Чорний лебідь пандемії

Пандемія коронавірусу нагадує оспіваного Нассімом Талебом «чорного лебедя». Проте далеко не всі очікували побачити настільки широкий розмах його крил. Шукаючи вихід з нової кризової ситуації,  сильні держави намагатимуться підгодовувати його у власних «ставках», а слабкі - ухилятимуться від ударів його дзьобу.

Удар пандемії, хоча і розтягнутий у часі та просторі, виявився надзвичайно потужним та вплинув на сотні мільйонів людей.

Зокрема, карантинні обмеження так чи інакше охопили половину населення планети, тобто кілька мільярдів громадян різних країн. Значній кількості держав, як прогнозує директор-розпорядник МВФ Крісталіна Георгієва, доведеться суттєво вийти з зони комфорту.  Причина цього очевидна: ми переживаємо руйнування звичної картини світу в умовах реального часу. Численні переваги глобалізації, які смакують багатьом мешканцям Землі, нівелюються або втрачають своє значення просто на очах.

Пандемія коронавірусу небезпечна не лише масштабами та значним охопленням, вона стимулює паніку та страх, створює плідний  ґрунт для численних конспірологічних версій, які легко долають кордони (про прагнення окремих акторів використати ситуацію у власних інтересах – нижче). До речі, практично всі країни намагаються знайти власний рецепт боротьби з коронавірусом, а перебування у самоізоляції (Джастін Трюдо та Ангела Меркель) або навіть госпіталізація до палати інтенсивної терапії (Борис Джонсон) світових лідерів надають нових імпульсів паніці та конспірології.

Вже неодноразово пандемію порівнювали за масштабом впливу зі світовими війнами, які у ХХ столітті суттєво змінили парадигму розвитку людства. Боротьба з коронавірусом триває, проте очевидно, що цей виклик суттєво змінить людство, примусить шукати відповіді на питання, які вже давно здавалися абсолютно не актуальними. І це не лише питання гігієни або пропускної спроможності системи лікарняних закладів, де з проблемами зіткнулися навіть країни G-7.

На порядку денному – падіння цін на нафту, яке може спричинити комплексні зміни у світовій економіці.

Ринок енергоресурсів традиційно чутливо реагує на економічні потрясіння, певної мотивації додає і конфлікт Росії з Саудівською Аравією, де нафта, як на мене, лише складова більш глибокого протистояння, яке розпочалося не вчора. Як нова енергетична реальність буде змінювати світ – питання, на яке нам ще доведеться отримати відповідь.

Провідні геополітичні актори намагатимуться активно маневрувати, адже статична позиція в умовах планетарної кризи наперед програшна. Китай, який став джерелом пандемії та оголосив про успішне подолання її спалахів на власній території, отримав у першому кварталі 2020 року падіння економіки у розмірі 6,8% у річному вимірі. Для держави, яка чотири десятиліття демонструвала послідовне економічне зростання, це серйозний виклик. Тому керівництво КНР намагатиметься не лише відновити власні економічні спроможності, але і експортуватиме свій досвід боротьби з коронавірусом разом з гігантськими обсягами захисних масок, костюмів, медичного приладдя.

Сполучені Штати отримали через коронавірус унікальну ситуацію, адже пандемія цілком може стати фактором впливу на президентські вибори.

Питання не лише у тому, що і діючий президент Дональд Трамп, і його конкурент Джо Байден за віком належать до групи ризику, але і в тому, що пандемія швидко знищує економічні досягнення адміністрації Трампа (з цією проблемою зіткнуться і інші держави, у яких ближчим часом буде проходити процес виборів). Тому президентські перегони у США можуть отримати несподіваний та потужний чинник впливу, який, зокрема, на сьогодні вилився у 13-відсотковий рівень безробіття по країні та сумне лідерство за темпами поширення коронавірусу.

Росія, де на початку березня окремі експерти могли дозволити собі публічне збиткування на кшталт «Коронавірусом хворіють лише на Заході», переживає «неробочий період», під час якого щодня фіксують тисячі хворих на коронавірус у масштабах країни.

