Чому важливо говорити про українську Кубань уже зараз, коли окуповані території України і йде війна?

Бо спочатку йде усвідомлення, потім – дія і тільки потім – результат. Україна, світ, українці Кубані повинні усвідомити, що відбувалося у 18 сторіччі на Кубані. Що це не просто якісь козаки туди впали з неба та потім стали називатися кАзаками. А цілком собі українські козаки із Запорізької Січі поїхали обживати нові землі імперії. Що до них з Полтавщини, Слобожанщини, Чернігівщини, інших регіонів України приїхали сім'ї з дітьми. Що вони майже сто років жили своїм, козацьким життям, поки імперія не почала закручувати гайки та робити те саме, що вона зараз робить на окупованих територіях: перетворювати українців на рускіх. Забирати мову, звичаї, уклад життя, купувати старшину і зросійщувати, зросійщувати, зросійщувати...

Правильно цей процес називається геноцид. Але наш любий фейсбук не любить, коли замість веселощів і фану людей заставляють думати. Тому я не можу писати це слово, щоб не потрапити в тіньовий бан.

Історію Кубані мають знати не тільки українці, а наукові та культурні еліти вільного світу. Таким чином ми формуємо суспільну думку, що Кубань може бути спірною територією, де компактно проживають етнічні українці.

Усвідомлення також критично важливе українцям Кубані. Можливо, охочих приєднатися до України там зараз не багато, але вони є. Для того, щоби рух за приєднання до України мав перспективи, нам, Україні, важливо показати їм, що ми визнаємо їх українцями, і маємо бачення, що це наша земля. Чим більше ми будемо говорити про нашу Кубань, тим потужнішим ставатиме визвольний рух українців росії.

Важливо розуміти, що приєднання Кубані, Східної Слобожанщини та інших районів розселення українців – перспектива не одного дня. Це десятки, а можливо, сотні років роботи. Але ці перспективи цілком реальні. І ми маємо зробити все, щоби коли буде падати імперія, саме ми могли приєднати українську Кубань.

Геополітика – це гра в довгу. Це те, чого ні українські політики, ні українське суспільство поки що не вміють. Саме тому зараз багато нерозуміння, для чого оголошувати претензії на українські землі росії зараз, коли 18% нашої території окуповано.

Відповідь проста. Розмови про наші землі на росії ніяким чином не заважають боротися за визволення свого. Навпаки – ставлячи найвищі цілі, легше досягати менших.

Говорити про українців у росії треба. Перетягувати їх на свій бік треба. Будувати країну, багатшу і кращу для життя, ніж росія, теж треба. Ми маємо забрати своє. Ґрунт для цього маємо закладати вже зараз.

Сергій Марченко, колишній директор з розвитку Work.ua, блогер, сторінка у FB

Також читайте: Як «історичні українські землі» викликали істерику в росіянців

Ілюстрація – репродукція мапи України, яку використовували на Паризькій мирній конференції у 1919 році. На карті Кубань і Крим позначені як частина України. Джерело – radiosvoboda.org