День перемоги над рашизмом – в Україні буде нове свято

АНАЛІТИКА 08.05.2024 Коментарі 0
Олександр Левченко

Олександр Левченко

Радник міністра з питань тимчасово окупованих територій України. Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Цього року Україна вперше відзначає 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: нацистського у Берліні й комуністичного в москві, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. 

У 1939–1945 роках обидві тоталітарні системи вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом. Тоді загинуло 10 мільйонів українців з 20 мільйонів радянських людей. Україна зазнала  демографічних втрат в 14,3 млн осіб (з 27 млн втрачених громадян СРСР).

Українці зазнали найбільших втрат в людстві порівняно з іншими європейськими націями та радянськими народами, включаючи і росіян. Економічні втрати України сягнули майже 50% економічних втрат СРСР.

Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського. Спадкоємицею останнього нині є російська федерація. Вона прагне привласнити перемогу над нацизмом, щоб маніпулювати і власними громадянами, і міжнародною спільнотою. У рф відзначення перемоги над нацизмом поступово перетворювалося на культ, метою якого є пропаганда війни, вивищення над іншими народами, привласнення собі статусу «головного переможця», виправдання агресивної ідеологічної мобілізації громадян, а також плекання безвідповідального та безпідставного реваншизму.

Сьогодні російська влада фактично зруйнувала систему міжнародних відносин, встановлену після Другої світової війни. Збройною агресією проти України вона розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки. У цьому путінська росія нагадує гітлерівську Німеччину напередодні глобального конфлікту. Адже слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти напередодні Другої світової заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів.

Свято Дня Перемоги в Радянському Союзі було 9 травня. москва не хотіла принципово святкувати з усім світом перемогу над нацизмом в один день – 8 травня, коли було підписано Акт про капітуляцію Вермахту і гітлерівської Німеччини. У 1945-му в цей день ніяких особливих урочистих заходів не відбулося. Парад Перемоги за наказом Сталіна провели у москві лише 24 червня. Жодних святкових парадів чи ходи ветеранів на Красній площі не було й у наступні роки. У 1947-му статус цього дня взагалі змінили. День Перемоги став робочим днем.

У тому ж 1947 році радянська влада ухвалила рішення про скасування будь-яких виплат і пільг для ветеранів, які були удостоєні державних нагород. Сталінський режим боявся військових ветеранів, які під час військового походу в Європу побачили, що всі інші країни живуть куди заможніше ніж в СРСР.

Крім того, коли збиралися ветерани, вони на День перемоги часто випивали більше ніж треба і говорили речі, які кремлівська влада не хотіла чути. А це: війну виграли за рахунок величезних і непотрібних жертв серед особового складу Радянської армії та цивільного населення, що маршал Жуков та Сталін не видатні полководці, а м’ясники, які кидали мільйони людей на вірну смерть. Крім того, в країні була значна кількість військових інвалідів, їх були мільйони.

Вони проклинали своїх командирів за дурість у проведенні наступальних операцій і співробітники органів державної безпеки ніяк не могли їх вгамувати через величезну кількість незадоволених.

Тому від 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним днем в СРСР, поки більшість військових інвалідів фізично не вимерла. Вихідним День Перемоги знову став у 1965 році. Тоді ж провели і ювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після закінчення війни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий – у 1990 році. Щорічним дійством Парад Перемоги став уже в російській федерації з 1995-го. 

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Друга світова війна закінчилася зусиллями дипломатії, але виграна вона була сміливими воїнами та зброєю. Сьогодні, коли росія без оголошення війни напала на Україну і здійснює безчесну, засуджену міжнародною спільнотою незаконну агресію, українці мають не просто право на загальнонаціональний збройний спротив, але і на підтримку всього світу.

Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки, на побудову більш тривкого миру. Але умовою для цього є перемога над росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії Москви проти будь-кого на планеті.

Після перемоги України у війні з росією український народ отримає нове державне свято перемоги над рашизмом – сучасним російським фашизмом.

День пам’яті та перемоги над нацизмом символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією.

Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.

Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Однак тепер це – путінська росія. Сьогодні саме рф, увібравши в себе всі злочинні практики нацизму й комунізму, зазіхає на територіальну цілісність України і зруйнувала мир у Європі. 

Згадуючи про Другу світову війну 8 травня, міжнародна спільнота має усвідомити та пам’ятати: сучасна росія – не переможець над Гітлером та нацизмом, не визволитель Європи, а жорстокий агресор, який нехтує міжнародним правом, прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму.

  Олександр ЛЕВЧЕНКО, посол України в Хорватії 2010-2017 рр.

Support the project here:

DONATE

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017-2024 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com

Підпишіться на ЗІФ у Facebook: