Бомба на 30 мільйонів

Євген Магда

Директор Інституту світової політики, український політолог, кандидат політичних наук, історик (закінчив з відзнакою Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка), журналіст.

Білоруські демократичні сили (БДС) «під ялинку» отримали проблему, яка може пересварити опонентів Лукашенка. Причина гучного та інтенсивного скандалу – кошти на підтримку білоруської еміграції. Черговий транш у 30 мільйонів євро став каталізатором з’ясування відносин у середовищі БДС.

Ніщо не віщувало проблем. 9-13 грудня у Брюсселі пройшов «Білоруський тиждень», під час якого нові члени Європейської Комісії та депутати Європейського Парламенту, відповідальні за розвиток відносин з Білоруссю, отримали можливість познайомитися зі Світланою Тихановською та десятками інших представників БДС, експертів, журналістів. Нагадаю, що практично всі вони проживають в еміграції через позицію режиму Лукашенка.

Єврочиновники виділили черговий транш у 30 мільйонів євро, спрямований на підтримку громадянського суспільства Білорусі, сприяння освіті молодих білорусів, розвитку незалежних медіа, підтримці білоруського малого та середнього бізнесу за кордоном. Всього з 2020 року ЄС виділив на зазначені цілі 170 мільйонів євро, і ця сума, відверто кажучи, бентежить багатьох білорусів, які вимушено опинилися в еміграції. Мало хто з них, залишивши Батьківщину, почав жити набагато краще.

Невдовзі після оголошення про виділення коштів керівник Народного антикризового управління, депутат Координаційної Ради та заступник керівника Об’єднаного перехідного кабінету Павел Латушка звинуватив свого колегу по КР Андрея Єгорова у неефективному розподілі коштів. За його словами, ОПК, Офіс Світлани Тихановської та Координаційна Рада не володіють інформацією про розподіл коштів. Нагадаю, що Андрей Єгоров був спікером попереднього скликання Координаційної Ради, а до подій 2020 року – координатором консорціуму «Європейська Білорусь». Важливо пам’ятати, що до політичної кризи 2020 року у Білорусі було декілька тисяч неурядових організацій, діяльність яких підтримував переважно Європейський Союз.

Латушка звинуватив Єгорова у тому, що третина із 30 мільйонів євро на підтримку білоруської еміграції (зауважу, що називати себе «опозицією» прагне далеко не кожен противник Лукашенка) було спрямовано на підтримку малого та середнього бізнесу. Сума у 10 мільйонів євро вражає багатьох, а якщо пригадати, що найбільша бізнес-асоціація білорусів за кордоном – АВВА – об’єднує трохи більше 100 членів, то стає зрозумілим, що оперувати цією цифрою можна безпрограшно. Єгоров наголошує, що перелік витрат формувався колегіально, представниками громадянського суспільства, проте переконати у цьому білоруську спільноту буде непросто.

При цьому відсутня інформація, наприклад, про цільове спрямування коштів Євросоюзом на підтримку незалежних білоруських медіа. Це виглядає дивним на фоні переформатування телеканалу Belsat та нещодавнього збору коштів для підтримки сайту Reform.by. Фактично адепти тези про фінансування вільних білоруських медіа у ручному режимі отримають нові аргументи на свою користь.

За законами класичного політичного життя Латушка діє цілком логічно: атакує попередника, звинувачуючи його у провині, яка викликатиме широкий резонанс. Нагадаю, що «Команда Латушки – Рух «За свободу» разом із наближеною до Офісу Світлани Тихановської фракцією «Європейський вибір» контролюють більшість мандатів делегатів Координаційної Ради. Єгоров, який представляє фракцію «Білоруси», перебуває в опозиції. Функціонування Координаційної Ради мало нагадує роботу звичайного парламенту, проте політичні пристрасті буяють між її членами не на жарт.

Конфліктогенним фактором виступає ставлення до режиму Лукашенка: Латушка наполягає на посиленні санкцій проти нього та наголошує на доцільності видачі Міжнародним кримінальним судом ордеру на арешт самопроголошеного президента Білорусі, Єгоров під час конференції «Нова Білорусь» у серпні запропонував послаблення санкційного режиму у відповідь на можливі поступки з боку режиму. Протягом останніх місяців у Білорусі було звільнено понад сотню політичних в’язнів, проте серед них немає знакових фігур протестів 2020 року. Для чистоти розуміння: у Білорусі за гратами перебуває кузен Латушки, до 10 років позбавлення волі засуджено і наставника Єгорова, Уладзіміра Мацкевича.

Звинувачення у неефективному використанні коштів з рефреном «Бракує грошей на підтримку політичних в’язнів» виглядає практично безпрограшним способом завдати удару по репутації опонента. Думаю, Павел Латушка це добре розуміє. Проте варто нагадати, що Світлана Тихановська у політичному сенсі тримається на плаву, завдячуючи відсутності підозр про її участь у корупційних оборудках. Білоруські демократичні сили перебувають в одному човні, вони доволі слабкі, і трощу власного опозиційного ковчега можуть не пережити.

Сценарій виглядає доволі простим, хоча і надто залежним від волі Лукашенка: після президентських виборів, які пройдуть у Білорусі 26 січня 2025 року в режимі імітації демократії, той захоче «перегорнути сторінку» не лише у відносинах з Заходом. Але і показово звільнити когось зі своїх знакових опонентів, з показовою депортацією за межі Білорусі. Можна лише уявити, як такий варіант зустрінуть білоруські демократичні сили, нині зосереджені на підрахунках та намірах провести ревізію.

Наостанок нагадаю важливе: суми, які виглядають значними для пересічного громадянина, у масштабах країни або багатотисячної еміграції (за кордоном своєї Батьківщини опинилися сотні тисяч білорусів) можуть виявитися коштами «для підтримки штанів». Тому у політичній боротьбі варто опиратися на принципи та інтереси, а не виключно на фінансові документи. Білоруським демократичним силам з об’єктивних та суб’єктивних причин не вдалося побудувати не лише систему моніторингу розподілу та витрат коштів, але і вибудувати ефективний діалог з співгромадянами в еміграції. Сьогодні  вони пожинають плоди власної недалекоглядності.

Фото – Андрей Єгоров и Павел Латушка. Фото: Офіс Світлани Тихановської, «Наша Ніва»