Чому вони убивають цивільних? – Природа і цілі росії у війні в Україні

Світ здригнувся від жорстокості, яку демонструють російські солдати стосовно цивільного населення України. Від різанини у Бучі, зрівняного з рівнем землі Маріуполя, цинічно розбомбленого драматичного театру, цілеспрямованого бомбардування залізничного вокзалу у Краматорську. І вбивств, ґвалтувань дітей на очах у матерів, жінок на очах батьків.

Здавалось б, для чого? Адже всі ці звірства в перспективі ведуть до втрати міжнародного іміджу, посилення санкційної політики та інших вельми неприємних наслідків. 

Щоб пояснити цю ірраціональну логіку - існує декілька складових.

Перша - історично-звичаєва

Війни як суспільно-історичне явище являє собою давній спосіб людей, об'єднаних в певні общини, вирішувати суперечки у силовий спосіб. Війна взагалі, по своїй суті - це вихід за рамки звичайної поведінки, ситуація кризи.

Окрім прямого наслідку, зіткнення двох ворогуючих озброєних сторін у формі мілітарного протистояння, війна несе в собі важкі наслідки для значної частини суспільства, що має відношення до мілітарності або опосередковане або жодного.

В часи ранніх, ще варварських цивілізацій, зародилось правило, згідно якого воїни мали право грабувати цивільне населення. Таким чином їх вожді часто так вирішували питання оплати своїм солдатам коштів за військову службу. Дуже поширений такий приклад: віддати місто на три дні своїм воїнам. Під час цих трьох днів можна було грабувати, ґвалтувати і вбивати без застережень. Але тільки ці три дні.

Згадаємо грабунок та знищення монголами Батия Києва.

З розвитком цивілізації, особливо після періоду Ренесансу, суспільство починало робити спроби якщо не зупинити такі варварські звички, то принаймні зменшувати їх масштаби.

19-те, а насамперед 20-те століття стало періодом максимальних спроб оцивілізування цих процесів. Це сталось насамперед через промислову революцію у світі, наслідком якої стало те, що на зміну невеликих найманих армій прийшла загальна військова мобілізація. І чисельність армій виросла кратно. На зміну невеликого прошарку професійних воїнів, ремеслом яких була війна, прийшли колишні селяни, робітники, пекарі, торговці, які до війни не мали нічого спільного.

Період гуманізації суспільства потребував нового бачення військових конфліктів, і насамперед зменшення їх впливів на цивільне населення. 

І у І світовій війні, і дуже наглядно у ІІ світовій війні солдат, що займались злочинами стосовно цивільного населення, за вбивства, грабежі, мародерства - стали карати. Часто застосовувались розстріли. Логіка, окрім явно гуманістичної було простою, - армія це не банда мародерів.

Мародерство та злочини розкладають армію. Навіть Радянський Союз у ІІ світовій війні хоча б для проформи застосовував це правило, яке правда мало спрацювало зважаючи на масові злочини радянських солдат у Східній Пруссії.

Сьогодні російські солдати, творячи злочини стосовно цивільного населення України, - це ті самі варвари з доісторичних епох, позбавлені принципів гуманізму та емпатії.

Силою, яка мала б зупиняти мародерство та убивства серед цивільних, - має виступати офіцерство. Але російське офіцерство, як показує практика, повністю позбавлене принципів офіцерської честі. А ті, що керуються такими принципами, свідомо не зупиняють своїх солдат від вчинення злочинів. Оскільки небезпідставно бояться своїх солдат.

Адже солдати, що прийшли в армію з усіляких депресивних регіонів Росії, поголовно керуються однією мотивацією - грабунком. Як основною базою підняття свого низького соціально-економічного рівня. Звідси і пралки, ноути, смартфони, шуби, фени, якими вони масово забивають свої бронетранспортери, викидаючи звідти військову амуніцію для  награбованого.

Також потрібно зауважити те, що російська армія у всій своїй історії вирізнялась чи не найбільшими звірствами поміж інших армій світу. Неважливо чи це були походи часів Олександра Невського, подвиги гренадерів Суворова чи війна 2022 року.

Світ пішов вперед, а варварська суть армій Росії залишилась на місці.

З історично-звичаєвої причини ми переходимо на наступну.

