Двом полеглим білоруським добровольцям просять присвоїти звання Героїв України – петиція

Білоруський Центр Національної пам'яті в Україні і Благодійний фонд "Вільна Білорусь" подали листи на військові частини й Офіс Президента України з проханням надати  звання Героя України посмертно з присвоєнням ордена "Золота Зірка" двом білоруським добровольцям Едуардові Лобову і Дмитрові Рубашевському. 

Про це на своїй сторінці у FB   написав голова БФ "Вільна Білорусь" Олексій Францкевич. 

За його словами, у Верховній Раді України із квітня 2022 року лежить проект Закону про внесення зміни до Закону України "Про державні нагороди України". Його суть – присвоювати звання Герой України особам, які не є громадянами України. 

"На жаль по сьогодні цей законопроект не розглянуто. Згідно з цим законопроектом, звання Герой України може бути присвоєно, як виняток, посмертно іноземцю та особі без громадянства за здійснення визначного геройського вчинку при відстоюванні та захисті інтересів України. Ми вважаємо, що Дмитро та Едуард своїм життям і своїми вчинками та подвигами  довели, що заслуговують на таке високе звання. Ані політичні репресії, ані поранення не зломили хлопців. Їх цінували побратими та командування. Вони були взірцевими воїнами і вже зараз стали прикладом для наслідування як в Україні, так і в рідній Білорусі. Вони поповнили пантеон Героїв і ми маємо зберегти в пам'яті нащадків їх подвиг, як пам'ятаємо про Героїв Крут і Героїв Слуцького Чину. Ми звертаємося до Президента України з проханням посприяти з вирішенням питання, щодо нагородження званням Героя України для громадян-іноземців, які пліч о пліч з Українцями боронять Україну та весь цивілізований світ від російської чуми", - написав Олексій Францкевич. 

Ініціатори створили дві петиції щодо присвоєння звання Героя України і сподіваються назбирати потрібну кількість голосів – 25 тисяч.

"Едуард Лобов народився 1988 року у Вільнюсі. Дитинство і юність провів у Білорусі. Був співголовою забороненої режимом Лукашенка національно-патріотичної молодіжної організації "Молодий фронт". У 2010 році під час протестів проти фальсифікації результатів президентських виборів був ув'язнений на 4 роки за сфальсифікованою кримінальною справою. Правозахисна спільнота визнала його політв'язнем. Термін ув'язнення відбув повністю. Amnesty International визнала Едуарда Лобова в'язнем совісті. Правозахисний центр «Вясна» визнала Едуарда політичним вязнем.

У 2015 році, після порушення чергової кримінальної справи, Едуарду Лобову довелося покинути Білорусь. Він міг жити в Литві, здобути вищу освіту в Польщі, стати лідером білоруської молоді. Але він твердо вирішив, що поїде добровольцем в Україну. Як говорив Едуард в одному з інтерв'ю, "в Україну я приїхав воювати за свободу українців". Едуард вважав, що українці та білоруси практично один народ, зі схожою історією, з одним і тим же ворогом.

З літа 2015 року брав участь як доброволець у захисті України від російської збройної агресії. Служив у 8-му окрему батальйоні «Аратта» (підрозділ "Правого сектору".) У 16-му році брав участь в обороні селища Піски Донецької області й у селищі Кримське Луганської області у складі Добровольчого батальйону "ОУН".

У 2017 році, коли в українську армію дозволили набирати іноземців, підписав на три роки контракт із 8-им окремим полком спеціального призначення у Хмельницькому. Влітку 2020 року підписав контракт із 72-ою механізованою бригадою "Чорних запорожців".

Не можна не згадати про те, що Едуарду Лобову, попри те, що він із 2015 року захищав незалежність України, йому відмовили в отриманні українського громадянства. Головною причиною відмови стало те, що паспорт Едуарда Лобова перебуває в базі Міжнародної організації кримінальної поліції (Interpol) і був недійсним. У вільний час Едуардові доводилося їздити до Києва, щоби вирішити питання зі статусом і легалізацією, а потім він їхав на фронт.

Злочинний режим Лукашенка всіляко намагався помститися Едуарду Лобову, тільки тому, що справжній воїн захищав Україну. Саме тому ім'я Едуарда було в базі Інтерполу, саме тому сім'я піддавалася регулярним репресіям у Білорусі, саме тому сім'я Едуарда була змушена залишити рідну домівку та переїхати до Польщі.

Едуард Лобов пройшов підготовку в спецназі в Україні. Закінчив "курс основних бойових навичок" у 2019 році. Перед війною закінчив курси на NLAW і Javelin. У боях він діяв грамотно, рішуче і сміливо. На війні був стрільцем із гранатомета і стрільцем переносного протитанкового комплексу Javelin. У своєму останньому бою Едуард Лобов своїми діями врятував життя свого командира Завершинського Івана Едуардовича. Росіяни висадили десант недалеко від позицій ЗСУ. Едуард вийшов з окопу, і спокійно одиночними пострілами з автомата розстріляв усіх ворогів.

Смертельне поранення Едуард Лобов отримав від влучання осколка танкового снаряда коли стріляв по ворожому танку з Javelin. Це був ближній бій і екстрено евакуювати Едуарда з поля бою не було можливості.

Варто зазначити, що за час усієї служби Едуард Лобов показав себе як сумлінний воїн. Завжди прагнув підвищити свої навички, проходив додаткові курси. Ще добровольцем на Донбасі він отримав вагомі нагороди. Едуард брав участь в обороні Києва, Чернігова, Бахмута, Вугледара. Отримав за це 4 травня 2022 року нагороду "За взірцевість у військовій службі" III-го ступеня. Раніше Едуарда Лобова нагородили медаллю "Ветеран війни", отримав медаль учасника АТО та відзнаку Президента України "За участь в антитерористичній операції" у 2016 році. Отримав "КОЗАЦЬКИЙ ХРЕСТ" ІІІ-го ступеня у 2021 році. Президент України Володимир Зеленський посмертно нагородив Едуарда Лобова орденом «За мужність» III ступеня.

Едуард Лобов вступив на заочне відділення на психолога. Мріяв зустрітися з сім'єю, матір він востаннє бачив 2019 року, мріяв отримати українське громадянство, мріяв збудувати дім, завести сім'ю. Але він назавжди залишиться молодою людиною, яка ціною свого життя зупиняла російське зло.

Вважаємо що Едуард Лобов, який від початку російської агресії захищав Незалежність України та життя мирних мешканців, заслуговує отримати українське громадянство та найвищу державну нагороду – Герой України", - йдеться, зокрема, у тексті петиції. 

До речі, вищеописана ініціатива присвоїти посмертно звання Герой України Едуардові Лобову – не перша. У лютому цього року подібну петицію ініціював згаданий вище командир білоруського добровольця Іван Завершинський. Петиція, на підтримку якої для розгляду Президентом передбачено 3 місяці, не набрала необхідних 25 тисяч голосів (лише 7, 283 голоси).

Також читайте: У боях за Україну героїчно загинув білоруський доброволець