Болгарія ніяк не продасть Україні старі рашареактори. Може це і на краще?

Парламент Болгарії вирішив продовжити на пів року термін, наданий уряду для проведення переговорів про продаж Україні двох ядерних реакторів російського виробництва та супутнього обладнання. Ці торги неспішно точаться вже близько двох років, втім до фінішної прямої, схоже, ще далеченько. Але чи справді Україні потрібне обладнання, яке не придалося Болгарії?

Тут могла б бути історія про те, як одна країна, яка вирішила не будувати у себе АЕС і не знала, куди подіти придбане складне і недешеве обладнання, виручила іншу країну – яка саме вирішила добудувати розпочаті раніше енергоблоки АЕС. Адже здавалося б, усе майже ідеально пасує: йдеться про схожі реактори (ВВЕР, хоч і різної модифікації). Грошей хочуть стільки ж, скільки й самі заплатили – близько 600 млн євро. Але… в реальності ситуація виглядає трохи не так веселково.

Валіза без ручки

Будівництво АЕС «Белене» у складі двох блоків з реакторами типу ВВЕР болгари почали ще у 1987 році, через три роки через дефіцит коштів і протести населення його зупинили. Згодом (у 2005 р.) домовилися з росіянським «Атомстройекспортом» про добудову станції.

Будівництво не починалося, час ішов, ціни зростали. Проєкт з 4 млрд євро подорожчав до 6,4 млрд. І в 2012 році після чергової зміни уряду в Болгарії було ухвалено рішення будову зупинити.

Далі були і демонстрації за відновлення будови, і національний референдум про подальшу долю АЕС «Белене» (через низьку явку він фактично провалився), і навіть позов московитів до Міжнародного арбітражу на 1 млрд євро, з яких Софію зобов’язали виплатити 600 млн євро – фактично вартість обладнання. А воно (реактори, циркуляційні насоси тощо) прийшло до Болгарії вже десь у 2016 році.

Тож його поскладували поблизу завмерлого будмайданчика, і довго думали, що робити далі. Хотіли провести новий тендер – знову московити намалювались (а в Європі вже діяли санкції проти рф). Планували перенести обладнання на іншу АЕС, що працює - «Козлодуй», збудувавши там новий енергоблок. Але зрозуміли, що вся техдокументація – у росіянців, і без них звести та запустити атомний енергоблок, в основі якого обладнання made in russia, не вдасться.

Тому болгари й оголосили, що готові продати обладнання для АЕС, яке у них простоює без діла. Лише парламент поставив умову – щоби ціну поставили не меншу, аніж Болгарія змушена була заплатити московитам. Хоча насправді йдеться про настільки специфічні речі, що вони можуть бути цікаві або самому виробнику (рф), або частково - експлуатантам реакторів типу ВВЕР. Інакше це обладнання доведеться просто здати на брухт. Ну або втулити Україні, яка колись давно почала зводити корпуси під реактори подібного типу, а потім також на багато років зупинила будову.

Російська рулетка?

Як писали болгарські медіа, угода з Україною буде унікальною, оскільки лише Болгарія має два непотрібні їй російські реактори, а Україна є єдиною країною, яка може отримати від них хоч якусь вигоду. При чому реактори збираються «вставити» у напів збудовані корпуси енергоблоків ХАЕС – інші туди просто не підійдуть без масштабної перебудови.

Будувати енергоблоки №3 і 4 на Хмельницькій АЕС почали ще у 80-их роках минулого століття, однак згодом їх заморозили. Будівля одного  блоку була готова на 75%, іншого – на 28%. Але тут треба враховувати, що йдеться про атомні енергоблоки. І що ці будівлі кілька десятиліть стоять відкриті усім дощам та вітрам. Тож їх реальний стан мусить ретельно вивчити відповідна експертиза.

Добудовувати ХАЕС-3 і 4 планували неодноразово – і за допомогою росіянців (у 2012-13 рр), і придбавши чеський реактор (аналог ВВЕР), і навіть частково забезпечивши українським обладнанням – турбіною і генератором. На обладнання із планованої але скасованої АЕС «Белене» уже також заглядали. Але реальні перемовини з болгарами почалися вже після початку повномасштабного вторгнення рашистів. І, як бачимо, тривають досі.

Низка екологічних організацій, як виступають проти добудови 3-го і 4-го енергоблоків, звертають увагу на те, що критичні компоненти для реакторів ВВЕР виготовляються в рф. І запитують у Міненерго та «Енергоатому», чи не потрапимо ми таким чином у критичну залежність від московитів? Це вже не кажучи про технічну документацію, яка розроблялась для АЕС «Белене», а тепер хтось мусить її переробляти під блоки ХАЕС. І загалом, йдеться про вже застарілі технології, а також намагання обійти встановлені законом процедури щодо атомного регулювання для нібито благородної мети – пришвидшення процесу. Але нагадаємо, що йдеться про атомну енергетику,так ще й у країні, яка пережила Чорнобиль.

Міністр – гіпероптиміст

Герман Галущенко, міністр енергетики України, активно просуває ідею купити реактори у Болгарії. За його супероптимістичними прогнозами, добудова ХАЕС-3 (готовність якого він оцінює у 80%) мала б тривати максимум 2,5 - 3 роки від старту добудови. Тоді як ХАЕС-4 може бути добудовано і підключено в мережу за якихось 4 роки. Хоча фахівці в один голос кажуть, що це абсолютно нереальні терміни.

Також на засіданні парламентського комітету з питань енергетики, який погодив урядовий законопроект про добудову блоків ХАЕС-3 і 4, пан Галущенко рапортував про те, що парламент Болгарії буцімто уже підтримав передачу Україні обладнання із недобудованої АЕС «Белене». Насправді ж, як видно з останніх новин – болгарський уряд отримав додаткових пів року для торгів та узгоджень усіх деталей продажу цього обладнання. Тож коли саме усе реально відбудеться, навряд чи зможе спрогнозувати навіть наш супероптимістичний міністр. А ще у Болгарії - як показує практика – може учергове помінятися уряд (останнім часом мало хто з них відпрацьовує бодай рік), або нові позачергові вибори оголосять в країні…

Ну і не останнє питання – а за чий рахунок увесь бенкет? Звісно ж, українські чиновники дуже покладаються на міжнародну допомогу. Тим паче, що раніше Єврокомісія уже визнала, що потенційна угода щодо реакторів з Болгарією може бути профінансована за кошти допомоги ЄС Україні.

Для добудови ХАЕС-3 і 4 планується залучити як кошти «Енергоатому», так і кредити, заявив Герман Галущенко. При чому позики він обіцяє взяти без державних гарантій.

До слова, на думку експертів екологічних організацій, вартість спорудження ХАЕС-3 та 4, що оцінена в 1,7 млрд євро, виглядає нереалістичною у світлі глобальних тенденцій. Адже чимало європейських проєктів демонструють значне зростання вартості та тривалості будівництва атомних енергоблоків.

Водночас на Хмельницькій АЕС, як уже писав ЗІФ, стартував проєкт побудови блоків №5 та 6. Цьому передувало укладання угоди з компанією Westinghouse на купівлю реакторної установки АР1000, вартістю $437,5 млн для ХАЕС-5. Таких блоків Міненерго планує побудувати в Україні аж 9. Цікаво буде поспостерігати за термінами будівництва і його вартістю. Адже відповідних «фахівців» для збільшення обидвох параметрів у нас в країні вистачає.