 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Владіміра Путіна й уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Обидвоє, на думку суддів, несуть відповідальність за військовий злочин – незаконну депортацію дітей та їхнє незаконне переміщення з окупованих територій України на територію Російської Федерації. Раніше про те, що вивезення українських дітей на територію Росії вважається військовим злочином, заявила незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні, утворена Радою ООН із прав людини.

Підрахувати чи перевірити ще раз кількість дітей, вивезених з України, за відкритими даними важко: дітей активно переміщають між регіонами та між установами як усередині Росії, так і всередині окупованих територій. А інформація про них зазвичай має закритий характер. Наприклад, за словами прес-служби Львової-Бєлової, майже всі сироти з установ самопроголошеної ЛНР вже повернулися назад до регіону (але ніхто не може незалежно підтвердити цю інформацію).

За українськими даними, кількість депортованих та примусово переміщених до Росії дітей зараз становить 16 210 осіб. Це поіменний список, створений на основі заяв батьків, родичів, місцевої влади чи свідків. Знайти його можна на сайті «Діти війни». За словами уповноваженої Президента України із прав дитини Дарії Герасимчук, інформацію щодо кожної дитини перевіряють органи і за кожним випадком заводять кримінальну справу. Разом із тим вона відразу попереджає, що список може бути не вичерпним: «Після кожного повернення дітей в Україну ми дізнаємося про нових дітей, які залишаються в Росії, про яких не було відомо».

Тим часом дослідження Єльського університету показало, що Росія утримує на своїй території та в захопленому Криму принаймні 6 тисяч українських дітей. У звіті йдеться про те, що дослідники встановили 43 установи, в яких утримували вивезених з України дітей. Здебільшого це оздоровчі табори, і навіть установи, використовувані для розміщування дітей, переданих на виховання чи усиновлення в Росії. У звіті стверджується, що «основна функція таборів – це, зважаючи на все, політичне перевиховання», у деяких із них також проводили військову підготовку.

Наймолодшому з вивезених з України дітей було лише чотири місяці, найстаршому – 17 років. Це також є доказом того, що Росія вчиняє злочини в Україні, оскільки незаконна передача дітей з метою зміни чи знищення їхньої національної ідентичності є актом геноциду.

Скільки дітей вивезли з України до Білорусі?

На тлі такої масштабної драми з дітьми, незаконно вивезеними з України до Росії, у ЗМІ та під час громадських обговорень практично не порушують тему дітей, яких вивезли з України до Білорусі.

Причин тут декілька.

По-перше, Білорусь офіційно не є стороною збройного конфлікту – навіть незважаючи на те, що багатьма країнами світу вона визнана співагресоркою РФ.

По-друге, офіційну інформацію про дітей, які потрапили до Білорусі з України, публікують дуже мало та й довіряти їй складно.

По-третє, в Білорусі дуже складно перевіряти ще раз інформацію і робити будь-які моніторинги, тому найчастіше інформацію потрібно перевіряти з відкритих джерел, яких теж небагато.

Четверта причина, мабуть, найважливіша. Українські діти, яких незаконно вивозять до Росії, здебільшого потрапляють туди або як сироти, або як діти, яких захопили російські війська, нерідко розлучивши зі сім'ями. Частину дітей, утім, вивозять у Росію разом із їхніми сім'ями – але такий вивіз все одно не можна назвати добровільним.

На відміну від цього, до Білорусі українські діти потрапляють переважно у складі сімей, і нерідко такий переїзд сім'ї здійснюють добровільно. Оскільки вони опинилися на території, де тривають бойові дії, але при цьому не хочуть їхати в Росії, багато хто приймає рішення перебратися до Білорусі. У такому разі говорити про примусове переселення дітей не доводиться, і міжнародні органи, а також правозахисники такими ситуаціями цікавляться мало, хоча і в таких ситуаціях можна припускати масові порушення прав дітей.

Про дітей, яких батьки вивезли з України в Білорусь після початку війни, писав ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН). Втім, ця організація не вказувала ні на кількість вивезених у Білорусь українських дітей, ні на те, як з ними вчиняє білоруська влада, ні про їхню подальшу долю.

