Чи можна зупинити процес самопожирання?

Усе те, що відбувається в медіапросторі останні пару тижнів – це класичне самопожирання, яке просто необхідно зупинити. Спробую дати свою відповідь на питання, що потрібно зробити, щоби мінімізувати наслідки та розпочати вирішувати проблему.

1. Встановити діагноз

Мій діагноз складається із двох пунктів:

а) жадібність на фоні втрати відчуття страху;

б) очікування виборів і перехід у логіку виборчої кампанії (і це при тому, що виборів найближчим часом не буде).

2. Історія хвороби

Іде боротьба за гроші. Місцева влада має ресурс. Цей ресурс у них хочуть забрати. Місцева влада виступає проти, бо вважає, що Техас мають грабувати техасці. І досі, без війни, формула «він краде, але щось і робить» працювала на місцевих виборах майже безвідмовно. Історична памʼять та елементарні закони психології поведінки дозволяють великому прошарку (більшості) місцевих лідерів жити з логікою: ми зараз щось побудуємо (освоїмо/вкрадемо), а потім вони все одно за нас проголосують, працюватиме й надалі.

Центр живе з подібною логікою, що зводиться до формули: «контролюємо силовиків і це все вирішує». І досі це також працювало. Точніше, і в першому, і в другому варіанті працювало тимчасово. У великій війні корупції чиновника проти корупції силовика/судді перемоги були виключно ситуативними. Війна нічого не змінила. Люди, оговтавшись від першого страху, продовжили жити так, ніби нічого не змінилося. І це стосується всіх рівнів.

3. Перший етап лікування

Головна наша проблема полягає в тому, що ми хочемо випити чарівну таблетку та вирішити в одну мить усі проблеми. І це при тому, що ми знаємо: так не буває. І зараз, перш аніж приступити до жорстких хірургічних методів лікування, потрібно стабілізувати стан пацієнта (опуститися на землю і дозволити випустити пар у суспільстві).

З моєї точки зору, стабілізація, полягає в декількох аспектах:

А) сторони повинні відступити на крок назад: центр перестає зазіхати на гроші регіонів, регіони отримують чіткі правила гри. Як на мене, ці правила зводяться до простої формули: 80% бюджету (крім зарплат) ідуть на:

- підготовку до зими, про яку ми всі забули;

- медицину (обладнання, діагностика, надбавки лікарям і т. д.);

- освіта (передовсім допомога в онлайн освіті, яка буде базовою і в 2024 році, позашкільна робота, плюс надбавки вчителям);

- допомога ветеранам, включно із психологічними центрами.

Останні 20% ідуть на все інше. Але барабани призводять до невідворотного покарання.

Б) центр не може більше тримати паузу щодо найгучніших скандалів. Має бути чітке публічне покарання винуватих у найгучніших скандалах. Якби яєчний скандал вирішили таким способом, багато речей пішли би за іншим сценарієм. Незавершений скандал веде до наступного скандалу і, в результаті, з’являється снігова груда. Подобається це комусь чи ні, але люди памʼятають усе.

4. Другий етап лікування

Зараз ми всі оголосити виборчий фальстарт. І проблема цього псевдовиборчого циклу полягає в тому, що ми не хочемо вести діалог. Влада (на всіх рівнях) не хоче говорити з опозицією, опозиція – із владою. Ми знову створюємо команди фанатів, які живуть за формулою «З ними нема чого говорити, бо вони ідіоти (злодії, олігархи і т. д.).

Проблема України полягає в тому, що у нас не було ніколи продуктивного діалогу ні про рефлексії щодо минулого, ні про майбутнє. Робота над помилками зводиться тільки до осудження «папєрєдніків». А майбутнє зводиться до формули одного премʼєра «Горизонт планування – наступна прес-конференція». Без реального діалогу різних груп у нас не буде майбутнього. Проблема в тому, що до цього діалогу не готовий ніхто. Бо і влада, і опозиція, і більшість громадянського суспільства разом зі ЗМІ не хочуть змін. Їх усе влаштовує.

Висновки:

- Ми входимо в гостру фазу внутрішнього конфлікту з можливими складними наслідками.

- Уже зараз усі ключові Актори цього конфлікту мають відійти на крок назад. Інакше, їхні сподівання на те, що народ усе забуде, бо новина живе півдня, виявляться лише сподіваннями. Рейтинг довіри до всіх акторів почне обвалюватися. Але головне, ми повернемося до головної проблеми держави: людина почне знову, з катастрофічним темпом, віддалятися від держави.

- Якщо вже більшість почала мислити категорією виборів, то не забувайте: логіка наступних виборів буде іншою, ніж до цього разу. З’явився потужний фактор військових, які, зважаючи на всі ці скандали, розпочинають набувати політичну субʼєктність. Логіка суспільства зараз може перерости в одну просту формулу: «має прийти хтось і всіх цих мудаків вип…издити». І це не найкраща формула, бо в ній забагато емоції і замало раціо (зрештою, ми декілька разів це вже проходили). І, що не менш важливо, ця ситуація погіршує моральний стан в армії. Але ми рухаємося в цьому напрямку семимильними кроками.

Вадим Денисенко, сторінка у FB