Друга - антиемпатія або варварська

Здатність до емпатії, до співпереживання - це ключова складова сучасного гуманістичного суспільства, епохи модерну і особливо пост-модерну. Навіть під час ведення воєн. Це стосується правил поведінки до полонених ворогів, поведінки стосовно цивільного населення. І все це трансформується у ряд міжнародних документів, договорів, недотримання яких карається законом.

Гуманізм, як риса, що характеризує певний щабель нашого цивілізаційного розвитку, є набутою впродовж багатьох віків розвитку людства. Це є те, що відрізняє нас від варварських часів. Від примітивної пралюдини з заниженими емпативними рисами. Від воїнів туменів Батия, орд Аттіли, опричників Івана Грозного.

Поза тим, що гуманізм, етика поведінки, емпатія є набуттям багатьох тисячоліть, будь-яка дитина, що народжується, потребує нової установки, переводячи на мову програмування - установки програмних пакетів гуманізму та емпатії 21 століття.

Адже новонароджена дитина - це по суті крихітний варвар. І щоб він став повноцінним членом гуманістичного суспільства потрібен час і виховання. Це мамині пісні, батькові казки, моральні установки від дідусів та бабусь, родина, садочок, школа, середовище, друзі, суспільні інститути такі як Церква. Все це в комплексі робить з крихітного варвара - цивілізовану людину. 

А що, якщо на етапі цього так званого програмування, відбудеться збій? Батько бухає, мама «забила» на дитину і водить коханців, ширяючись наркотою з ними, в школі деградуючі елементи, “вулиця” з філософією сили, половина ровесників з якої сидить, а половина спилась.  Міста і села з дерев'яними туалетами на вулиці та розбитими дорогами, на яких кожен вечір когось підрізають і грабують. Світ де панує слоган - “не пойман - не вор”. Чи є шанс, за таких обставин крихітному варвару стати цивілізованою людиною? Майже немає.

От ті всі вояки, з різних депресивних містечок Росії,  це особи, які так і не стали цивілізованими людьми. Вони народились і росли серед депресивності, серед відсутності правильних прикладів. Де навкруги п'янство, наркоманія, розбої. Вони виховувались на “Бригаді” та “Бумері”. З яких взяли кредо “Не ми такие - жизнь такая”.

Це люди без емпатії, без моральних та етичних установок. Вони їх не отримали. Ці люди, якщо їх можна так називати, народять і виростять таких самих моральних уродів. Бо запущена мінусова селекція. Варвар буде народжувати варвара. Вся плюсова генетика викорінена, хто мав якийсь шанс на краще світосприйняття - виїхав за кордон. 

А що буде, якщо особі без емпатії і етичних установок дати в руки автомат і сказати, що він може вбивати заради якоїсь ідеї скільки влізе? І йому за це нічого не буде?

Що буде ми побачили в Бучі, Гостомелі і десятках інших населених пунктів України.

Ця проблема є катастрофічна за своїми наслідками, які чекають Росію в майбутньому. Мінусова селекція в умовах демографічної кризи... та економічного колапсу який наближається.

Коли ми чуємо з перехоплених розмов, як дівчина російського солдата каже: “ти насилуй украинок, но только мне не говори”.

Коли російський солдат хвалиться в телефонній розмові, як він стріляє по цивільних і сміється, бо це весело.

Коли ми бачимо як нелюд в солдатській формі хвалиться, що зґвалтував дитину.

Коли чуємо перехоплену розмову, в якій солдат розказує, що вони їдять собак і на питання - “у вас що, немає їжі” - відповідає - “є, але вже консерви надоїли”…

Видається, що це якийсь сюр. Люди ж не можуть так низько впасти і у такій великій масі.

Але це не сюр. Це варварство, якому позволили проявити свій садизм і сказали, що за це нічого не буде. Бо можна вбивати, ґвалтувати і тебе за це не посадять, а навпаки медальку дадуть. От і вилізло на поверхню все садистське варварське начало, для якого життя не має цінності.

Цінності не має і життя варварів. Бо для варварів-генералів - варвари-солдати - це розхідне м'ясо. Для варвара-вождя - не мають цінності варвари-генерали. Кругообіг варварства. 

І тут пізно що-небудь робити. Потрібно розуміти - варвар має бути знищений. Бо варвар не несе нічого конструктивного чи прогресивного. Варвар, його основна мета і ціль життя, опустити тебе до його рівня варварства.