Спробуємо приблизно оцінити кількість дітей, яких вивезли у Білорусь за час активної фази війни між Росією та Україною, тобто після 24 лютого 2022 року.

14 лютого 2023 року голова Брестської обласної організації Червоного Хреста Микола Кузьмицький повідомив журналістам, що у 2022 році до них звернулися по допомогу понад 2 тис. вимушених мігрантів з України, приблизно 600 з яких – діти. Виходить, діти становлять біля 30% вимушених переселенців з України до Білорусі.

Ідемо далі. Як повідомив Держприкордонкомітет РБ, із 24 лютого 2022 року до 24 лютого 2023-го (тобто рівно за рік війни) в Білорусьі прибуло 84 020 громадян України: через українсько-білоруський кордон – 15 890, транзитом через Польщу – 53 407, через Литву – 11 936, через Латвію – 2 787.

Якщо відволіктися від статистики, яка шокує, що українські громадяни використовували європейські країни як транзит, щоби потрапити у Білорусь, і від спроб осмислити причини такого вибору, то виходить, що за рік війни до Білорусі українські батьки вивезли приблизно 25 200 українських дітей. З одного боку, це набагато більше ніж 16 210 дітей, яких, за даними української сторони, вивезли у Росію. З іншого боку – очевидно, що переважна кількість українських дітей у Білорусі переїхала туди разом зі сім'ями, які рятувалися від війни, і ніхто не виганяв українців у Білорусь із Польщі, Литви чи Латвії.

Із DW на умовах анонімності погодилася поспілкуватися й одна з волонтерок, які допомагають українським біженцям у Білорусі. За оцінками співрозмовниці, до РБ приїжджають переважно сім'ї з дітьми, люди похилого віку, люди з різними групами інвалідності.

«Головна проблема – це житло, не всі мають гроші на оренду, тому біженці намагаються шукати роботу, на якій їм би ще надали і житло, а це в Білорусі рідкість. Це може бути або гуртожиток від якогось заводу, або будинок у селі, якщо йдеться про вакансію у сільському господарстві. У деяких господарств житло у досить хорошому стані, у деяких все зовсім плачевне», - зазначає волонтерка.

Українські діти у білоруських школах і таборах

Важливо розуміти, що в Білорусі відбувається з дітьми з України – незалежно від того, чи переїхали їхні сім'ї в РБ добровільно, чи були відправлені примусово через Росію, чи просто їх поставила окупаційна влада в таке становище, що вони не мали альтернативи переїзду до Білорусі. .

Із поля суспільної уваги випадає те, що вивезені в Білорусь українські діти потрапляють у справжню «м'ясорубку» проросійської та антиукраїнської пропаганди, їх позбавляють права та можливості вивчати рідну мову, історію, культуру. Та й загалом піддають цілеспрямованій ідеологічній обробці. Що, безперечно, є порушенням прав людини. Проте на тлі порушень, безпосередньо пов'язаних із війною, доля українських дітей, які опинилися в Білорусі, ніби відсувається на другий план.

Потрібно розуміти, що в Білорусі діти з України йдуть до білоруських шкіл з російською мовою навчання, де підпадають під потоки кремлівської пропаганди, яка розглядає в негативному ключі все, що пов'язано з Україною. І навпаки – у суто позитивному ключі все, що пов'язане з Росією, яка насправді робить збройну агресію щодо України. Також у білоруських школах діти з України втрачають можливість вивчати рідну мову. Шкіл із українською мовою навчання в Білорусі немає взагалі, а факультативне викладання української мови існує лише номінально (у формі методичних напрацювань), але ніде не реалізовано фактично.

Окрім того, білоруська влада періодично звітує про те, що українські діти відпочивають у таборах на території Білорусі. Тут криється ще одна каверза. З високою ймовірністю діти з України під приводом «відпочинку» потрапляють до численних білоруських військово-патріотичних таборів для підлітків і молоді. А одна з особливих рис таких таборів – цілеспрямований розвиток ненависті, зокрема, щодо поляків та українців.

У таких таборах діти та підлітки, які приїхали з України, неминуче зазнають жорсткого ідеологічного впливу і психологічного насильства. Причому відбувається це – принаймні формально, – за згодою їхніх батьків чи опікунів.