Осередком пандемії у РФ стала Москва, де запроваджено жорсткі карантинні обмеження. Коронавірус завдав потужного удару по амбіціях Путіна: Кремль був змушений скасувати всі публічні заходи до 9 травня, суттєво підірвавши культ «побєдобєсія», який є однією з основ російської державної ідеології.

Проте я не поспішав би констатувати повний занепад російського впливу на світову політику.

Тамтешнє керівництво не залежить від результатів виборів, а наявні золотовалютні резерви дозволять РФ зберігати щонайменше зовнішньополітичну та пропагандистську активність. Показовими стали «гуманітарні десанти» російських військових до Італії (член НАТО, ЄС та G-7) та Сербії, які супроводжувалися активними інформаційними спецопераціями. На Апеннінах Кремль намагається підважити євроатлантичну єдність, на Балканах – відреагувати на розширення НАТО за рахунок Північної Македонії. У Генеральній Асамблеї ООН РФ намагається використати ситуацію у світі, аби зменшити санкції проти себе, накладені через окупацію Криму та агресивні дії на Донбасі. Відсутність успіхів не зупиняє Кремль, свої спроби на різних міжнародних майданчиках він повторюватиме знову і знову. До речі, можна припустити, що руками своїх європейських сателітів Москва реанімуватиме увагу до вбивства саудівського журналіста Джамаля Хашоггі, аби завдати удару по іміджу наслідного саудівського принца Мухаммеда ібн Салмана.

Цікавим виглядає ситуативний, проте від того не менш ефективний альянс Москви та Пекіна, спрямований на просування дезінформації про коронавірус насамперед у ЄС та США.

Інші країни Європи також відчувають на собі цей вплив. Відсутність демократичних механізмів зміни влади та прагнення використати глобальну кризу для зміцнення власних позицій підштовхує Москву та Пекін до дій на межі пристойності. І якщо дії Китаю можна хоча б частково аргументувати прагненням відповідати на численні припущення у західних медіа про причини поширення коронавірусу, то Росія послідовно проводить курс на дестабілізацію колективного Заходу. Цікаво, що цього разу на дезінформаційну активність оперативно відреагували не лише спецслужби, але і Європейська служба зовнішньої політики

Європейський Союз переживає непрості часи, адже пандемія загрожує, серед іншого, демократичним цінностям, спокуса використання авторитарних елементів управління у боротьбі з коронавірусом.

Проте виглядає показовим, що у Брюсселі зуміли спочатку домовитися про виділення 15 мільярдів євро допомоги партнерам, а вже потім ухвалили рішення про підтримку країн-членів Євросоюзу. Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн говорить про необхідність нового «плану Маршалла», але без участі США.  Поглиблення протиріч між різними учасниками ЄС є не менш очевидною загрозою для його ефективного функціонування, ніж авторитарні спокуси. Концентрація надзвичайних  повноважень в руках Віктора Орбана вже викликала занепокоєння серед політичних сил, які входять до Європейської Народної Партії, а президентські вибори, які мають пройти 10 травня у Польщі, можуть спричинити чергову дискусію про стан демократії у цій центральноєвропейській країні.

На тлі непростих викликів послідовним захисником цінностей проявив себе Північноатлантичний Альянс. Поширення коронавірусу не завадило НАТО завершити процедуру прийому до власних лав Північної Македонії, символічно посиливши власний вплив на Балканах. Генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг наголошує на тому, що НАТО не відмовляється від ролі гаранта безпеки попри певне згортання обсягів військової підготовки.

Наостанок про Україну. На жаль, наша держава зустріла пандемію на тлі помітної неозброєним оком кризи державного управління. Тому оголошена Володимиром Зеленським формула «виживати, а потім якось випливемо», за великим рахунком, є квінтесенцією бачення державним керівництвом України ситуації з подолання економічних наслідків коронавірусу. У всякому разі дії уряду та парламенту протягом карантину не дають підстав припускати інші підходи. Це означає, на жаль, ерозію суб’єктності Української держави та дозволяє прогнозувати наростання проблем. У «чорного лебедя пандемії» буде не одне синьо-жовте перо.

Євген МАГДА, Інститут світової політики

ілюстративне фото: колаж