Лукашенко не виключив можливість «покласти» росію – велике інтерв’ю хитрого бульбофюрера

Олександр Левченко

Радник міністра з питань тимчасово окупованих територій України. Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Президент Білорусі Олександр Лукашенко дав інтерв'ю для телепрограми "Великі недільні вісті" на телеканалі "росія". Очевидно, що за задумом пропагандистів поява Лукашенка на центральному російському каналі має продемонструвати беззастережну підтримку союзників Росії.

Однак на фоні путіна, який, по суті, самоусунувся від Курська і фанатично домагався взяття чергового села на Донбасі, білоруський президент виглядав набагато прагматичнішим, розуміючи, що ситуація для кремля далеко не виграшна, тому вимушено посилав у публічний простір навмисне стримані сигнали.

Звертає увагу поява Лукашенка в ефірі в кризовий для путіна час. Збройні сили України активно просуваються в Курській області російської федерації, контролюючи вже більшу територію, ніж росія з величезною напругою та колосальними втратами захопила в Україні з початку 2024 р.

Інтерв'ю стало своєрідним класичним пропагандистським шоу, покликаним хоч якось «підбадьорити» росіян з огляду на події у Курській області і інертності влади, підтримати згаслу віру в непогрішність рішень путіна і непереможність російської армії, що залишила російський кордон відкритим.

путін за традицією мовчить, як він це робив завжди в кризових ситуаціях. І Лукашенку доводиться рятувати становище, звертаючись до російської телевізійної аудиторії, яка звикла до ура-патріотичних промов одіозних державних пропагандистів та умиротворених промов російських політиків.

Курська криза шокувала не тільки кремль, а й російських журналістів, перш за все, патріотичного штибу. Одним словом, білоруський президент виступив у традиційній для себе ролі кризового менеджера. Тільки тепер йшлося про путіна та росію в цілому.

Той факт, що у ролі інтерв'юера виступив досвідчений журналіст і депутат державної думи російської федерації Євген Попов вкотре свідчить про тотальну підконтрольність кремлю всіх медіа, прагнення створити сприятливу «державну» картинку того, що відбувається, і не допустити проникнення в інформаційний простір тверезі роздуми, що кремль дедалі більше втягує власне населення у війну. Російські телеглядачі, підбадьорювані істериками Соловйова і Скабеєвой схоже до кінця, не усвідомили, що війна прийшла до Росії. І привів її саме незмінний російський правитель путін.

Лукашенко не вперше зображує з себе авторитетного міжнародного експерта. Для російського міністерства закордонних справ це має бути прикро. Очевидно, що словам С. Лаврова не вірить уже ніхто – ні міжнародна громадськість, ні власна російська аудиторія, а можливо, і президент путін. Не дарма у МЗС рфнове призначення. Днями путін призначив Сергія Бутіна першим заступником міністра закордонних справ рф. Схоже, зірка Лаврова починає закочуватися. Тому Лукашенко з властивою йому проникливістю не проминув заповнити порожнечу, що утворилася. Серед гарячих інформаційних тем, за якими Олександр Лукашенко дав докладні відповіді - інцидент з порушенням українськими безпілотниками повітряного простору Білорусі, «червоні лінії» у питаннях безпеки, події в Курській області.

Насправді, червоні лінії генеруються москвою, а Лукашенко тільки повторює цю мантру. Уповільнена і незрозуміла реакція кремля на події в Курській області свідчить про те, що в оточенні путіна чудово розуміють умовність «червоних ліній» та відверту слабкість цієї доктрини. Тим паче, що Захід у неї не вірить і не боїться їх переступати.

Із початком СВО «червоні лінії» перетиналися неодноразово. З проникненням Збройних Сил України в Курську область йдеться вже не про лінії, а про втрату цілих російських територій. Фактично, російський кордон як ті самі горезвісні «червоні лінії» перестав існувати. Звідси й міркування про нібито порушення українськими безпілотниками білоруського кордону та спроби вибудовувати «червоні лінії» для країн Балтії (Литва, Латвія), наприклад, у питанні перетину кордонів цих країн автомобілями з білоруськими номерами.

Лукашенко страшенно боїться бути втягнутим у війну, бо чудово розуміє хиткість свого становища та небажання армії вплутуватися у путінську авантюру. Лукашенко, на відміну від путіна, не прагне перенести бойові дії на свою територію. А з огляду на протестний рух у Білорусі, будь-яка спроба заявити про активну участь у війні може коштувати йому влади.

Міркування Лукашенка про сателітів Заходу виглядають як жалюгідна спроба самоіронії. Адже він, лідер нібито самостійної країни, має щосили рятувати свого патрона, який перший з російських лідерів з часів Другої світової війни допустив вторгнення іноземних військ на свою територію. І не тільки це припустив, але й далі воліє вдавати, що все йде «за планом» і сторковики цілком можуть бути використані у війні, стати «витратним матеріалом», як це було в Афганську чи Чеченські війни. \

Становище Лукашенка вкрай хитке. Адже невдачі Росії та падіння Путіна автоматично означають падіння його самого. З іншого боку, він намагається забезпечити собі простір для маневру, заручившись підтримкою Китаю. Навіть молодшого сина вирішив навчати в Пекінському університеті, а Москву, у разі чого, також можна звинуватити у порушенні горезвісних «червоних ліній», але вже щодо Білорусі.

