Готовність до нової мобілізації, тиск з боку ЄС і глухий кут у переговорах — огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Москва готова до нової мобілізації, аналіз чергових перемовин у Стамбулі та ситуація з відмовою ЄС від російського газу - в рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк, експерти  Антон Оксентюк та і Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий дайджест #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

росія технічно готова до нової хвилі мобілізації. ФСБ отримало доступ до електронного реєстру призовників

В російському медіапросторі почали поширювати інформацію про те, що фсб вже отримала доступ до електронного реєстру призовників та почала активно використовувати його на кордоні. Слід нагадати, що мова йде про відповідну систему, розробкою якої займалися весь 2024 рік. Вона дозволяє перевести в онлайн-формат призовну систему, при цьому не потрібно фізично надавати повістки росіянам.

Але головною суттю цього реєстру повинна була стати заборона для призовників виїжджати за кордон у момент отримання повістки. Для цього розроблялася система зв’язку між міноборони рф і фсб. Адже остання відповідає за кордон за виїзд росіян з країни та раніше не мала технічної можливості перевіряти людей на наявність повісток. Тепер же ця ситуація змінилася і ми можемо констатувати, що система електронного реєстру повісток повноцінно запрацювала.

Уся ця робота, яку провадили російські чиновники протягом останніх двох років, була спрямована на технічну підготовку до можливості провести потенційну другу хвилю мобілізації. І якщо брати до уваги новини про активний початок роботи електронного реєстру у різних регіонах росії, а також інформацію про запровадження цілорічного призову, то ми приходимо до висновку, що тепер кремль технічно готовий в будь-який момент оголосити мобілізацію.

Російський центробанк знижує ключову ставку

Рішення Банку росії вдруге поспіль знизити ключову ставку, цього разу з 20% до 18%, є знаковою подією, що сигналізує про певні зміни в монетарній політиці країни. Після різкого підвищення ставки до 20% у лютому, що було реакцією на екстремальну волатильність та ризики для фінансової стабільності, центральний банк тепер обережно повертається до більш м'якої грошово-кредитної політики. Це послідовне зниження, яке почалося з червня, відображає комплекс факторів, що впливають на російську економіку.

Першочергово, лютневе підвищення ставки було спрямоване на стримування інфляційних очікувань, підтримку курсу рубля та запобігання паніці на фінансових ринках. Ймовірно, поточне зниження відображає оцінку «Банком росії» того, що найгостріший період фінансової нестабільності позаду. Рубль зміцнився, а інфляційний тиск, хоч і залишається високим, міг дещо послабитися порівняно з піковими значеннями. Однак, крім стабілізації, зниження ставки також може бути продиктоване необхідністю стимулювання економічної активності. Висока ключова ставка робить кредити дорогими, що стримує інвестиції та споживання. В умовах економічного спаду, який переживає росія під тиском санкцій, центральний банк може прагнути полегшити доступ до фінансування для бізнесу та населення, щоб запобігти глибшому падінню ВВП. Це дозволить знизити вартість запозичень для комерційних банків, а отже, і для кінцевих споживачів.

Зниження ключової ставки матиме багатогранні наслідки для російської економіки. Перший, найбільш очевидний наслідок, – інфляція. Хоча «Банк росії», ймовірно, вважає інфляційні ризики керованими, подальше зниження ставки може призвести до нового витка зростання цін, особливо якщо економічна активність почне відновлюватися, а пропозиція товарів і послуг буде обмеженою.

Варто підкреслити, що для банків та позичальників це позитивний сигнал. Зниження ставки означає здешевлення кредитів, що може призвести до зростання обсягів кредитування для бізнесу та іпотеки для населення. Це потенційно стимулюватиме інвестиції та споживчий попит. Але варто відзначити, що ставка все одно занадто висока для відчутного зниження ціни кредитів.

Теоретично, зниження ставки може чинити тиск на курс рубля, оскільки знижує привабливість рублевих активів для іноземних інвесторів. Однак в умовах жорсткого валютного контролю та обмежень на рух капіталу, вплив на курс може бути менш вираженим, ніж у звичайних умовах вільного ринку. Курс рубля в основному буде залежати від торгового балансу та динаміки експортних доходів.

Здешевлення кредитів може надати підтримку окремим секторам економіки, сприяючи відновленню виробництва та послуг. Проте масштаб цього ефекту залежатиме від загального економічного клімату, рівня невизначеності та ефективності інших державних програм підтримки.

Рішення про зниження ставки є делікатним балансуванням між необхідністю контролювати інфляцію та потребою стимулювати економічне зростання. «Банк росії», ймовірно, буде уважно відстежувати динаміку інфляції, споживчої та інвестиційної активності, а також геополітичну ситуацію перед прийняттям подальших рішень. 

Подальші кроки «Банку росії» залежатимуть від багатьох факторів. Якщо інфляційний тиск знову посилиться, або курс рубля почне різко девальвувати, центральний банк може бути змушений повернутися до більш жорсткої політики. Однак якщо економічний спад виявиться більш глибоким, ніж очікувалося, можливо, ми побачимо подальше, хоч і обережне, зниження ставки в надії на стимулювання відновлення. Ця динаміка свідчить про те, що монетарна політика росії залишається в режимі адаптації до безпрецедентних викликів.

Відмова від російського газу

Європейський Союз знову демонструє рішучість у прагненні зменшити свою залежність від російських енергоносіїв. На тлі геополітичної напруженості та усвідомлення важливості енергетичної безпеки Європейський парламент активно розглядає пропозицію про повну відмову від російського газу вже до січня 2027 року. Це на рік раніше, ніж початковий план Єврокомісії, що передбачав поетапну відмову до січня 2028 року, і свідчить про посилення амбіцій та політичної волі всередині ЄС.

