Для захисту культурних цінностей України в ЗСУ потрібно створити підрозділи СРР

Не заради зрадоньки богопротивної і, тим більше, лайна на вентилятор, а виключно задля розуміння ситуації (тому long read, даруйте). І це моє особисте оціночне судження, раптом щось. Наявність підрозділів CPP (Cultural Property Protection) не є аж таким «стандартом НАТО», однак у більшості армій альянсу вони, попри все, наявні. Основна бойова задача цих підрозділів – суворо у відповідності до назви: захист культурних цінностей (насамперед – об'єктів культурної спадщини) у зонах збройних конфліктів, насамперед – у зонах активних бойових дій.

Теревені про необхідність таких підрозділів у нашому війську з певною періодичністю виникали від початку війни, а повномасштабне вторгнення вкотре актуалізувало проблему. Нащо нам таке – опукло продемонструвала ситуація, що виникнула після теракту на Каховській ГЕС.

На оголеному дні Каховського водосховища проявилася купа археологічних пам’яток, відомих та, дуже ймовірно, невідомих. У зоні підтоплення нижче греблі, натомість, не менша купа пам’яток, дуже ймовірно, зазнала руйнівного впливу повені. Чому «ймовірно»? А тому, що оглянути і перше, і друге вкрай проблематично через такий собі «правовий клінч».

Зараз правобережні Херсонщина і Дніпропетровщина – одночасно прифронтова смуга та зона стихійного лиха. Тож «лівим» цивільним (науковцям зокрема) доступ туди обмежений. Військові такий доступ мають, але чи є серед них такі, які мають кваліфікацію для грамотного виконання відповідних археологічних робіт, є великим питанням. Та й навряд хтось дозволить військовослужбовцю відволікатися від прямих обов’язків на щось малозрозуміле та явно поза межами бойових задач.

Наразі у лавах війська є щонайменше кілька десятків наших колег, які мають докторські та кандидатські ступені. А якщо брати «неостепененних», зокрема студентів-старшокурсників, які замість підручників узяли до рук зброю, та нещодавніх випускників, то обрахунок піде на сотні. Сотні або високофахових, або ж принаймні з таким-сяким археологічним досвідом військовослужбовців.

Тож кадрове забезпечення потенційних відділків CPP наявне просто тут і зараз. А от затвердженої структури з чітко окресленим колом задач, повноважень і визначеним правовим статусом – катма. І відбутися нашими вже традиційними панацеями – «волонтеркою» й «партизанкою» – тут не випадає. Культурну спадщину наше законодавство визначає як державну власність, тож оперувати нею мають право лише державні інституції. І нічого більш державного за військо бути не може.

Євген Синиця, голова правління Спілки археологів України (сторінка у FB)

Колаж tsn.ua