Чому Угорщина блокує євроінтеграцію України?

ПЕРЕКЛАДИ 22.01.2018 Коментарі 0

Вперше після Революції Гідності на Майдані український шлях до трансатлантичної спільноти активно блокується не тільки Росією, а й державою-членом ЄС та НАТО: Угорщиною.

Хоча прем'єр-міністр Віктор Орбан був відкритим критиком санкцій і одним із найсильніших союзників Росії в рамках ЄС, Угорщина в цілому дотримувалася мейнстріму НАТО та ЄС у політичній підтримці України. Однак це змінилося, з моменту прийняття восени [05 вересня 2017 року – ред.] контроверсійного закону про освіту в Україні, який став об’єктом активного оспорювання з боку уряду Орбана – проте аргументація угорської сторони більше виглядає як приховування справжньої причини.

До схвалення нового закону Угорщина активно допомагала Україні. Угорщина була однією з перших країн-членів ЄС, яка ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Угорська політика щодо України багато в чому співпадала із політикою західних союзників, включаючи голосування щодо підтримки санкцій та резолюцій проти Росії. Угорщина також підтримала безвізовий режим України у ЄС, частково у власних егоїстичних цілях, враховуючи, що в Україні проживає понад 150 000 етнічних угорців.

До цього, однак, також були деякі контроверсійні кроки.

У травні 2014 року, відразу після анексії Криму, Орбан  зажадав автономії для угорців на Закарпатті (на території України, яка належала до Австро-Угорської імперії до кінця Першої світової війни). Не дивно, що цей крок був підданий значній критиці з боку України та Польщі. 

У вересні 2014 року, лише через три дні після того як голова правління «Газпрому» Алексей Міллер відвідав Орбана, уряд Угорщини тимчасово  призупинив  «реверсну подача» газу для України. А державні ЗМІ підконтрольні Орбану часто займали   відверто проросійську позицію, коли йшла мова про Майдан та про кризу в Україні.

Незважаючи на ці фактори, до осені 2017 року, Угорщина йшла у фарватері позиції ЄС у відносинах з Україною. Але це до голосування Верховної Ради щодо законодавчого освітнього пакету, який обмежує права етнічних меншин на освіту рідною мовою. У законі сказано, що українська мова буде основною мовою в школах, що обмежує викладання мовою меншин після початкової школи.

Після того, як був прийнятий закон, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що Угорщина «заблокує» всі важливі для України питання у міжнародних організаціях, включаючи інтеграцію України у ЄС та НАТО, що саме по собі і так дуже складний процес, навіть без угорських перешкод. Угорщина також пообіцяла ініціювати відкликання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Слідуючи цим обіцянкам, посол Угорщини в НАТО  зазначив,  що Угорщина не може схвалити зустріч Україна-НАТО на рівні міністрів, і її було зведено до зустрічі на нижчому рівні.

Не викликає сумніву, що освітній акт є суперечливим, і деякі інші країни-члени ЄС також його критикували  - з певних поважних причин. Угорщина, Греція, Румунія та Болгарія спільно скаржилися  у ОБСЄ, оскільки вони вважали цей закон дискримінаційним. Польща також здійснила критичні заяви. Але жодна інша країна не відреагувала так агресивно, як Угорщина.  

Посол Німеччини в Україні засудив палку реакцію Угорщини, хоча він також погодився, що мовне положення в тексті закону  є «помилкою». Тридцять сім литовських парламентаріїв назвали поведінку уряду Угорщини «неприйнятною». Одинадцять країн-членів НАТО (США не входила в їх число) висловили невдоволення щодо дій Угорщини  по відношенню до України

Тому не дивно, що Кремль використав угорську позицію проти України. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков використав занепокоєння уряду Орбана як  доказ того, що освітній закон «погано задуманий». Угорське «вето» в НАТО було схвалено російськими пропагандистськими каналами Sputnik International та RT.

Інші кроки Угорщини також підозріло співпадають з російськими цілями. 

