Геноцидний Мертвечук

Завжди милувався радянським і пострадянським самонавіюванням. Це коли якась завідома ахінея, написана пересічним клерком з відділу пропаганди суто для обдурювання населення через темники та «найкращих у світі журналістів», потім поступово ставала ідеологічною нормою та визначала поведінку як самого цього клерка, так і його високого керівництва.

Про це можна довго розповідати у різних сферах, але я про найболючіше наразі для багатьох пострадянських персонажів. Про Нюрнберзький трибунал, а радше про міф про нього, який декілька десятирічь крутили радянські агітатори.

Докрутилися до декількох поколінь «осіб, що приймають рішення» або інших, що смачно, із підмахуванням, обслуговують цих осіб, які зводять свої пізнання у міжнародних відносинах та протидії нацизму до цього радянського міфу. Ну ще й звісно до «кіно про Штірліца».

І на цьому тлі приймають справжні, а не кінематографічні рішення. Ну ось, наприклад, наразі російські спецслужби цілком усерйоз вирішили вийняти зі свого пошкрябаного сейфу пана Медведчука та через нього почати цілу «спецоперацію» про фейковий «міжнародний трибунал над українським нацизмом», розпочавши із «програмної статті».

Цікаво, що сам видатний українофоб цю статтю явно не писав І навіть не вичитував, бо вона разюче відмінна від його графоманського стилю та за рівнем концентрації канцеляризмів радше нагадує умовну службову доповідну якогось «кадрового» полковника фсб.

Мета статті й операції загалом проста: крім загального «нагнітання страстей» учергове зірвати ратифікацію Києвом Римського Статуту. Але, як завжди, нерозуміння міжнародного права та міжнародних відносин, тотальна некомпетентність людей біля пошкрябаних сейфів зіграла із авторами «інформаційної спецоперації» злий жарт.

Та річ навіть не в тому, що у «статті Медведчука» раптово захищають «українське правосуддя» в особі Тупицького та Вовка, роблячи для відповідних колаборантів чергову «явку з повинною».

Автор «Нюрнберзьких тез Медведчука» вирішив «піти з козирів» і розлого розповідає про «геноцид хунтою населення Донбасу» як начебто «підставу» для агресії рф.

Нагадаю, що до лютого 2022 року такі тези спокійно та рутинно крутив офіційний Кремль через усю свою машину брехні, аж поки його не піймали за язика та не потягли до Міжнародного Суду ООН.

Бо рф намагалася прикривати власну агресію неіснуючим «геноцидом» і тим самим потрапила «під враження» профільної конвенції ООН, яку перекручувала. Примітно, що після визнання Міжнародним Судом прийнятності позову України офіціоз агресора виключив слово «геноцид» із меню своїх фейків.

І якщо хтось може вважати, що «стаття Медведчука» - це просто «думка особи», то з цим Міжнародний Суд явно не погодиться.

Адже вона не лише вийшла у державних медіа рф: Медведчука свого часу рф офіційно виміняла на українських полонених, і він перебуває під очевидним контролем Кремля як залежна від нього особа. Тож наразі те, що від його імені продукують, є прямою відповідальністю російської держави.

Зокрема й у Гаазі, куди дійсно має немаленькі шанси потрапити й сатанинський кум, і його сумнозвісні куратори, але явно не в тій ролі, яка їм би сподобалася.

Борис Бабін, громадський і політичний діяч, доктор юридичних наук, професор (сторінка у FB)