Високі ціни на нафту можуть зберегтися ще довго після відкриття протоки, - експерт

Закриття Ормузької протоки Іраном на тлі війни зі США та Ізраїлем спричинило різке зростання світових цін на нафту та пальне, а також загрожує довгостроковою нестабільністю для енергетичних ринків. Зокрема, високі ціни на нафту можуть зберегтися ще довго після відкриття протоки.

Про це йдеться статті The Epoch Times. 

Отже, станом на 27 березня ціна нафти марки West Texas Intermediate зросла до 99,64 долара за барель — це більш ніж на 48% вище довоєнного рівня. Водночас Brent піднялася до 105,32 долара (+46%). У США середня ціна бензину досягла 3,98 долара за галон, що на долар більше, ніж місяць тому.

Ормузька протока — один із ключових енергетичних маршрутів світу. Через неї щодня транспортується близько 20 млн барелів нафти та значна частина світового скрапленого газу.

Протока є вузькою та вразливою: у найвужчому місці судноплавні шляхи мають лише близько двох миль у кожному напрямку. Через це будь-яка ескалація миттєво впливає на глобальні поставки.

Після початку конфлікту страхові компанії почали скасовувати покриття для суден, а частина танкерів узагалі відмовляється заходити в регіон. Це фактично паралізувало транзит і створило дефіцит на ринку.

Експерт з питань енергетики Скіп Йорк зазначає, що перебої вже почали поширюватися по всьому світу. Особливо вразливими залишаються країни Європи та Азії, які значною мірою залежать від постачання через Перську затоку.

«Роками завжди існував ризик того, що виникнуть загрози щодо закриття Ормузької протоки. Вони так і не були реалізовані», – сказав він. «Цього разу вони справді були».

За даними Міжнародного енергетичного агентства, у 2025 році через водний шлях проходило в середньому 20 мільйонів барелів сирої нафти та нафтопродуктів на день, причому переважна більшість прямувала до Азії. Тим часом близько 20 відсотків світових поставок СПГ експортувалося через протоку, більша частина якого також йде до Азії.

Хоча США зменшили залежність від регіону завдяки «сланцевій революції», вони все одно відчувають наслідки через глобальні ринки — зокрема через скорочення постачання бензину з Європи.

Скіп Йорк сказав, що до сланцевого буму в середині 2000-х років Сполучені Штати сильно залежали від регіону Перської затоки щодо сирої нафти, імпортуючи близько 5-6 мільйонів барелів на день. Після цього імпорт США з регіону різко скоротився.

Сланцевий бум у США розпочався у 2004 році на сланцевому родовищі Барнетт із впровадження нетрадиційних методів буріння та завершення свердловин, як-от, гідравлічний розрив пласта та горизонтальне буріння. Ці інновації згодом значно збільшили внутрішнє виробництво сирої нафти в США.

За оцінками Управління енергетичної інформації, у 2023 році Сполучені Штати виробили близько 3,04 мільярда барелів сирої нафти, або 8,32 мільйона барелів на день, безпосередньо зі сланців. Сланцева нафта становила близько 64% від загального обсягу видобутку сирої нафти в США за цей рік.

За даними того ж таки Управління енергетичної інформації, у 2025 році Сполучені Штати імпортували в середньому 490 000 барелів сирої нафти та продуктів з неї з регіону Перської затоки. Йорк зазначив, що більша частина імпорту зараз йде до Каліфорнії.

Експерт зазначив, що ціни на бензин у США зросли тому, що регіон східного узбережжя США раніше імпортував велику кількість бензину з європейських нафтопереробних заводів, а Європа сильно залежала від сирої нафти з Близького Сходу. Коли Ормузька протока закрилася, європейські нафтопереробні заводи «відчували нестачу сирої нафти». В результаті поставки бензину до Сполучених Штатів швидко скоротилися.

За словами Скіпа Йорка, швидко наростити видобуток нафти неможливо — це потребує років. Навіть сланцева галузь США поки не демонструє значного зростання виробництва. У короткостроковій перспективі ситуацію частково компенсують стратегічні запаси, однак цього недостатньо для стабілізації ринку.

Експерт прогнозує, що навіть після завершення війни ціни залишатимуться підвищеними:

• у разі зміни режиму в Ірані — приблизно 70–75 доларів за барель;

• якщо нинішня влада залишиться — ще на 5–10 доларів вище через постійні ризики.

Очікується, що нафта марки WTI триматиметься вище 80 доларів щонайменше до 2026–2027 років.

Окремим фактором є багаторічне недоінвестування в нафтову галузь, пов’язане з глобальним переходом до «зеленої» енергетики після Паризька кліматична угода. Через це світ може зіткнутися з дефіцитом пропозиції вже у 2030-х роках, навіть без нових конфліктів.

Так, Скіп Йорк заявив, що в довгостроковій перспективі тиск на зростання цін на нафту збережеться у 2030-х та 2040-х роках, посилаючись на понад десятиліття недостатніх інвестицій у нафтову промисловість на тлі прагнення Заходу до «нульового рівня викидів» – довгострокового переходу від викопного палива до низьковуглецевої економіки.

Паризька угода, підписана у 2015 році 196 сторонами, значно прискорила глобальне планування переходу на «нульові викиди» та «зелену» енергетику. Як Європейський Союз, так і адміністрація Байдена поставили за мету досягти нульових викидів до 2050 року.

Сполучені Штати вийшли з Паризької угоди під час першого терміну Трампа, причому президент на той час заявив, що угода коштуватиме Сполученим Штатам до 3 трильйонів доларів втрати ВВП та 6,5 мільйона робочих місць до 2040 року, водночас дозволяючи таким великим забруднювачам, як Китай та Індія, продовжувати збільшувати викиди. За адміністрації Байдена Сполучені Штати знову приєдналися до угоди, а потім знову вийшли з неї у 2025 році, після того, як Трамп розпочав свій другий термін.

Експерт зазначив, що за останнє десятиліття багато нафтогазових компаній призупинили свої інвестиційні плани, «ніби до 2040 чи 2050 року мало статися нульове зниження викидів». Він сказав, що, хоча перехід, здається, сповільнюється, інвестиційна структура ще не змінилася.

Скіп Йорк наголосив,  що для того, аби інвестиції перетворилися на виробництво, потрібен тривалий час, «п’ять, сім, десять років». Таким чином, він зазначив, що якщо світовий попит на сиру нафту продовжуватиме зростати нинішніми темпами — приблизно на 850 000 барелів на день вище, ніж у 2025 році, за даними Міжнародного енергетичного агентства, — постачання стане набагато меншим у 2030-их роках. «Це призведе до зростання цін», – сказав він.

Отже, блокада Ормузької протоки стала не лише короткостроковим шоком, а й сигналом глибших проблем світового енергоринку. Поєднання геополітики, логістичних ризиків і нестачі інвестицій формує передумови для тривалого періоду високих цін на нафту.

Фото - REUTERS