Економічна криза і вторгнення російських дронів у Польщу, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Російська атака дронів на Польщу, підняття податків для порятунку військового бюджету та інтенсифікація українських ударів по нафтогазовій інфраструктурі рф, - в рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк, експерти  експерти Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор  представляють новий щотижневий дайджест #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Проблеми в російській економіці. Уряд готується підвищувати податки для “порятунку” бюджету

Незважаючи на офіційний наратив про стабільність та стійкість, російська економіка зіткнулася з глибокими системними викликами, які все більше ставлять під сумнів її довгострокову життєздатність. Падіння доходів від продажу нафти й газу, зростаючий бюджетний дефіцит та внутрішні проблеми в ключових секторах змушують кремль вдаватися до болючих рішень, які перекладають фінансовий тягар на плечі населення та бізнесу. Ці заходи, у поєднанні з жорсткою монетарною політикою Центрального банку, створюють картину економіки, що намагається втриматися на плаву, але ціною значних внутрішніх потрясінь.

Основою всіх економічних проблем, що накопичились, є стрімке зростання бюджетного дефіциту. За перші вісім місяців 2025 року він сягнув 4,2 трлн рублів, або 1,9% ВВП. Ця ситуація є прямим наслідком скорочення нафтогазових доходів, які разом з ПДВ забезпечували 70% надходжень до федерального бюджету у 2024 році. Перед урядом постала дилема: скорочувати видатки або шукати нові джерела доходу. Вибір був зроблений на користь другого варіанту. За інформацією The Bell та Financial Times, уряд не планує урізати державні витрати, особливо ті, що пов’язані з військовим сектором. Натомість, основний акцент робиться на підвищенні податкового навантаження. Головним інструментом для покриття дефіциту обрано підвищення податку на додану вартість (ПДВ) з 20% до 22%. Очікується, що цей крок може принести додатково 1 трлн рублів на рік. Хоча обговорюється можливість зробити винятки для соціально значущих товарів, зростання ПДВ неминуче призведе до підвищення цін на більшість товарів і послуг, безпосередньо зачіпаючи кожного громадянина. Замість того, щоб обмежити власні витрати уряд вирішує змусити населення «менше їсти». Це рішення є болючим, оскільки вже в січні 2025 року влада підвищила податок на прибуток до 25% та максимальну ставку ПДФО до 22%, але цього виявилось недостатньо для балансування бюджету.

Бюджетні проблеми тісно пов’язані й з жорсткою монетарною політикою Центрального банку. Рішення ЦБ знизити ключову ставку лише на 1% (до 17%) викликало різку критику в російському політикумі. Голова ЦБ Ельвіра Набіулліна пояснила, що обережність була зумовлена саме невизначеністю щодо бюджетної політики та побоюваннями щодо зростання дефіциту, за її словами, рада директорів ЦБ обирала між 17% і 18%, і навіть не розглядала варіант зниження до 16%, як очікував ринок. Це свідчить про те, що ЦБ боїться надмірного «накачування» економіки грошима, яке може призвести до неконтрольованої інфляції, особливо на тлі зростаючого бюджетного дефіциту. Ця позиція ЦБ входить у прямий конфлікт із поглядами багатьох депутатів держдуми. Наприклад, російський депутат Міхаіл Делягін назвав рішення ЦБ «шокуюче розчаровуючим» і звинуватив «ліберальних бухгалтерів» у тому, що вони свідомо утримують економіку в «колоніальному стані» та дозволяють грошам йти у фінансові спекуляції замість реального сектору. Голова комітету держдуми з промисловості та торгівлі Владімір Гутенєв закликав до більш агресивного зниження ставки до 8-10% до кінця року, щоб «знову запустити мотор економіки на високих оборотах». Ця публічна дискусія показує, що єдиного бачення виходу з кризи немає, а рішення ЦБ, спрямовані на стабілізацію, викликають протест у тих, хто прагне стимулювати зростання будь-якою ціною.