Щоб це вилікувати - це десятиліття освітньої і культурологічної діяльності. Це величезні кошти в освіту, культуру, мистецтво. В Росії?  Ви в це вірите?

Тільки стіна, рови з крокодилами і кожні десять метрів кулеметні вишки.

Третя - мета та стратегія війни

Підійшли до найголовнішого. Адже будь-яка поведінка на війні виходить з цілей та мети, яку ставить командування перед своїми солдатами. 

Потрібно усвідомити одну річ. Що мало того, що росіяни масово вбивають цивільних, катують і ґвалтують жінок та дітей. Бомблять пологові будинки і вокзали з цивільними. Знищують житлові квартали під нуль. Вони це роблять показово.

Адже ніщо не заважало їм прибрати тіла з вулиць Бучі, ніщо не заважало  не обстрілювати об'єкти з цивільними. Що їх стимулює робити це відкрито, і навіть не намагаючись заховати сліди своїх злочинів?

Хтось скаже, що вони навпаки намагаються перевести стрілки на українську сторону. Дурниця. Цей бридке інфофейкове сміття зорієнтовано виключно на внутрішнє споживання. Неважливо, що про це думають у світі. Важливо, щоб своя, внутрішня біомаса вірила в це. А вона буде вірити в будь-що, в союз анунаків з планети Нубіру, у бойових гусей, наркотичних голубів. Бо не повірити, це буде для них смерть. Так зруйнуються всі світоглядні конструкції в маленьких мізках ватного варвара.

Він десь там, в закутках мізків, розуміє, чим його годують. Але ніколи не зможе собі в цьому признатись - що русскій мир - це світ вбивць і мародерів, що русска ідея - це ідея руйнування і деструкції, а русская душа  - це світ вбивці з сокирою біля вбитої бабусі. Якщо він собі у цьому відкрито зізнається, самому собі - це буде моментальна смерть його русскості.

В чому ж полягає мета публічного, показового знищення цивільних людей у війні Росії проти України?

Згадаймо, як перед війною росіяни зігнали на кордон між Польщею та Білоруссю натовпи біженців - сірійців. Це була показова вистава. Це був знак Європі, що її чекає, якщо Європа не віддасть Україну. 

Мета Путіна, після того як провалився План А, так званий бліцкриг - створити режим абсолютного контрольованого хаосу. Щоб мільйони людей ринулись в країни Європи, втікаючи від безглуздої жорстокості та звірств наступаючої російської армії. Щоб хвилі біженців накочувались на Європу. Спершу з України, потім з країн Прибалтики, Польщі.

Створити в країнах Європи колапс. Соціальний, економічний. Щоб Європа захиталась під вагою соціальних та економічних проблем. 

І не тільки біженці. Росія свідомо блокує і намагається захопити все причорноморське узбережжя України. Росія намагається зірвати посівну компанію в Україні. Адже відомо, що Україна та Росія є головними житницями для багатьох країн Азії та Африки. Мета - спровокувати контрольований хаос в країнах Азії та Африки. А це знову ж потоки біженців, нестабільність у регіонах, спалахи конфліктів. 

Створивши такі джерела хаосів, мета Росії взяти під свій контроль у формі захоплених територій або підконтрольних сателітів максимально життєвого простору у Європі. Розвалити Євросоюз і зробити країни Європи безпорадними і залежними від Росії.

І на фоні світових хаосів сісти за стіл переговорів зі Штатами у виключно пріоритетній позиції. Як володаря Європи. Тільки таким чином Росія може вийти з світового конфлікту максимально виграшно. Тільки у такий спосіб Росія може стати дуальним співволодарем світу. Це – мета, до якої вони йдуть.

От чому ми спостерігаємо трупи на вулицях окупованих міст, трупи, які навмисно залишають зі зв'язаними руками та пов'язками на очах. Ось чому 64 бригаді, яка брала участь у звірствах у Бучі, присвоєно звання гвардійської.

Йде боротьба сил Світла проти сил Темряви. Світ, який Росія хоче скинути в пекло, під загрозою хаосу та жахів війни.

Росія прагне стати більшістю вершників апокаліпсису. Де перший приніс у світ мор (ковід), другий війну (росія), третій голод (наслідки війни) і четвертий смерть.

Україна є форпостом війни. Україна є брамою в Європу. Ворог під стінами цивілізації. Ми маємо його зупинити. Всі разом. Весь світ. І ми його обов'язково переможемо.

Колаж ЗІФ