Пропозиція, висунута впливовими депутатами, такими як Інесе Вайдере та Вілле Нііністё, є не просто символічним жестом. Вона відображає зростаюче усвідомлення необхідності прискореної диверсифікації джерел постачання енергії та розвитку внутрішніх потужностей. Перенесення термінів на рік раніше є амбітним кроком, який вимагатиме значних зусиль та інвестицій з боку країн-членів. Хоча дипломати з країн ЄС висловлюють сумніви щодо швидкого погодження цього прискореного терміну, євродепутати, ймовірно, використовуватимуть його як важіль для просування інших ініціатив, спрямованих на посилення тиску на російський енергетичний сектор.

Ключовим мотивом для прискореної відмови від російського газу є не лише економічна, а й політична незалежність. Залежність від російських енергоносіїв довгий час була джерелом впливу кремля на європейську політику. Скорочення цієї залежності є стратегічно важливим кроком для зміцнення суверенітету ЄС та його здатності діяти незалежно на міжнародній арені. Пропозиції, висунуті Вайдере та Нііністё, виходять за рамки простого припинення імпорту. Вайдере пропонує зобов'язати уряди штрафувати та відбирати ліцензії на торгівлю енергоносіями у компаній, які порушують правила, що може стати потужним інструментом для примусу до дотримання нових норм. Нііністё ж йде далі, виступаючи за повну заборону імпорту російської нафти з січня 2027 року, що свідчить про комплексний підхід до зменшення енергетичної залежності від росії. Ці заходи, у разі їх прийняття, матимуть значний вплив на енергетичний ландшафт Європи та на економіку росії.

Незважаючи на високий рівень політичної волі, реалізація цих планів стикається з низкою викликів. Готовність окремих країн-членів, таких як Угорщина та Словаччина, які досі значною мірою залежать від російського трубопровідного газу, до повного та швидкого припинення імпорту залишається під питанням. Однак механізм "кваліфікованої більшості" при прийнятті остаточного рішення означає, що їхні голоси не зможуть заблокувати загальноєвропейське рішення, що надає Європарламенту значний простір для маневру.

Майбутнє голосування в Європарламенті восени стане ключовим моментом, який визначить темп та амбіції ЄС у сфері енергетичної незалежності. Якщо пропозиція про прискорену відмову від російського газу буде прийнята, це стане чітким сигналом як для москви, так і для світових енергетичних ринків про рішучість Європи переглянути свої енергетичні пріоритети. Цей крок не лише зміцнить енергетичну безпеку Європи, а й матиме довгострокові геополітичні наслідки, сприяючи переформатуванню світових енергетичних потоків.

Новий раунд перемовин у Стамбулі

Третя зустріч делегацій росії та України в Стамбулі, що тривала не більше як  38 хвилин, стала найкоротшою з моменту відновлення контактів між москвою та Києвом у Туреччині у травні. Ця тенденція до скорочення тривалості переговорів, що почалася після першої зустрічі (близько півтори години) та другої (приблизно 1 година 15 хвилин), викликає питання щодо їхньої ефективності та перспектив досягнення значних результатів.

Російські державні інформагентства, як-от, "риа новости" та “ТАСС”, зафіксували початок зустрічі о 20:38 за московським часом і її завершення о 21:16. Ці дані свідчать про мінімальну тривалість. Більше того, повідомлення "риа новости" о 21:04 про запрошення журналістів на прес-підхід російської делегації може вказувати на те, що сама розмова між делегаціями могла бути ще коротшою, ніж 38 хвилин. Перед офіційною зустріччю голови переговорних груп, Володимир Мединський та Рустем Умеров, провели приватну розмову. Цей формат "один на один" може бути спробою знайти спільні точки дотику або прояснити позиції до початку ширшої дискусії з делегаціями.

За інформацією "риа новости", переговори мали завершитися в середу і не продовжуватися в четвер, що також підкреслює їхню стислість. Склад делегацій, ймовірно, повторював попередній раунд переговорів від 2 червня, що може свідчити про відсутність суттєвих змін у переговорних командах та, можливо, у їхніх мандатах.

Наразі єдиним публічно оголошеним результатом третього раунду переговорів є домовленість про обмін військовополоненими та цивільними, що перебувають у полоні. Це, безумовно, важливий гуманітарний крок. Однак відсутність інших деталей та конкретних домовленостей щодо ключових політичних питань конфлікту вказує на те, що сторони залишаються далекими від всеосяжного врегулювання.

Скорочення тривалості зустрічей можна інтерпретувати по-різному.

По-перше, це може бути прямим свідченням відсутності прогресу: якщо сторони не бачать сенсу в тривалих обговореннях через глибокі та непереборні розбіжності у позиціях, то тривалість переговорів логічно зменшується.

По-друге, це може вказувати на вичерпання порядку денного: можливо, обмежена кількість питань, за якими є хоч якийсь потенціал для домовленостей, швидко вичерпується, залишаючи сторонам мало тем для обговорення.

По-третє, короткі зустрічі можуть бути сигналом про несприятливу динаміку переговорного процесу або про те, що основні рішення приймаються за межами переговорного столу, а самі зустрічі слугують лише формальним майданчиком. Поки що переговорний процес у Стамбулі, здається, зосереджений лише на гуманітарних аспектах, що є важливим, але не вирішує головних розбіжностей, що стосуються територіальної цілісності та суверенітету. Подальші перспективи діалогу залишаються невизначеними, і, ймовірно, сторони чекають на зміни на фронті або на зовнішньополітичні імпульси для продовження змістовних переговорів.