Одне з питань стосувалося відповіді з боку українського МЗС на заяву МЗС Білорусі щодо порушення безпілотниками повітряного простору країни. Українські офіційні особи відповіли, що в цій темі нема чого й обговорювати, це не те, про що варто замислюватися. Олександр Лукашенко наголосив, що був змушений реагувати за всіма напрямками, коли безпілотники нібито вторглися на білоруську територію. Між тим Лукашенко вважає за краще не помічати того очевидного факту, що саме російські безпілотники щонайменше 10 разів літали над територією Білорусі, і не просто літали, а падали та вибухали, створюючи пряму загрозу населенню та об'єктам інфраструктури.

Лукашенко відкрито зізнається в небажанні допомагати росії закривати величезну лінію фронту, яка ще більше розтягнулася в результаті заходу ЗСУ до Курської області. Крім того, він відкрито визнає провальну стратегію мобілізації. На відміну від путіна, Лукашенко чудово розуміє, що це може стати поштовхом для суспільних заворушень, особливо зараз, коли на оборону Курської області перекидають строковиків з усієї росії.

"Ми не хочемо ескалації, і ми не хочемо війни проти всього НАТО», - наголосив Лукашенко. Але якщо вони це зроблять і на це підуть, у нас іншого виходу не буде. І ніяких "червоних ліній" не буде. Цей войовничий пасаж насправді не про НАТО, якого Лукашенко боїться, бо розуміє, що росія за нього, як і за інших своїх союзників і сателітів, не заступиться, а власне про кремль. "Ви готові натиснути "червону кнопку"?" - запитав журналіст Лукашенко, який чудово розуміє, що він не має жодного права натиснути «червону кнопку», оскільки білоруська влада не контролює ядерну зброю, розміщену росією на території Білорусі. Насправді це дуже серйозний урок усім країнам ОДКБ, оскільки вас можуть втягнути у війну, навіть ядерну, без вашої на те згоди. Просто пустіть москву на свою територію. Але тут прозвучала дуже цікава пропозиція білоруського диктатора: "Давайте сядемо за стіл переговорів та закінчимо цю бійку. Вона ні українському народу, ні росіянам, ні білорусам не потрібна. Вони на заході хочуть, щоб ми один одного знищили". Практично це пропозиція переговорів. путіну «після Курська» якось незручно наполягати на переговорах, хоч і дуже хочеться. Ось тут і став у нагоді сателіт з Мінська.

Олександр Лукашенко прокоментував вторгнення українських військових до Курської області росії. Побічно визнавши слабкість російського кордону та загартованість у боях української армії. Він підкреслив, що ескалація конфлікту може закінчитися найсумнішим чином для української держави. "Якщо буде ось так, як під Курськом, це буде ескалація, яка закінчиться знищенням України. Імперію цю ще ніхто не перемагав і не переможе. Яке НАТО тут впорається? В американців одна політика - Європу зіштовхнути з росією. Нехай б'ються. А вони потім розбиратимуться на Сході з китайцями".

Практично Лукашенко прямо заявив, що вигодонабувач цієї ситуації є Китай. Що ж до непереможної імперії, історія свідчить, що як імперія (з 1721 до 1917 р.) росія катастрофічно програвала війни кілька разів. У 1856 р. Кримську війну, у 1905 р. війну з Японією та у 1917 р. з Німеччиною та Австро-Угорщиною.

Лукашенко нагадав про додаткове загострення обстановки на кордоні наприкінці червня – на початку липня ц. р., коли велася підготовка до параду у Мінську на День Незалежності. Тоді до Білорусі, зокрема з Росії, перемістилося чимало літальних апаратів та підрозділи сухопутних військ. Олександр Лукашенко розповів, що потім каналом комунікації, який існує з українськими спецслужбами, вдалося обговорити ситуацію та відвести зайві війська. Це підтвердження того, що запорука стабільності Білорусі та безпеки самого Лукашенка – готовність до контактів з українською стороною, а не ультиматуми у стилі путіна. Росіянам варто задуматися, що безкомпромісна позиція кремля та міфічні умови припинення СВО виглядають як свідчення крайньої віддаленості Путіна та його оточення від реальності.

Олександр Лукашенко вбачає небезпеку Третьої світової війни у ​​разі введення військ НАТО в Україну. "Можливість "покласти" росію. Україна цього не зробить. А хто? Захід. НАТО. Якщо вони введуть війська НАТО, це Третя світова війна. Тому що потім буде застосована і тактична, і стратегічна ядерна зброя, і відповідь буде миттєвою і моторошною. Вони ж це теж розуміють і ми це розуміємо. Тому треба сісти за стіл переговорів", - заявив білоруський диктатор.

Це, мабуть, найголовніша змістовна частина інтерв'ю Лукашенка. При цьому не найприємніша для російської аудиторії, бо вірний путінський васал припускає можливість «покласти» росію (щоправда, Заходом, а не Україною). Сам факт цього, а також заклик до переговорів свідчить про побоювання, що режим путіна банально не впорається із ситуацією і краще заздалегідь озвучити угодовську позицію, аніж потім опинитися у стані переможених.

Лукашенко фіналізував своє інтерв'ю словами, що люди в Білорусі звикли, що саме він перебуває на цій посаді, але ж так буде не завжди. "Треба розуміти, що прийде інша людина — це неминуче». Схоже, що Лукашенко, на відміну від путіна, чітко усвідомлює хиткість свого становища і потихеньку готує «публіку» до свого можливого, зокрема, вимушеного відходу. Ось і все. Завіса.

Фото - Президент Білорусі Олександр Лукашенко/Getty Images