Загальна картина, що вимальовується з аналізу останніх подій, є вкрай тривожною для російської економіки. Стратегія, обрана кремлем для боротьби з дефіцитом, є контрпродуктивною у довгостроковій перспективі. Замість того, щоб проводити структурні реформи та скорочувати військові витрати, уряд продовжуватиме перекладати “тягар” на громадян та бізнес через податки та погіршення умов для роботи. Це не тільки стримує економічне зростання, але й створює потенціал для зростання соціальної напруги. Поєднання кількох криз – монетарної, фіскальної, аграрної та логістичної, вказує на те, що російська економіка зіткнулася не просто з зовнішнім тиском санкцій, а з глибокими внутрішніми проблемами.

Вторгнення російських дронів у Польщу

Інцидент, що стався 10 вересня 2025 року, коли 19 російських безпілотників «Гербера» порушили повітряний простір Польщі, став чимось більшим, ніж просто порушенням кордону. Це була чітка провокація та частина нової, більш масштабної стратегії росії, спрямованої на перевірку рішучості НАТО і поступове підвищення ставок у гібридному конфлікті з Європою. Подія відбулась на тлі низки тривожних заяв та військових маневрів, які вказують на те, що москва готується до тривалого протистояння і, можливо, навіть до прямого конфлікту з Північноатлантичним альянсом.

Дронова атака на Польщу не була ізольованим випадком, а органічно вписалася в ширший контекст ескалації, яку росія планомірно розгортає. За кілька тижнів до цього секретар Ради безпеки рф Ніколай Патрушев заявив, що Балтійське море стало «новим полем битви» після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО. Ця заява, по суті, стала попередженням про те, що кремль відтепер розглядає регіон як потенційну зону конфлікту. Одночасно, Дмітрій Медведєв під час свого візиту до Карелії анонсував початок будівництва фортифікаційних споруд на кордоні з Фінляндією. Крім того, на території Білорусі та росії проходять масштабні військові навчання «Запад-2025», що мають відверто наступальний характер. Усі ці події створюють єдину картину: росія свідомо підвищує градус напруги, готуючи як свою армію, так і власне суспільство до ідеї прямого протистояння з Альянсом. Кульмінацією цієї стратегії став ще один інцидент 13 вересня, коли російський дрон залетів у повітряний простір Румунії, країни-члена НАТО, що також стало черговим тестом на реакцію Альянсу.

Усі ці дії росії, від риторичних заяв Мєдвєдєва та Патрушева до військових навчань та, зрештою, безпосередніх провокацій з дронами, є частиною добре продуманої стратегії. Росія не прагне розпочати повномасштабну війну негайно, але вона поступово підвищує рівень ескалації. Мета кремля – змусити Європу звикнути до постійної напруги, до порушень кордонів, до військових навчань біля їхніх рубежів. З кожним таким інцидентом поріг чутливості європейських лідерів та суспільств знижується. Коли черговий російський дрон влітає в повітряний простір країни НАТО, це вже не сприймається як надзвичайна подія. Це стає «новою реальністю». Це дозволить росії в майбутньому підвищувати ставки, не боячись різкої та рішучої відсічі, а навпаки, розраховуючи на звичну, обережну реакцію. Іншими словами, росія репетирує не лише військові маневри, але й реакцію НАТО, готуючи ґрунт для більш серйозних дій у майбутньому.

Інтенсифікація українських атак по нафтовій інфраструктурі рф

Протягом останніх кількох тижнів ми продовжуємо спостерігати за інтенсифікацією ударів українських безпілотників по російській нафтовій інфраструктурі, які відновились влітку 2025 року і стали однією з ключових подій, яка кардинально змінює економічну та соціальну ситуацію в росії. Ця кампанія, що охопила як нафтопереробні заводи (НПЗ) у глибині країни, так і експортні порти на Балтійському морі, перетворилася на ефективний інструмент тиску на кремль. Її вплив у першу чергу відчувається саме у фінансових втратах. Фактично вперше з початку повномасштабного вторгнення ми спостерігаємо реальні фізичні наслідки бойових дій саме всередині росії. Ця стратегія, яку Київ вперше запропонував ще наприкінці 2023 року, тривалий час стримувалася через побоювання адміністрації Байдена щодо можливого зростання світових цін на нафту. Однак, влітку 2025 року, після зняття негласного вето з боку Вашингтона, українські сили розпочали нову хвилю атак.