У Відні за одним столом із російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим Сійярто виступив із клопотанням  про потребу розгортання спостерігачів ОБСЄ на Закарпатті, для того щоб проводити моніторинг за злодіяннями проти етнічних угорців, які там вчиняють українські націоналісти. І це було частиною політичної гри, спрямованої на релятивізацію російської брудної гри на Донбасі, розігруючи карту «націоналістична Україна». 

Але чому Угорщина відреагувала таким чином? 

З прагматичних та ідеологічних причин. Роблячи ставку на сценарії приреченості західних ліберальних демократій Орбан вважає Путіна важливим союзником і неліберальною моделлю для наслідування. Крім цього є декілька важливих енергетичних угод, таких як проект MET Group, які є вигідними для фінансових інтересів угорського уряду. Російський «Росатом» будуватиме атомну електростанцію в Угорщині за кошти російської кредитної лінії, а російська державна компанія, як очікується, буде заключати вигідні угоди субпідряду з економічними колами пов’язаними із правлячою партією «Фідес». Зрештою, угорський уряд став інструментом зовнішньої політики Росії, особисто це не визнаючи. 

Цікавою стала заява Орбан  про те, що між Угорщиною та Росією має «щось» бути – «ми можемо навіть назвати це Україною».

Але як він, так і його радники повинні знати, проросійська, формально нейтральна маріонеткова країна не зможе стати наріжним каменем національної безпеки Угорщини. При прозахідній зовнішньополітичній орієнтації України  безпека Угорщини може значно покращити. Таким чином, головним інтересом для Угорщини є закріплення цих змін, шляхом наданням допомоги цьому інтеграційному процесу.

Миттєво пообіцявши блокувати процес європейської інтеграції України, Угорщина не тільки здійснила постріл собі у ногу, але й надала Кремлю багато можливостей для досягнення власних цілей. 

Проросійська пропаганда в Україні може стверджувати, що членство в ЄС та в НАТО є недосяжним для країни, а адміністрація прозахідного Президента Порошенко може бути дискредитована за провал у досягненні зовнішньополітичних цілей.

Угорський уряд має переглянути свій підхід. 

Безумовно, деякі негайні дипломатичні відповіді були потрібні. Проте Україна не приєднається до ЄС та НАТО найближчим часом, а це означає, що в Будапешту буде достатньо часу для моніторингу імплементації нового українського закону про освіту та ведення переговорів з діючою владою України перед тим, як розглянути питання про перешкоджання майбутнім інтеграційним перспективам України. Режим Орбана повинен усвідомлювати, що в Україні поставлені свої власні політичні цілі, і довгострокові інтереси переважають над короткостроковими перевагами: як одна із держав, що отримають найбільшу користь європейської інтеграції України, Угорщина повинна допомогти своєму східному сусіду економічно та політично.

Міжнародне співтовариство, а особливо Польща та Болгарія, повинні намагатися переконати Угорщину усунути свою критику; політики повинні також проводити дипломатію за кулісами щодо їх протидії закону про освіту. Велика Британія та Сполучені Штати Америки повинні чітко поговорити з Угорщиною, посилюючи тиск на країну, щоб зробити її більш дипломатичною по відношенню до України та більш лояльним партнером для західних союзників у цьому конфлікті.

Угорський ультиматум суперечить зовнішньополітичним інтересам трансатлантичної спільноти. Це суперечить інтересам України. І це суперечить інтересам самої Угорщини. Здається, це допомагає лише геополітичним зусиллям однієї країни: Путінської Росії.

Автори аналітичного матеріалу:

  Петер Креко (Péter Krekó) - виконавчий директор розташованого у  Будапешті Political Capital Institute, дописує у Твіттер на @peterkreko.  

 

  Патрік Січерле (Patrik Szicherle)є зовнішнім співробітником Political Capital Institute у Будапешті .

 

 

Оригінал матеріалу www.atlanticcouncil.org
Переклад ІА «Західний інформаційний фронт»
ілюстративне фото Reuters

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com