Ось декілька прикладів: є свідчення того, що вивезені з України діти відпочивали у молодіжному таборі «Дубрава» (село Ясковичі Солігорського району), що належить ВАТ «Білоруськалій», тобто найбільшому державному підприємству Білорусі.

Достеменно відомо, що дітей з України у «Дубраві» у великих кількостях утримували, зокрема, у вересні та жовтні 2022 року. Як писали білоруські держЗМІ, лише у першому завозі було 350 дітей з України. Їх відправляли у Білорусь через російське місто Ростов-на-Дону. З білоруського боку в цьому взяли участь представники Білоруської спілки молоді, підприємств ВАТ «Білоруськалій», Мінської обласної організації Білоруської профспілки працівників хімічної, гірничої та нафтової галузей промисловості. Раніше організатори заявляли про проведення трьох змін, у рамках яких у табір привезуть 1 050 дітей з України.

Наприклад, 22 вересня 2022 року 350 відпочиваючих у таборі «Дубрава» – це лише перша зміна з Донбасу у Білорусі. Здебільшого серед них хлопці із соціально незахищених категорій: діти, у яких загинули батьки, діти воюючих, усиновлені та діти з обмеженнями.

Окрім іншого, з українськими дітьми у цьому таборі зустрічався представник Білоруської православної церкви, єпископ Слуцький і Солігорський Євсевій. Іншим відвідувачем став колишній посол Росії у Білорусі, а зараз – державний секретар Союзної держави Дмітрій Мєзєнцев. Він відвідав дитячий табір 25 жовтня 2022 року. Дмітрій Мєзєнцев на тій зустрічі розповів, що українських дітей планують вивозити й у інші регіони та табори, а гроші для цього в союзному бюджеті знайдуть.

Іще одна партія дітей з окупованих територій України прибула у Мінськ 14 жовтня 2022 року. У Мінську групу зустрічали представники Благодійного фонду імені Олексія Талая, волонтери, студенти, а також байкери – «Нічні валькірії» та «Нічні вовки». У цій групі були хлопці з Донецька, Маріуполя, Кіровська, Дебальцевого, Волновахи, Горлівки, Іловайська й інших міст. Відомо, що їхній приїзд до Білорусі курирував радник посольства РФ у Білорусі – керівник групи гуманітарної співпраці Сєргєй Афонін.

Потрібно сказати, що представники Білоруської православної церкви (яка перебуває у прямому підпорядкуванні Московського патріархату) регулярно зустрічаються з дітьми, яких вивезли в Білорусь з України. Наприклад, 5 січня 2023 року діти з Горлівки зустрілися з митрополитом Мінським і Заславським Веніаміном, Патріаршим Екзархом усієї Білорусі. Такі зустрічі – важлива частина опрацювання українських дітей у дусі ідеології «русскава міра».

У жовтні 2022 року голова Мінської обласної організації профспілки працівників хімічної, гірничої та нафтової промисловості Дмитро Швайба, зокрема, заявив, що українські діти, які прибули з окупованих територій, можуть здобути освіту в середньо-спеціальних навчальних закладах Білорусі, навіть із можливою стипендією, щоби продовжити навчання з розміщенням у гуртожитках та з подальшим працевлаштуванням. Ідеться про те, що далі ці українці працюватимуть гірниками в Білорусі на «Білоруськалії».

4 квітня 2023 року до Мінська залізницею прибула чергова партія українських дітей з окупованих територій – 350 осіб. Частина дітей – сироти з дитячого будинку міста Антрацит, частина – діти з Маріуполя та Горлівки, які мають батьків.

25 квітня 2023 року в Гомель у дитячий оздоровчий табір «Дубрава» привезли дітей з окупованих територій Запоріжжя. Загалом заплановані три такі рейси.

Як зізнаються організатори подібних поїздок, у 2023 році вони планують активно завозити до Білорусі дітей з окупованих росіянами територій України.

Міжнародний Центр Громадянських Ініціатив «Наш Дом»

Оригінал розслідування – за цим покликом на сайті організації