Українські дрони завдають подвійного удару по російській нафтовій галузі. По-перше, вони виводять з ладу НПЗ, що призводить до внутрішнього дефіциту палива. По-друге, вони атакують експортну інфраструктуру, що безпосередньо впливає на доходи Кремля від продажу нафти за кордон. Серія успішних атак на такі підприємства, як «Башнефть-Новойл» в Уфі, НПЗ у Рязані, а також заводи в Самарській та Краснодарській областях, значно знизила потужності російської нафтопереробки. За різними оцінками, росія втратила від 17% до 20% своїх потужностей, що призвело до дефіциту палива та різкого зростання цін усередині країни. Російська пропаганда, намагаючись приховати реальні причини, пояснює це «сезонним попитом» або «позаплановими ремонтами», але навіть в кремлівських ЗМІ все частіше проскакують згадки про удари дронів.

Атаки поширились і на експортні порти. Порт Приморськ на Балтійському морі, через який відправляється понад чверть усієї російської морської нафти, тимчасово призупинив відвантаження після атаки українських БПЛА 12 вересня. У порту загорілися два танкери класу Aframax, а також були пошкоджені нафтоперекачувальні станції, що забезпечують поставки до іншого балтійського порту – Усть-Луги, який сам працює на половину потужностей після попередньої атаки в серпні. Враховуючи, що Приморськ експортував у серпні близько 1,15 млн барелів нафти щодня, збій у його роботі може завдати серйозного удару по доходах кремля.

Парадоксально, але на тлі пошкоджень інфраструктури, російський експорт сирої нафти досяг тримісячного максимуму. Цей феномен пояснюється тим, що нафта, яка раніше йшла на переробку, тепер перенаправляється на експорт. Росія змушена переорієнтувати свої потоки до портів, що залишаються функціональними, зокрема до Новоросійська на Чорному морі, де експорт зріс до найвищих показників з 2022 року. За тиждень до 7 вересня морський експорт нафти з росії зріс до 3,34 млн барелів на день. Це свідчить про глибокі зміни у російській енергетичній стратегії. Замість переробки нафти, росія все більше залежить від її експорту в сирому вигляді. Ця ситуація створює вигідні умови для головних покупців — Китаю та Індії, які, попри загрозу нових санкцій з боку США, збільшують закупівлі, користуючись можливістю отримати нафту зі знижками. У цьому контексті, атаки на НПЗ, по суті, сприяють продажу російської сировини за нижчою ціною.

Новий китайський порт для російського СПГ

За останній тиждень стало відомо про те, що Китай виділив спеціальний порт для прийому підсанкційного російського скрапленого природного газу (СПГ) з проєкту «Арктик СПГ-2». Це потужний геополітичний сигнал і свідчення подальшого зміцнення енергетичного альянсу між москвою та Пекіном. Це рішення фактично підтверджує, що Китай свідомо ігнорує американські санкції та надає росії ключову підтримку в її спробах компенсувати втрату європейських ринків. Вибір порту Бэйхай, який має обмежені міжнародні зв’язки, є стратегічним кроком. Китай, усвідомлюючи ризики вторинних санкцій з боку США, прагне мінімізувати їхній вплив на свій основний газовий сектор. Це створює свого роду «санкційний буфер», що дозволяє Пекіну продовжувати купувати російські енергоносії, не ставлячи під загрозу решту своєї економічної взаємодії зі світом.

Для росії, і зокрема для компанії «Новатек», це є значною перемогою. Проєкт «Арктик СПГ-2» перебував у стані невизначеності понад півтора року через відсутність покупців. Тепер, завдяки Китаю, він може почати повноцінно працювати та генерувати необхідні доходи для російського бюджету. Поява вже третього танкера в порту Бэйхай свідчить про те, що це не одноразова акція, а налагоджений канал поставок. Цей епізод демонструє, як санкції Заходу, спрямовані на ізоляцію російської економіки, можуть бути обійдені завдяки стратегічному партнерству. Китай, користуючись ситуацією, отримує доступ до російського газу за вигідними цінами, одночасно допомагаючи росії утримувати свою енергетичну інфраструктуру на плаву. Це підтверджує, що світ все більше розділяється на дві економічні сфери впливу, і російська економіка остаточно переорієнтується на Схід.